Постанова

від 08.06.2021 по справі 754/8300/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/8300/17

провадження № 22-ц/824/7470/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег-7 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року в складі судді Грегуля О. В.,

встановив:

26.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Ковчег-7 (далі - ТОВ Ковчег-7 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення оплати за брокерські послуги.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 20 лютого 2017 року ОСОБА_1 і довірена особа ТОВ Ковчег-7 уклали договір брокерських послуг у формі розписки про комісійну винагороду.

Внаслідок надання ОСОБА_1 брокерських послуг ріелтором ТОВ Ковчег-7 ОСОБА_2 , а саме демонстрації об`єкта, участі в переговорах з покупцями, погодження прийнятної ціни, нотаріальне супроводження тощо, 21 березня 2017 року ОСОБА_1 придбала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною вартістю 4 302 058 грн.

Відповідно до взятого на себе зобов`язання, в день підписання угоди ОСОБА_1 мала сплатити ріелтору 2,5% від загальної вартості ціни квартири, що складало 107 550 грн.

Не зважаючи на добросовісне виконання своїх обов`язків позивачем, відповідач свого зобов`язання не виконала, на направлену претензію не відреагувала.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 526, 610, 612, 903 ЦК України ТОВ Ковчег-7 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 107 550 грн та судові витрати у розмірі 1 613 грн 25 коп.

13.11.2018 ТОВ Ковчег-7 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням ст. 625 ЦК України.

18.02.2021 ТОВ Ковчег-7 подало заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання брокерських послуг у розмірі 4 000 доларів США (станом на 17.02.2021 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 111 321 грн 60 коп.) та судові витрати у розмірі 2 494 грн 25 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року прийнято відмову ТОВ Ковчег-7 від позовних вимог в частині стягнення процентів та втрат від інфляції та в цій частині закрито провадження у справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Ковчег-7 комісійну винагороду в сумі 4 000 доларів США, що еквівалентно 111 321, 60 грн, та 1 600 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо доведеності факту укладення між сторонами договору про надання брокерських послуг та реального надання позивачем відповідних брокерських послуг відповідачу, що призвело до невірної оцінки обставин справи, помилкового застосування норм матеріального права і, як наслідок, неправильного вирішення справи по суті.

Зазначає, що розписка про комісійну винагороду не містить жодних відомостей про предмет договору, в чому полягають послуги позивача і які конкретно дії він зобов`язався вчинити в інтересах та на користь відповідача. Сама по собі розписка, яка по суті є борговим документом, що не містить істотні умови договору, не може виступати підтвердженням укладення договору про надання послуг.

Зазначила, що відповідач жодних послуг від позивача чи його представників не отримувала, про що неодноразово заявлялось в ході судових засідань і навіть частково було визнано представником позивача.

Належним, допустимим і достатнім доказом факту надання позивачем чи його представником послуг відповідачу була б розписка відповідача про отримання послуг, видаткова накладна або акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Оскільки доказів фактичного надання послуг відповідачу в матеріалах справи немає, факт надання представником позивача брокерських послуг відповідачу не може вважатись обґрунтованим.

Також зазначила, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми ст. 1011-1012 глави 69 ЦК України, які регулюють особливості укладення та виконання договору комісії. Разом з тим, правовідносини, що виникли між сторонами, містять усі ознаки зобов`язання за договором про надання послуг, регламентованого нормами ст. 901-907 глави 63 ЦК України.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В письмових поясненнях від 25.04.2021 представник ТОВ Ковчег-7 зазначив, що ТОВ Ковчег-7 надав ОСОБА_1 брокерські послуги, наслідком яких стало те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено й нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири, яка є місцем проживання відповідача. Доказів того, що відповідач не підписувала розписку, або ТОВ Ковчег-7 відмовилося надавати їй узгоджені послуги суду не надано. Зміст розписки , яка підписана ОСОБА_1 та представником ТОВ Ковчег-7 ОСОБА_2 , свідчить про те, що сторони погодили предмет надання послуг, об`єкт нерухомого майна, ціну надання послуг та інші умови.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2017 ТОВ "Ковчег 7", код ЄДРПОУ 24597474, в особі директора Стригуль Л. І., видало довіреність, якою уповноважило ОСОБА_2 представляти інтереси товариства перед всіма установа, підприємствами, організаціями, а також фізичними особами з питань діяльності товариства як агентства нерухомості (а.с.7 т.1).

Відповідно до розписки про комісійну винагороду від 20.02.2017 ОСОБА_1 , набуваючи у власність об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язалась сплатити комісійну винагороду в розмірі 2,5%, що складає 4 000 доларів США в момент підписання основного договору купівлі-продажу представнику Агентства нерухомості "Ковчег-7" ОСОБА_2 (а.с.211 т.1).

21 березня 2017 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири від 21.03.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Астаніною Ю. О., за умовами якого продавець продав, а покупець, в рівних частках, купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 177-179 т.1).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ТОВ "Ковчег-7" посилалось на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір брокерських послуг, у відповідності до умов якого ріелтором позивача ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 було надано наступні послуги: демонстрація об`єкта, участь в переговорах з покупцями, погодження прийнятної ціни для позивача, нотаріальне супроводження та ряд інших дій. При цьому ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку зі сплати комісійної винагороди за вказаним договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини за договором комісії ( ст. 1011-1014 ЦК України). Відповідач підписала розписку про комісійну винагороду від 20.02.2017, проте свого зобов`язання не виконала. Будь-яких доказів про дотримання нею по відношенню до сторони позивача ст.1011-1014 ЦК України та відсутність у неї будь-яких зобов`язань перед стороною відповідача суду не надала і судом таких доказів не здобуто.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання ( ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ч.1, ч.2 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Матеріали справи не містять доказів укладення між ТОВ "Ковчег-7" та ОСОБА_1 договору, який би визначав зміст послуги, які надаються, та за яким би сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Розписка від 20.02.2017, про зобов`язання виплатити представнику Агентства нерухомості "Ковчег-7" ОСОБА_2 комісійну винагороду , не визначає зміст послуги, яку виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується оплатити, та не може свідчити про існування між ТОВ "Ковчег-7" та ОСОБА_1 договірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження виконання ТОВ "Ковчег-7" взятого на себе зобов`язання.

Та обставина, що 21 березня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частину вказаного нерухомого майна, не є належним доказом того, що ТОВ "Ковчег-7" було надано послуги, пов`язані з набуттям її у власність вказаною особою (демонстрація об`єкта, участь в переговорах з покупцями, погодження прийнятної ціни, нотаріальне супроводження тощо), а у ОСОБА_1 виник обов`язок оплатити отримані послуги.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог та невірно застосував до спірних правовідносин норми ст.1011-1014 ЦК України, які регламентують особливості укладення та виконання договору комісії, за яким одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені , але за рахунок комітента.

Позовних вимог про стягнення комісійної плати за договором комісії по справі заявлено не було.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ТОВ Ковчег - 7 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2 419,88 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката, представником відповідача до відзиву на позовну заяву надано: договір про надання правової допомоги від 20.06.2018 та копію квитанції до прибуткового касового ордера №20/06 від 20.06.2018 на суму 10 000 грн (а.с.44,45 т.1).

Оскільки будь-якого розрахунку (опису) витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять, відсутні правові підстави для їх відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року скасувати.

Постановити нове судове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег-7 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег-7 ( 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2; код ЄДРПОУ: 24597474 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 419,88 грн.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк