Рішення

від 11.06.2021 по справі 600/1734/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1734/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом (з урахуванням позовної заяви у новій редакції), в якому просить: визнати протиправними та скасувати постанову ВП № 63310351 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн, постанову ВП № 63310351 від 01.04.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 12000,00 грн та постанову державного виконавця від 23.04.2021 ВП № 63310351 про накладення штрафу у сумі 3400,00 грн за повторне невиконання рішення суду, які постановлені державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що оскаржувані постанови є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки державний виконавець не вчинив жодних дій щодо примусового виконання рішення суду. Відтак, у державного виконавця не було жодних правових підстав для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (у письмовому провадженні) із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених ст. 287 КАС України.

Пунктом 6 вказаної ухвали, з метою повного та всебічного розгляду справи, витребувано з Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) письмові докази по справі.

Другий відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач) подав відзив на адміністративний позов, в якому вказував, що в позові необхідно відмовити. Оскільки боржником в добровільному порядку не виконано рішення суду на підставі виданого виконавчого листа по справі № 824/333/20-а, відповідачем вживалися захоли щодо примусового виконання рішення суду, про що свідчать акти державних виконавців. Відтак, позивач рішення суду не виконав, жодних доказів стосовно добровільного виконання рішення суду не надав, тому були всі наявні підстави для винесення оскаржуваних постанов. Відповідач наголошує, що постанови прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404.

У судове засідання призначене на 09.06.2021 позивач та Другий відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не прибули, проте подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У судове засідання призначене на 09.06.2021 відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради не прибув, причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1, 9 ст. 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи положення ст. ст. 194, 205, 268 КАС України, суд вважає, що не має перешкод для розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі № 824/333/20-а, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_1 виконати вимоги припису №12-30/28 від 18.10.2019, виданого відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради в частині відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 , у відповідності до узгодженого Відділом проекту, розробленого архітектором ОСОБА_2 (висновок №12-15-640/560 від 08.11.2018).

11.09.2020 Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 824/333/20-а.

27.10.2020 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 63310351 з примусового виконання виконавчого листа № 824/333/20-а виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом від 11.09.2020 про зобов`язання ОСОБА_1 виконати вимоги припису № 12-13/28 від 18.10.2019, виданого відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради в частині відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10000,00 грн (пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження).

Вказану постанову направлено позивачу 28.10.2020 рекомендованим листом за вих. № 44694/5, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв`язку № 25 та списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів.

31.03.2021 відповідачем перевірено стан виконання виконавчого листа № 824/333/20-а, за наслідками якого складено акт державного виконавця б/н від 31.03.2021.

В акті зафіксовано, що при виході державного виконавця за адресою зазначеною у виконавчому листі ( АДРЕСА_2 ) встановлено, що рішення суду не виконано, відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 , не здійснено.

З огляду на вказане, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» , 01.04.2021 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про накладення штрафу ВП 63310351, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави в розмірі 1700,00 грн. Зобов`язано позивача виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Вказану постанову направлено на адресу позивача листом від 01.04.2021 за вих. № 15028/12.

У зв`язку з невиконання боржником самостійно рішення суду в частині відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 , керуючись ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» , 01.04.2021 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП 63310351, якою стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 12000,00 грн.

Вказану постанову направлено на адресу позивача листом від 01.04.2021 за вих. № 15025/12.

13.04.2021 відповідачем повторно перевірено стан виконання вищевказаного рішення суду по справі № 824/333/20-а, за результатами чого складено акт державного виконавця б/н від 13.04.2021.

В акті зафіксовано, що при виході державного виконавця за адресою зазначеною у виконавчому листі ( АДРЕСА_2 ) встановлено, що рішення суду не виконано, відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 , не здійснено.

Враховуючи акт державного виконавця, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» , 23.04.2021 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про накладення штрафу ВП 63310351, якою за повторне невиконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави в розмірі 3400,00 грн. Зобов`язано позивача виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Вказану постанову направлено на адресу позивача листом від 23.04.2021 за вих. № 17973/12.

17.05.2021 державним виконавцем направлено подання до правоохоронних органів для вирішити питання щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення боржником - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 , передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

Вважаючи постанови про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За положенням частини 1 - 3 статті 42 Закону 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Стаття 26 Закону № 1404-VIII, яка визначає порядок початку примусового виконання рішення, не зобов`язує державного виконавця перевіряти при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, з яких підстав не було в добровільному порядку виконано рішення суду.

Згідно частин 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4 статті 27 Закону № 1404-VIII).

За частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 4 статті 42 Закону № 1404-VIII передбачає, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1, 13 Розділу IX "Виконання рішень немайнового характеру" Інструкції № 512/5 визначає, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

При виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини 1 статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Відповідно до п. 8 Розділу III "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

За положенням п. 1 2 Розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції № 512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Суд звертає увагу на те, що виконавчий лист у справі щодо якого здійснювалось примусове виконання рішення суду містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення.

Аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

У разі якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Судове рішення, за яким розпочато примусове виконання, зі змісту його резолютивної частини, є зобов`язального характеру, тобто, визначений судом спосіб захисту порушеного права не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як "стягнення" визначеної судом суми за певним видом платежу. Відповідно, підстав для того, щоб при відкритті виконавчого провадження не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону 1404-VIII) у цьому випадку немає.

Суд зазначає, що за вимогами Закону 1404-VIII та Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру є обов`язком державного виконавця, незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Суд зауважує, що позивач рішення суду не виконав, жодних доказів стосовно добровільного виконання рішення до суду не надав. Вказана обставина не заперечується позивачем у заяві по суті.

Більше того, невиконання рішення підтверджується актами державного виконавця від 31.03.2021 та 13.04.2021.

Враховуючи викладене, на думку суду, у відповідача були правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 12000,00 грн та винесення оскаржуваної постанови ВП № 63310351 від 01.04.2021 р. про стягнення виконавчого збору з боржника.

При цьому, з огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у відповідача правових підстав для стягнення виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5, з урахуванням обставин, що мають значення для її прийняття. Доводи позивача і надані ним докази не спростовують правомірність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та не доводять наявність передбачених ст. 2 КАС України підстав для визнання її протиправною.

Стосовно винесення відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано ст. 63 Закону №1404-VIII.

За приписами ч. 1 - 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За приписами ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 76 Закону №1404-VIII за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Дослідженням оскаржуваної постанови від 01.04.2021 встановлено, що на підставі акту державного виконавця від 31.03.2021 щодо невиконання рішення суду, державним виконавцем у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1700,00 грн, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Більше того, 13.04.2021 відповідачем повторно перевірено стан виконання вищевказаного рішення суду по справі № 824/333/20-а та встановлено, що рішення суду не виконано, про що складено акт.

Дослідженням оскаржуваної постанови від 23.04.2021 встановлено, що відповідачем у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду в сумі 3400,00 грн та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем порушено ст. 63, 75 та 76 Закону №1404-VIII в частині невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк, за що передбачено накладення штрафу у сумі 1700,00 грн та повторне невиконання рішення суду в сумі 3400,00 грн.

Таким чином, у відповідача були правові підстави для винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу від 01.04.2021 та від 23.04.2021.

Під час розгляду справи по суті позивач не надав до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження виконання судового рішення у справі 824/333/20-а. Не надано позивачем також доказів відстрочення, розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № № 824/333/20-а, а судом не встановлено.

Посилання позивача в заяві по суті на висновок Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради від 24.03.2021 щодо розгляду другого робочого проекту відновлення входу до квартири АДРЕСА_1 , який докорінно міняє площу робіт та фінансові витрати, суд вважає безпідставним, оскільки його наявність не свідчить про виконання судового рішення.

Крім того, отримання другого проекту відновлення входу до квартири, на переконання суду, не є поважною причиною невиконання рішення суду про зобов`язання позивача виконати вимоги припису №12-30/28 від 18.10.2019, виданого відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради в частині відновлення окремого входу до квартири АДРЕСА_1 , у відповідності до узгодженого Відділом проекту, розробленого архітектором ОСОБА_2 (висновок №12-15-640/560 від 08.11.2018).

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та накладення діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних постанов, а тому позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Стосовно зазначення позивачем в позовній заяві відповідачем Відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 2, 4 ст. 46 КАС України).

Згідно визначень наведених в п. 7, 8 та 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відноси, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За визначенням, наведеним у п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зауважує, що звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду містить правові наслідки для позивача.

Як видно із змісту позовної заяви у новій редакції, позивач зазначив відповідачем також Відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради.

При цьому, позивач оскаржує постанови, які прийняті Другим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Однак, в порушення наведених вимог КАС України позивач не виклав та не обґрунтував свої вимоги на предмет спору в частині звернення до суду з позовом до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради.

Більше того, позивачем не обґрунтовано порушення його прав, свобод або інтересів саме Відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради у даних спірних правовідносинах при прийнятті оскаржуваних постанов Другим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), а також не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на наведене, суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Посилання позивача на протиправну бездіяльність Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради щодо невнесення змін в проект відновлення входу в квартиру, суд не бере до уваги, оскільки вони виходять за межі предмету спору.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 125, 129, 140, 143 Конституції України, ст. ст. 9, 77, 79, 80, 139, 241-243, 246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити повністю.

Згідно ст. 272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до ст. ст. 287, 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Руська, 183, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 41659926;

відповідач - Відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 36965975).

Суддя В.К. Левицький