Ухвала

від 04.06.2021 по справі 404/8565/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

04 червня 2021 року

м. Київ

справа № 404/8565/19

провадження № 61-9002ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Радій про визнання безстрокових трудових відносин та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив захистити його трудові права, визнати безстрокові трудові відносини з Публічним акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Радій (далі - ПАТ НВП Радій ) та поновити на роботі. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що між ним та ПАТ НВП Радій з березня 2019 року по жовтень 2019 року неодноразово укладалися договори підряду (7 місяців поспіль три договори), в яких було встановлено строк на виконання певної роботи, однак які в сукупності є безстроковими трудовими договорами. Форма трудових відносин, редакція та зміст договорів підряду були запропоновані роботодавцем - директором ПАТ НВП Радій , робота виконувалася різнопланова, інженерного фаху. Договори підряду фактично були його неодноразовим клопотанням на укладення безстрокового трудового договору та він був змушений їх підписати для отримання роботи за пропозицією роботодавця. Він майже постійно перебував на підприємстві, відвідував планові засідання трудового колективу, виконував інші роботи інженерного фаху за своєю кваліфікацією та супутні інженерні роботи, які не увійшли до переліку за договором підряду. Після закінчення строку останнього договору підряду 30 жовтня 2019 року його було не допущено до роботи шляхом блокування електронного пропуску, виданого йому раніше, яким він користувався 7 місяців поспіль. Безстроковий договір неправомірно не укладався, інші види договорів не продовжувалися, чим його було неправомірно позбавлено роботи, тобто звільнено з 01 листопада 2019 року. Оскільки трудові договори (оформлені як договори підряду) були фактично укладені як безстрокові, про їх розірвання не було заявлено жодною стороною, а навпаки з його боку була заява про продовження трудових відносин, переукладалися декілька разів поспіль та тривали більше 7 місяців, фактично виконувалася інша робота, а робота з неоформленими трудовими відносинами була частиною обов`язків за фахом безстрокових трудових відносин, які раптово припинилися з порушенням його права на працю, то такі договори з 01 листопада 2019 року слід вважати продовженими на невизначений строк, а їх переривання з 01 листопада 2019 року є незаконним звільненням його з роботи.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Зі змісту укладених між сторонами договорів підряду і додаткових договорів, актів приймання-здачі робіт вбачається, що сторони узгодили між собою перелік робіт, які позивач мав виконувати на свій ризик, строк їх виконання і вартість, при цьому позивач самостійно організовував виконання роботи і не підпадав під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, режим роботи визначався ним самостійно, але з дотриманням норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, а відповідач повинен був забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи, передбаченої в угодах, своєчасно прийняти та оплатити виконану позивачем роботу. Крім того, ОСОБА_1 не надавав ПАТ НВП Радій трудову книжку та не звертався із заявою про прийняття на роботу, а відповідач не видавав наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу. Отже, укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду, а не строковими трудовими договорами.

31 травня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного зв`язку касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц щодо визначення безстрокових трудових відносин на основі аналізу договорів підряду як частої форми трудових порушень. Також суди протиправно не залучили до участі у справі Первинну профспілкову організацію Техніка і право третьою особою. Суди не дали належної оцінки його доводам щодо наявності трудових правовідносин і безпідставно не розглянули його клопотання про дослідження договорів підряду за порядком, встановленим у вказаній постанові Верховного Суду. Враховуючи обґрунтованість його вимог, апеляційний суд не повинен був стягувати з нього судові витрати.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін . Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, на яку послався заявник в касаційній скарзі, та від 29 травня 2020 року у справі № 221/2350/17.

Застосовуючи зазначені правові висновки, суди попередніх інстанцій встановили, що 18 березня 2019 року між ПАТ НВП Радій і ОСОБА_1 було укладено договір підряду № 78. Предметом вказаного договору була розробка і впровадження 15 управляючих програм для токарної обробки. Строк виконання робіт до 30 квітня 2019 року. Додатковою угодою до вказаного договору сторони узгодили вартість робіт, яка становила 14 900 грн. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 29 березня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 5 000 грн за виконаний обсяг робіт з 18 березня по 29 березня 2019 року. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 26 квітня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 9 900 грн за виконаний обсяг робіт з 01 квітня по 26 квітня 2019 року.

02 травня 2019 року між ПАТ НВП Радій і ОСОБА_1 було укладено договір підряду № 120. Додатковою угодою від до зазначеного договору від 02 травня 2019 року сторони визначили перелік робіт: розробка і впровадження управляючих програм обробки деталей рульової гідромеханіки. Строк виконання робіт до 31 липня 2019 року. Ціна договору 29 800 грн. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 31 травня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 9 930 грн за виконаний обсяг робіт з 02 травня по 31 травня 2019 року. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 30 червня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 9 930 грн за виконаний обсяг робіт з 01 червня по 30 червня 2019 року. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 31 липня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 9 940 грн за виконаний обсяг робіт з 01 липня по 31 липня 2019 року.

01 серпня 2019 року між ПАТ НВП Радій і ОСОБА_1 було укладено договір підряду № 214. Додатковою угодою від до вказаного договору від 01 серпня 2019 року сторони визначили перелік робіт: встановлення управляючих програм на центральний сервіс (єдине комп`ютеризоване робоче місце налагоджувальника станків) ; впровадження управляючих програм на 9 одиницях обладнання за допомогою локальної мережі. Строк виконання робіт до 31 жовтня 2019 року. Ціна договору 31 500 грн. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 31 серпня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 10 500 грн за виконаний обсяг робіт з 01 серпня по 31 серпня 2019 року. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 30 вересня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 10 500 грн за виконаний обсяг робіт з 01 вересня по 30 вересня 2019 року. Згідно з актом приймання-здачі робіт від 31 жовтня 2019 року ПАТ НВП Радій сплатило ОСОБА_1 10 500 грн за виконаний обсяг робіт з 01 жовтня по 31 жовтня 2019 року.

Таким чином, зі змісту укладених між сторонами договорів підряду і додаткових договорів, актів приймання-здачі робіт вбачається, що сторони узгодили між собою перелік робіт, які позивач мав виконувати на свій ризик, строк їх виконання і вартість, при цьому позивач самостійно організовував виконання роботи і не підлягав під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, режим роботи визначався ним самостійно, але з дотриманням норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, а відповідач повинен був забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи, передбаченої в угодах, своєчасно прийняти та оплатити виконану позивачем роботу.

Крім того, ОСОБА_1 не надавав ПАТ НВП Радій трудової книжки та не звертався із заявою про прийняття на роботу, а відповідач не видавав наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосувавши правові висновки Верховного Суду, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду, а не строковими трудовими договорами, та правильно відмовили в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами і оцінкою ними доказів. Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи заявника про те, що суди протиправно не залучили до участі у справі Первинну профспілкову організацію Техніка і право третьою особою також не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій на ПАТ НВП Радій створена та діє одна профспілкова організація, а саме: Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Радій . Первинна профспілкова організація Техніка і право , головою якої є заявник, не відноситься до ПАТ НВП Радій та зареєстрована 26 листопада 2019 року, тобто після закінчення цивільно-правових відносин між сторонами.

З огляду на те, що вимоги позивача є безпідставними, а понесені ПАТ НВП Радій витрати на правову допомогу підтверджені доказами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув такі витрати з позивача.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Радій про визнання безстрокових трудових відносин та поновлення на роботі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко