Ухвала

від 08.06.2021 по справі 903/904/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/904/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Болдіна В.В.,

відповідача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" - Дороніної О.М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`яв.,

розглянув матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

на рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2020 (суддя Гарбар І.О.)

та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (головуючий суддя - Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г. і Коломис В.В.)

зі справи №903/904/19

за позовом АТ "Укртрансгаз"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "ОГС "Волиньгаз")

про стягнення 87 566 527,42 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія).

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 87 566 527,42 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які, на думку позивача, мають бути оплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000700 (далі - Договір) за виставленими позивачем рахунками.

Короткий зміст попередніх судових рішень

3. Рішенням господарського суду Волинської області від 17.03.2020, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, у позові відмовлено.

4. Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Укртрансгаз" зазначає, що оскаржувані рішення і постанова у справі № 903/904/19 про відмову в задоволенні позовних вимог прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права і просить: скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі №903/904/19; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при оскарженні судових рішень, покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Згідно з доводами касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" (з урахуванням письмових пояснень):

- на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах у частині висновків суду щодо оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу;

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки предметом розгляду є заборгованість перед позивачем за послуги добового балансування обсягів природного газу, який (позивач), у свою чергу, зобов`язаний здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам по всій території України та до країн Європейського Союзу;

- у зв`язку з порушенням норм процесуального права суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, при тому, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній;

- судами попередніх інстанцій застосовані норми матеріального права, що не підлягали застосуванню до правовідносин сторін, не застосовані норми права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень;

- оскільки між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору, його підписано уповноваженими особами та вчинено відповідні дії, які свідчать про схвалення й прийняття до виконання вказаного правочину, Договір є чинним, а підстави вважати його "неузгодженим" відсутні.

Доводи інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ОГС "Волиньгаз" зазначає, що: касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті при всебічному, повному, об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів; суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами докази, дійшли вірного висновку про те, що позивач у встановленому законом порядку не довів правомірність та обґрунтованість заявлених до відповідача позовних вимог зі стягнення вартості послуг із щодобового балансування за Договором за березень-червень 2019 року, - та просить: залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

8. АТ "ОГС "Волиньгаз" також подано до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 903/904/19 з посиланням на те, що доводи АТ "Укртрансгаз" стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу не відповідають дійсності, оскільки висновок Верховного Суду щодо оплати заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу викладений у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах. Відповідач зазначає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України та вказує, що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справах № 916/3201/19, № 918/766/19.

9. Від Комісії відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відповідно до умов укладеного АТ "Укртрансгаз" (оператор) та АТ "ОГС" Волиньгаз" (замовник) Договору:

- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);

- обсяг послуг, що надаються за цим договором (крім послуг балансування), визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування; пункт 2.4);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс; пункт 2.5);

- додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8);

- сторони також узгодили за Договором питання обліку, якості, забезпечення та розподілу потужностей, надання номінацій (реномінацій), розділи V та VI (пункти 5.1.- 5.5; 6.1.-6.3);

- у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1);

- оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.4, у редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).

11. Наявні у матеріалах справи письмові докази не містять Додатків 1, 2 та 3 до Договору, оскільки ні у момент підписання Договору, ні у подальшому (у тому числі і шляхом укладення додаткової угоди) такі додатки сторонами не укладалися.

12. Таким чином, при підписанні Договору сторонами не узгоджені: розподіл потужності, транспортування, та головне (Додаток 3): перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

13. Позивач, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року, виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.

14. Виявлені небаланси позивачем було зафіксовано у складених: Довідках №1, №3 "Про добові небаланси АТ "ОГС "Волиньгаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року; односторонніх актах врегулювання щодобових небалансів за газові місяці березень, квітень, травень, червень 2019 року. На підставі названих документів позивачем виставлені відповідачу рахунки на здійснення оплати за добовий небаланс за спірні газові місяці (за кожний окремо) на загальну суму 82 035 056,49 грн., які останнім оплачені не були [оскільки, за доводами відповідача, відбір газу був здійснений для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) у межах іншого договору].

Вважаючи своє право порушеним, АТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Волинської області із позовною заявою до АТ "ОГС "Волиньгаз" про стягнення 82 035 056,49 грн. суми основної заборгованості, 5 093 954,74 грн. пені та 437 516,19 грн. - 3% річних, що й стало причиною спору в цій справі.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- обсяг послуг, що надаються за Договором (крім послуг балансування), визначаються підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування), що погоджено сторонами у пункті 2.4 Договору;

- додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною Договору і нерозривно пов`язані із предметом Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник газу;

- відсутність вказаних додатків, і зокрема додатку 3, вказує на неузгодженість сторонами при підписанні Договору переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу, та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об`єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (№, дата), як це передбачено додатками до Типового договору;

- неузгодженість сторонами при підписанні Договору переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу, та їх характеристик вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови, як предмет Договору;

- надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв`язку з послугами транспортування природного газу, а відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання цих послуг унеможливлює виконання й решти положень Договору, у тому числі в частині порядку визначення вартості послуг балансування;

- правовий висновок щодо обов`язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, а також факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, наведений у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16;

- складені позивачем односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу;

- за наявними у матеріалах справи доказами неможливо перевірити, який саме обсяг газу позивач облікував у системі, який, на думку останнього, відповідач використав за період з березня по червень 2019 року, в тому числі безпідставно відібраного відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами сам факт надання відповідачу послуг балансування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують реальне понесення витрат, пов`язаних з балансуванням;

- з урахуванням відсутності підстав для задоволення позову щодо основних вимог, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог позивача про стягнення нарахованих сум пені та 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

17. Господарський процесуальний кодекс України:

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина друга статті 287:

- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;

пункт 4 частини першої статті 296:

- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

18. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини;

частина перша статті 14:

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

стаття 638:

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

19. Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 180:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша);

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга);

- при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя);

- умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (частина четверта);

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся; частина восьма).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладеній у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

21. Під предметом договору розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

22. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

23. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами виникли правовідносини з транспортування природного газу на підставі Договору, відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.8 якого обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування). Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу

Водночас судами встановлено, що додатки 1, 2, 3 до Договору сторонами не укладалися, доказів укладання зазначених додатків сторонами до матеріалів справи не надано.

25. З урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи, а також положень статей 203, 204, 638, 642 ЦК України, статей 179, 180 ГК України, частини восьмої статті 181 ГК України Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані вказані норми матеріального права.

Висновок судів попередніх інстанцій про те що Договір є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмет договору транспортування (потужності та обсяг транспортування газу), і тому такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін, у тому числі й у частині дій, передбачених відповідним пунктом такого договору (у цьому випадку пунктом 11.4), повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах, і Суд не вбачає підстав відступати від неї .

26. За таких обставин не знайшли підтвердження доводи АТ "Укртрансгаз" стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо оплати заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу , оскільки такий висновок існує та викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах і був врахований у розгляді даної справи судами попередніх судових інстанцій.

У справі що розглядається, як і у справі № 916/2090/16, суди виходили з того, що додатки №№ 1, 2, 3 до Договору, які є невід`ємною частиною такого договору сторонами не укладалися, що, у свою чергу, свідчить про недосягнення сторонами згоди при підписанні Договору щодо умов розподілу потужності та транспортування природнього газу. Суд зазначає про неможливість у даному випадку виникнення в учасників правовідносин зобов`язань поза межами укладеного ними договору на підставі самих лише норм Кодексу газотранспортної системи та не вбачає підстав для відступу від викладеної Верховним Судом правової позиції у справі № 916/2090/16 щодо відсутності підстав для оплати послуг балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу.

Водночас, за змістом касаційної скарги, скаржником визначено таку підставу касаційного оскарження, як: "відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, в частині висновків суду щодо оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) ".

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16. Критерії, які є визначальними для кваліфікації відносин як подібних, визначаються судом.

Той факт, що у справі № 916/2090/16 розглядалися місячні небаланси , а у справі № 903/904/19 - добові небаланси не має суттєвого значення для визначення подібності спірних правовідносин та не впливає на правовий висновок у цих правовідносинах. Адже в даному випадку визначальним є правильність застосування судами норм права, а саме: приписів статей 179, 180, частини восьмої статті 181 ГК України, статей 203, 204, 638, 642 ЦК України, Кодексу газотранспортної системи, а також приписів статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК України.

Аналогічні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 918/776/19.

27. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій зі справи є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

АТ "Укртрансгаз" фактично вказує про: неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди помилково визнали встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішеннях судів обставинам справи; порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими.

Що ж до інших підстав для скасування судового рішення, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які наведені у частині третій статті 310 ГПК України, як-от: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 310); або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310); або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310), то обставин на підтвердження наявності таких підстав скаржником у касаційній скарзі не наведено.

28. Верховний Суд відзначає, що частина третя статті 287 ГПК України регламентує які судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначені випадки, які є виключенням із загального правила про необхідність відкриття касаційного провадження у справі в судових рішеннях, які не підлягають касаційному оскарженню, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Відтак посилання на підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в цьому випадку не мають правового підґрунтя.

При цьому використання оціночних чинників, як-от: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

29. Отже, Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги, перевіркою їх матеріалами справи, в контексті встановлених судами обставин також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію; враховано: межі, порядок та повноваження судів попередніх інстанцій та межі і порядок розгляду касаційної скарги Верховним Судом, наявність правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах, недоведеність скаржником доводами касаційної скарги наявності підстав для відступу від неї. Верховний Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами норм процесуального права не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, і бере до уваги те, що названою постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 справу №922/3987/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв`язку з неповним встановленням обставин справи та відсутністю викладеного висновку по суті спору.

31 . Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

32. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 903/904/19.

33. У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 129, 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Волинської області від 17.03.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 903/904/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов