Ухвала

від 07.06.2021 по справі 923/833/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/833/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021

у справі № 923/833/20

за позовом Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "2М-Проект" (далі - ТОВ "2М-Проект", відповідач)

про стягнення 674 988,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор 06.04.2021 (згідно з відбитком штампу вхідної кореспонденції Південно-західного апеляційного господарського суду) через Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 (дата складення повного тексту постанови 18.03.2021) та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 у справі № 923/833/20; зупинити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 923/833/20 в частині стягнення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги; здійснити розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.05.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/833/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2020 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у даній справі є стягнення 674 988,71 грн, з яких 649 601,55 грн основної заборгованості та 25 387,16 грн пені за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона від 04.02.2020 № 2, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах, з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає, що даний господарсько-правовий спір становить значний суспільний інтерес, оскільки Виконавчий комітет Херсонської міська ради є виконавчим органом місцевого самоврядування, що забезпечує інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. Позивач є неприбутковою установою. При цьому невиконання умов договору пайової участі щодо ненадходження коштів до бюджету, завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини місцевого бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету, що спрямовуються на організацію благоустрою території міста Херсон, зокрема організацію озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян тощо. Зазначені кошти від пайової участі призначені для забезпечення життєдіяльності міста Херсону, комфортного середовища для мешканців міста і недотримання цих коштів є несправедливим по відношенню до мешканців, які потребують уваги з боку місцевої влади та її виконавчих органів.

Підсумовуючи викладене, Прокурор наголошує, що у даному випадку територіальна громада в результаті дій відповідача і оскаржуваної постанови суду недотримує кошти, на які вона правомірно розраховувала по закону, відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Наведені Прокурором у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не є очевидно неприйнятними в аспекті того, що дана справа становить значний суспільний інтерес.

Касаційну скаргу оформлено і подано з дотриманням вимог, установлених статтями 288, 290, 291 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

На обґрунтування своєї правової позиції Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у даній справі прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вимог статті 131-1 Конституції України, статей 7, 23, 89, 90 Закону України "Про прокуратуру", та порушенням норм процесуального права, зокрема вимог статей 53, 86,226,237 ГПК України.

При цьому Прокурор із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18 щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у разі бездіяльності компетентного органу.

Крім того Прокурор зазначає, що при стягненні з Херсонської обласної прокуратури на користь ТОВ "2М-Проект" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції невірно застосовано статтю 131-1 Конституції України, статтю 53, пункт 2 частини четвертої статті 129 ГПК України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача. Вказана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду України від 15.01.2019 у справі № 908/799/17.

З огляду на викладене касаційна скарга Прокурора подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того в тексті касаційної скарги заявлено клопотання про зупинення виконання постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 923/833/20 до закінчення її касаційного перегляду Верховним Судом.

Приписами частини першої статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Сумніви скаржника щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм права під час постановлення оскарженого судового рішення покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання та їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

З огляду на те, що Прокурором не наведено жодних доводів та обґрунтувань щодо необхідності зупинення виконання судового рішення, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 923/833/20 до закінчення її касаційного перегляду Верховним Судом.

Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини четвертої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржуваних судових рішеннях підлягає здійсненню без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того Прокурор в прохальній касаційної скарги просить Суд здійснити розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини шостої статті 301 ГПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Тобто зазначеною нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах 4, 5 статті 301 ГПК України.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

При цьому Верховний Суд враховує і межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК України, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Міркування сторони щодо необхідності касаційного розгляду у судовому засіданні на даній стадії не підтвердженні вагомими аргументами, доказами та не є очевидними.

З урахуванням наведеного, ураховуючи конкретні обставини справи, межі розгляду справи Верховним Судом, предмет оскарження, колегія суддів не вбачає необхідності у розгляді касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Разом із цим Суд звертає увагу скаржника на право викладення аргументів, пояснень, міркувань щодо процесуальних питань у письмовій формі (стаття 169 ГПК України).

Відтак, зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Прокурора про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Керуючись статтями 8, 234, 235, 287, 293, 294, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 923/833/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 923/833/20 до закінчення її касаційного перегляду Верховним Судом.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 25 червня 2021 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос