Ухвала

від 03.06.2021 по справі 953/3303/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3303/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/549/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020220000001143 від 16.09.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», терміном 60 днів до 09.05.2021, включно.

Визначено суму застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100 (шістдесят вісім тисяча сто) гривень.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 10.03.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

В обґрунтування клопотання вказував, що слідчим СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12020220000001143 від 16.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за підозрою ОСОБА_7 .

10.03.2021 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

З ухвали слідчого судді вбачається, що задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2021 в частині визначення розміру застави та збільшити розмір застави.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляції учасники справи до суду апеляційної інстанції не прибули.

За наведених вище обставин, враховуючи стислі строки, регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних причин.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у скоєнні злочину та наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України; показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; показання свідка ОСОБА_10 ; протокол обшуку автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 ; протокол огляду, копіювання та вручення грошових купюр, проведених в рамках виконання постанови про проведення конролю за вчиненням злочину-спеціального слідчого експерименту від 04.11.2020; протокол НСРД відносно ОСОБА_11 ; наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З ухвали слідчого судді вбачається, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України (а. с. 203 - 206).

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо невірності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя визначив розмір застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68 100 (шістдесят вісім тисяча сто) гривень.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком, та вважає встановлений слідчим суддею розмір застави недостатнім оскільки виходячи з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та разом з цим не може бути завідомо непомірним для нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України тобто вимога передачі майна із застосуванням насильства та погрози його застосування над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні, вчинене за попередньою групою осіб.

Судова колегія, враховує встановлений розмір завданої матеріальної шкоди, в тому числі суму отриманих коштів.

Крім того, судова колегія враховує, те, що згідно до п. 51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Апеляційний суд враховує наведену позицію ЄСПЛ і те, що тримання під вартою є запобіжним заходом забезпечення кримінального провадження відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора проте строк дії оскаржуваємої ухвали вже сплинув, і судова колегія, на даному етапі, позбавлена можливості вирішити питання щодо зміни ухвали слідчого судді в цій частині.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Крім того, судова колегія звертає увагу слідчого та прокурора в кримінальному провадженні на той факт, що ОСОБА_7 повторно не з`явився до суду апеляційної інстанції, що вказує на нехтування ним обов`язків, які були покладені на нього після внесення застави.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді