Постанова

від 10.06.2021 по справі 915/672/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/672/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від 1 відповідача: не з`явився

від 2 відповідача: не з`явився

від 3 відповідача: не з`явився

від третіх осіб: Чаленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.11.2020, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 07.12.2020 в м. Миколаєві

у справі № 915/672/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп»

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)

2) Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна» в особі філії у м.Миколаєві

3) Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Лашина Олена Петрівна,

про: визнання недійсними рішення загальних зборів учасників та акту приймання-передачі і стягнення 200 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп» (далі - Товариство), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп» , оформлене протоколом №4 від 01.11.2017, в частині проведення розрахунку з ОСОБА_1 шляхом передачі майна, а саме нежитлових будівель, які складаються з: матеріальний склад з рампою за літ.М-1 (цегла, з/бетон, загальною площею 344,6 кв.м), гараж з боксом за літ.Г-1 (камінь, залізобетон, загальною площею 260,2 кв.м), мазутосховище за літ.Ш, заглиблений склад за літ. Хпд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 200 000 грн., та акт приймання-передачі нерухомого майна № 2 від 01.11.2017, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П., зареєстрований в реєстрі за №1448;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп» на користь ОСОБА_1 вартість некомпенсованої частки (54,9%) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима Евіс Групп» у розмірі 200000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ «Оптима Евіс Групп» із часткою у статутному капіталі 54,9% та вкладом у розмірі 250 000 грн. У жовтні 2017 року вона прийняла рішення про вихід з учасників Товариства та звернулась до нього з відповідною заявою. Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №4 від 01.11.2017, позивачку виведено зі складу учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» та вирішено провести із нею розрахунок шляхом передачі майна, а саме спірних нежитлових будівель, розташованих за вищевказаною адресою, що належить на праві власності ТОВ «Оптима Евіс Групп» , загальною вартістю 200 000 грн, та 50000 грн виплатити протягом року з моменту затвердження річного балансу; зменшити статутний капітал на 250000 грн; перерозподілити частки у статутному капіталі між учасниками. Того ж дня, вказане нерухоме майно було передане позивачці на підставі нотаріально посвідченого акту приймання-передачі №2, яке 28.11.2017 зареєстроване за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, у лютому 2019 року позивачці стало відомо, що на момент передачі їй майна в якості компенсації вартості частки у розмірі 200 000 грн., це нерухоме майно знаходилося в іпотеці, тобто перебувало під обтяженням. Вказана обставина не була відома позивачці, оскільки в реєстрі нерухомого майна обтяжень на той час не було. ТОВ «Оптима Евіс Групп» приховало вказану обставину та не повідомило позивачку про наявні обтяження. Наразі позивачка не може скористатися своїм майном, воно знаходиться в обтяжені та на реалізації, оскільки в ДВС вказане майно перебуває в процесі оцінки та виставлення на електронні торги. Таким чином, позивачка не набула цілі укладання правочину, а тому вказаний правочин є нікчемним та сторони мають бути повернені в первісний стан, а відповідач зобов`язаний сплатити позивачці вартість некомпенсованої частини частки у розмірі 200 000 грн.

Правовими підставами свого позову ОСОБА_1 зазначила ст. ст. 202, 203, 204, 215, 216, 229, 230, 236 ЦК України.

ТОВ «Оптима Евіс Групп» та ОСОБА_3 позовні вимоги визнали вказуючи те, що на момент прийняття майна до статутного капіталу ТОВ «Оптима Евіс Групп» та передачі майна ОСОБА_1 жодних обтяжень в реєстрі не було. Оскільки ОСОБА_1 не може реалізувати своє право власності на спірне майно, позов є обґрунтованим.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції; - Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк Україна (далі - Банк); - Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Лашину Олену Петрівну.

АТ Державний експортно-імпортний банк Україна заперечувало проти позову посилаючись на те, що в діях ОСОБА_1 вбачається намагання уникнути відповідальності шляхом чергової передачі іпотечного майна для зміни його власника і унеможливлення звернення стягнення на нього з боку виконавчої служби.

Банк зазначав, що 23.07.2007 між АТ Державний експортно-імпортний банк Україна та Приватним підприємством «Олімп-Агро» було укладено кредитний договір №6207К13, в забезпечення виконання зобов`язань за яким майновим поручителем ОСОБА_2 було передано в іпотеку згідно з іпотечним договором №6207224 від 23.07.2007 нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві власності на підставі договору дарування нерухомого майна. Оскільки ПП «Олімп-Агро» не виконувало умови кредитного договору, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.05.2011 по справі №2-1322/11 було задоволено позовні вимоги Банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки, за оціночною ціною встановленою сторонами в іпотечному договорі в сумі 1785400,0 грн, шляхом його продажу на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором №6207К13 від 23.07.2007 в сумі 1218132,07 грн. та 08.02.2012 видано виконавчий лист по справі, який на даний час знаходиться на виконанні в Центральному ВДВС у м.Миколаєві ГТУЮ в Миколаївській області. Але, при наявності рішення суду, яке набрало законної сили про звернення стягнення на предмет іпотеки, діючого виконавчого провадження по його виконанню, наявності чинних арештів ВДВС, іпотекодателем ОСОБА_2 зазначене майно було внесено до статутного фонду ТОВ «Оптима Евіс Групп» в якості статутного внеску. До складу учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» була прийнята і ОСОБА_1 , яка потім вийшла зі складу учасників та забрала свою частку статутного фонду у формі іпотечного майна, тобто стала єдиним власником іпотечного майна Банку.

