Постанова

від 08.06.2021 по справі 189/1525/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5016/21 Справа № 189/1525/18 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Скіф» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року по справі за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Дніпро-М» до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) господарства «Скіф» , третя особа - Державна реєстраційна служба Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень та скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2018 року приватне підприємство «Агрофірма «Дніпро-М» (далі - ПП «Агрофірма «Дніпро-М» ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) господарства «Скіф» (далі - СФГ «Скіф» ), третя особа - Державна реєстраційна служба Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень та скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 згідно державного акту ЯЖ №832208 від 01 квітня 2009 року є власником земельної ділянки загальною площею 5,2431га, кадастровий номер 1224283400:01:101:0696. 14 вересня 2014 року між ними та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, строком до 25 лютого 2025 року, який був зареєстрований 16 лютого 2015 року Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за номером №8745558.

Вказували, що у зв`язку з тим, що при виготовленні печатного тексту договору у кадастровому номері була зроблена помилка, він був зареєстрований із допущеною помилкою, замість правильного кадастрового номеру 1224283400:01:101:0696 був внесений неправильний 1224283400:01:001:0696, проте саме з моменту підписання договору сторони розпочали і до цього часу здійснюють реалізацію умов договору оренди землі, вони використовують земельну ділянку у власній діяльності та відповідно за користування землею протягом 2015- 2017 років здійснювали всі виплати та розрахунки передбачені умовами договору оренди землі.

Зазначали про те, що у серпні 2018 року їм стало відомо, що незважаючи на наявність чинного договору оренди, без припинення його дії, ОСОБА_1 уклала з СФГ Скіф інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, втім передача земельної ділянки не відбулася в натурі, оскільки вона продовжує використовуватися ними у власній діяльності.

Посилаючись на те, що в зв`язку з допущеною помилкою при реєстрації їхнього права оренди, згідно даних реєстраційної служби в оренді перебуває земельна ділянка кадастровий номер 1224283400:01:001:0696, яка належить ОСОБА_2 , а земельна ділянка належна ОСОБА_1 кадастровий номер 1224283400:01:101:0696 перебувала без оренди, що стало підставою для Державної реєстрації спірного договору, хоча існував укладений з ними договір, який не був розірваний, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 16 червня 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Скіф , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис №26855260 - недійсним; скасувати рішення №41857657 від 02 липня 2018 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстровий запис №26855260.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року позовні вимоги ПП «Агрофірма «Дніпро-М» задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки, укладений 16 червня 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Скіф , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис №26855260, недійсним. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач СФГ «Скіф» , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів свої позовні вимоги, наголошували на тому, що ОСОБА_1 не підписувала жодного договору з позивачем ПП «Агрофірма «Дніпро-М» , саме вони взяли в оренду належну ОСОБА_1 земельну ділянку, вони не порушували прав позивача, крім того позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

08 червня 2021 року СФГ «Скіф» надіслало на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із значною віддаленістю Дніпровського апеляційного суду та складною епідемічною ситуацією щодо поширення « COVID-19» .

Разом з тим до заяви не долучив доказів поважності неявки в судове засідання.

Крім, того колегія суддів звертає увагу, що на виконання Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08 квітня 2020 року №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, із наступними змінами внесеними наказом ДСА України від 23 квітня 2020 року №196.

Таким чином апелянт не був позбавлений права прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи викладене та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що правових підстав для відкладення розгляду справи немає.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній, і додатково поданими, доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ПП Агрофірма Дніпро-М договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2431га (кадастровий номер 1224283400:01:001:0696), яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Зазначений договір був зареєстрований Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 16 лютого 2015 року №8745558 (т.1 а.с.6-8,10).

Згідно заяви ОСОБА_1 на ім`я засновника ПП Агрофірма Дніпро-М Булавіна М.О. відповідачка просить прийняти в оренду належну їй земельну ділянку (пай) згідно державного акту ЯЖ №832208 від 01 квітня 2009 року на праві приватної власності розміром 5,2431 га терміном на 10 років (т.1 а.с.9).

Так, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2018 року ОСОБА_1 уклала з СФГ Скіф договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2431га (кадастровий номер 1224283400:01:101:0696), яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Зазначений договір був зареєстрований Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 25 червня 2018 року №26855260 (т.1 а.с.11,12-13).

Земельна ділянка площею 5,2431 га, кадастровий номер 1224283400-01-101-0696, належить відповідачці ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю, серії ЯЖ, номер 832208, від 01 квітня 2009 року, яка знаходиться на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, вказаний факт сторонами в судовому засіданні заперечено не було.

Однак, 15 вересня 2014 року при укладенні договору оренди вказаної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Дніпро-М було допущено технічну помилку в зазначенні кадастрового номеру земельної ділянки, а саме зазначено кадастровий номер 1224283400-01-001-0696, замість вірного 1224283400-01-101-0696, та з вказаною помилкою було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. На час розгляду справи вказаний договір оренди землі діє, його не було визнано недійсним та не скасовано його державну реєстрацію.

Враховуючи вказану помилку при державній реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15 вересня 2014 року, державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Чміль І.Б. було зареєстровано договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СФГ Скіф від 16 червня 2018 року, тобто тієї ж земельної ділянки, що відповідно до вищевказаного договору оренди від 15 вересня 2014 року була передана ОСОБА_1 в оренду ПП Агрофірма Дніпро-М .

Судом встановлено факт існування одночасно двох правочинів щодо одного об`єкту договору, що суперечить законодавству України.

ОСОБА_1 заперечувався факт укладення договору оренди земельної ділянки з ПП Агрофірма Дніпро-М від 15 вересня 2014 року та зазначала, що вказаний договір не містить її підпису (підпис зроблений іншою особою), тобто в неї не було волевиявлення на укладення цього договору.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року на підставі вказаних тверджень щодо відсутності підпису ОСОБА_1 у договорі, було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис на договорі між ПП Агрофірма Дніпро-М та ОСОБА_1 від 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 чи іншою особою (т.1 а.с.57).

10 січня 2019 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром направлено повідомлення №28/1.1/724 від 27 грудня 2018 року про неможливість проведення судової експертизи, оскільки експертові не було надано оригінал досліджуваного документу (т.1 а.с.89).

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2019 року було витребувано з Державної реєстраційної служби Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області оригінал договору, який укладений між приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М та ОСОБА_1 від 15 вересня 2014 року, та який було надано до суду, у зв`язку з чим ухвалою суду від 28 січня 2019 року ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи повторно направлено до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - для проведення експертизи (т.1 а.с.95-96,103,107).

14 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №3/1.1/68 від 07 лютого 2019 року про надання вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_1 за 2013-2014 роки у оригіналах різних документів (т.1 а.с.112). Вказане клопотання було направлено судом на адреси ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 (а.с.114).

Заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було повідомлено суд, що зразки почерку та підписів, вільний рукописний текст та усі документи, які містять підпис ОСОБА_1 , та які були в наявності, були раніше надані за вимогою експерта, інших документів немає (т.1 а.с.115).

В зв`язку з чим, 28 березня 2019 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром направлено повідомлення №3/1.1/68 від 07 березня 2018 року про неможливість проведення судової експертизи, оскільки вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 надані в недостатній кількості (зразки за 2013-2014 роки не надані), що унеможливлює простежити стійкість ознак підписів та їх варіаційність (т.1 а.с.119).

Установивши, що спірний договір оренди земельної ділянки, який був укладений 16 червня 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Скіф , суперечить вказаним нормам матеріального права, а тому є недійсним з моменту його вчинення, так як на час його укладення та на час реєстрації за СФГ Скіф права на оренду землі був чинним договір оренди спірної земельної ділянки від 15 вересня 2014 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Дніпро-М , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 16 червня 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Скіф зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис №26855260.Інші вимоги вважав такими, що до задоволення не підлягають, оскільки є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній СФГ «Скіф» частині часткового задоволення позову у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`право власності та інші речові права на нерухомість майна, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону №161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт існування одночасно двох правочинів щодо одного об`єкту договору, що суперечить законодавству України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 не довела того, що договір оренди земельної ділянки від 15 вересня 2014 року, за умовами якого вона передала в оренду належну їй земельну ділянку позивачу ПП «Агрофірма» Дніпро-М» строком на 10 років, підписано не нею, а іншою особою.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди з позивачем відхиляються, оскільки вони не доведені та спростовуються матеріалами даної справи.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання апеляційної скарги не скористалась.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Скіф» залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.