Ухвала

від 01.06.2021 по справі 1-31/2007

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-31/2007 Номер провадження 11-кп/814/678/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відмовлено у задоволенні клопотання про зняття судимості.

Приймаючи вказане рішення, районним судом було встановлено, що відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2007 ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, який набрав законної сили 12 жовтня 2007 року.

Відповідно до постанови Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 грудня 2009 року ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 23 дні.

Згідно зі ст. 12 КК України, чинної на час ухвалення вироку, злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, за який засуджений ОСОБА_7 , відноситься до тяжких.

Ні підставі цього суд дійшов висновку, що з дня відбуття покарання засудженим ОСОБА_7 відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2007 минуло більше шести років, і якщо він не вчинив нового злочину, то вважається особою, яка не має судимості.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Вказує, що він звернувся до суду з клопотанням про зняття судимості, які він мотивував тим, що оскільки з часу відбування покарання 09.12.2009 до вчинення ним нового злочину 03.06.2017 пройшло 8 років, а до вступу в законну силу вироку 25.09.2020 пройшло більше 11 років, відповідно до ст. 88 КК України необхідно зняти судимість в законному порядку за вироком від 11.07.2007, який вступив в законну силу 12.10.2007.

Однак, судом неповно досліджено та вивчено обставини, наведені ним у клопотанні, в результаті чого прийнято помилкове рішення.

Зазначає, що судом не взято до уваги його доводи щодо необхідності зняття судимості, а не її погашення.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Додатково вказав, що не дивлячись на те, що судимість за вчинення попереднього злочину вже погашена, однак при визначенні виду установи виконання покарань комісією було враховано те, що він повторно засуджений за вчинення умисного, насильницького, тяжкого злочину, а відтак вважає, що на сьогодні йому помилково враховують факт наявності у нього судимості за попередній злочин і просить її зняти.

Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки питання про зняття судомисті може бути вирішено лише до закінчення строку на її погашення. Водночас, як вбачається із матеріалів провадження, на момент звернення засудженим до суду першої інстанції із клопотанням про зняття судимості, остання була погашена.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 , вважаючи, що існують підстави для зняття судимості за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2007, звернувся до районного суду з відповідним клопотанням.

Районним судом ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні поданого клопотання, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Згідно з п. 8 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 91 КК України передбачено, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

З аналізу наведеного слідує, що існують дві різни за своєю правовою природою процедури, за наслідками яких особа вважається не судимою погашення судимості та зняття судимості.

Так погашення судимості настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку (ст. 89 КК) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину.

Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

Поміж тим, зняття судимості це припинення судимості за рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і не вчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов`язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість. Зняття судимості можливе лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК України, тому воно завжди є достроковим.

Відповідно до наданих матеріалів, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2007 (т. 2 а.о.с. 113) ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, який набрав законної сили 12 жовтня 2007 року (т. 2 а.о.с. 207).

Згідно з постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.12.2009 (т. 2 а.о.с. 316) ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 23 дні.

Як вбачається зі ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, за який засуджений ОСОБА_7 , відноситься до тяжких.

З огляду на це, районний суд дійшов правильного висновку, що з дня відбуття покарання засудженим ОСОБА_7 відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2007 минуло більше шести років, і якщо він не вчинив нового злочину, то вважається особою, яка не має судимості.

Положеннями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 26.12.2003 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» також визначено, що погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості. Воно можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК 1960 р. чи статтями 89, 108 КК 2001 р. підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.

У п. 9 Постанови роз`яснено судам, що можливе зняття лише непогашеної судимості. Якщо буде встановлено, що вона вже погашена, то клопотання про її зняття залишається без розгляду, про що суддя виносить мотивовану постанову.

Як слідує із пояснень засудженого, він не погоджується із протоколом №20/1н-2021 засідання Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особами, засудженими до позбавлення волі на певний строк від 19.02.2021 про визначення йому для відбування покарання виправну колонію максимального рівня безпеки. Такий рівень, за його твердженням, був визначений з урахуванням наявності попередньої судимості. У встановленому законом порядку вказаний протокол засуджений не оскаржував.

У матеріалах особової справи наявний вказаний витяг та у ньому відсутнє посилання на врахування комісією вказаних обставин. Водночас засуджений не позбавлений права на оскарження вказаного протоколу.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2021 року про відмову ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про зняття судимості без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4