Також Банк вказував, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона не знала, що передане їй майно є іпотечним майном Банку, не відповідає дійсності, оскільки ще 06.11.2009 було порушено провадження у справі №5/317/09 про банкрутство ПП «Олімп-Агро» на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що діяв на той час) за заявою голови ліквідаційної комісії підприємства Галкіної Т.І., яка після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складала проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду, а тому ОСОБА_1 була обізнаною про заборгованість ПП «Олімп - Агро» перед АТ «Укрексімбанк» , а також про майнового поручителя ОСОБА_2 .

Банк стверджував, що з вищевказаного вбачається, що передача іпотечного майна до статутного фонду підприємства з подальшою його передачею ОСОБА_1 є звичайною схемою виведення заставного майна з під контролю банку.

На даний час виконавче провадження №61550288 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, знаходиться на виконанні в Центральному ВДВС м.Миколаєва.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.11.2020 в задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

ОСОБА_1 у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішенні, яким позовні задовольнити.

Позивачка вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права та таким, що порушує її законні права та інтереси.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві, та зазначає про те, що звертаючись до суду із позовом, позивачка обґрунтовувала позов іншими підставами та посилалась на те, що передаючи їй майно відповідач передав право власності, а й отже вчинив правочин, який вчиняти не мав права, не в силу порушення процедури проведення зборів, а в силу того, що вказане майно було в обтяженні, а тому в силу закону не могло бути відчужене. Проте, суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи та не надав правову оцінку підставам позову, на які посилалась позивачка, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Банк заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. При цьому, Банк наводить такі ж самі доводи, що викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Про день, час і місце розгляду справи усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте сторони та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника Банку, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.07.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (Банк) та Приватним підприємством «Олімп-Агро» (позичальник) було укладено кредитний договір №6207К13, за умовами якого Банк надав ПП «Олімп-Агро» 1 000 000 грн кредиту на строк до 22.07.2009 зі сплатою 17% річних за користування кредитом, у відповідності до порядку визначеного у п.3.2.5 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) 23.07.2007 було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір №6207К24, за яким іпотекодавець передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: матеріальний склад з рампою за літ.М-1 загальною площею 344,6 кв.м., гараж з боксом за літ.Г-1 загальною площею 260,2 кв.м., мазутосховище за літ.Ш, заглиблений склад за літ. Хпд.

Проте, з січня 2009 ПП «Олімп-Агро» не виконувало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у терміни встановлені договором.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24.05.2011 у справі №2-1322/11 позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_2 на праві власності, за оціночною ціною встановленої сторонами в іпотечному договорі в 1 785 400 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором №6207К13 від 23.07.2007 в сумі 1 218 132,07 грн.

08.02.2012 Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №2-1322/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ від 20.02.2012 вперше відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Протягом 2012-2018 років виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу та знову пред`являвся до виконання в органи державної виконавчої служби.

09.10.2017 державним реєстратором Дахновою О.І., на підставі акту приймання-передачі від 05.10.2017, складеного між ОСОБА_2 та директором ТОВ «Оптима Евіс Групп» ОСОБА_3 , та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» №3 від 05.10.2017 за ТОВ «Оптима Евіс Групп» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» , оформленим протоколом №4 від 01.11.2017, вирішено:

1) На підставі заяви ОСОБА_1 вивести її зі складу учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» та провести з нею розрахунок шляхом передачі їй майна, а саме: нежитлових будівель, які складаються з: матеріальний склад з рампою за літ.М-1 (цегла, з/бетон, загальною площею 344,6 кв.м), гараж з боксом за літ.Г-1 (камінь, залізобетон, загальною площею 260,2 кв.м), мазутосховище за літ.Ш, заглиблений склад за літ.Хпд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; що належить на праві власності ТОВ «Оптима Евіс Групп» , загальною вартістю 200000,0 грн, 50000,0 грн виплатити протягом року з моменту затвердження річного балансу;

2) Зменшити статутний капітал на 250000,0 грн;

3) Затвердити та зареєструвати новий склад учасників товариства та новий розподіл часток у статутному капіталі: ОСОБА_3 - 2,44%; ОСОБА_2 - 97,56%. Продовжити діяльність товариства на підставі модельного статуту.

01.11.2017 між ТОВ «Оптима Евіс Групп» та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивачка отримала нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; загальною вартістю 200000,0 грн, в якості сплати вартості частки в статутному капіталі Товариства.

22.11.2017 державним реєстратором Іноземцевою Ю.А., на підставі акту приймання-передачі від 01.11.2017 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» №4 від 01.11.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

19.04.2018 державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Власенко В.В. відкрито виконавче провадження №56218656 з примусового виконання виконавчого листа №2-1322/11 виданого 08.02.2012 Центральним районним судом м.Миколаєва про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягувач - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» , боржник - ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 05.09.2019 у справі №2-1322/11 замінено первісного боржника - ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №56218656 з примусового виконання виконавчого листа №2-1322/11 виданого 08.02.2012 Центральним районним судом м.Миколаєва про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

19.09.2019 державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Власенко В.В. замінено боржника у виконавчому провадженні №56218656 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.12.2019 у справі №490/3414/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про скасування реєстраційного запису обтяження та скасування арешту нерухомого майна - відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно деталізованої інформації про право власності на вказаний об`єкт нерухомості та наявність обтяжень - запис про іпотеку внесено 23.07.2007 року на підставі іпотечного договору №1581 від 23.07.2007, боржник ПП "Олімп Агро", майновий поручитель ОСОБА_2 , іпотекодержатель ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України", іпотека припинена 02.10.2017, про що внесено відомості до реєстру 06.10.2017 - державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Свяченим В.Ю.

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС від 19.10.2018 ВП №56218656 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , - нежитлові будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

13.12.2018 зареєстровано обтяження вказаного майна у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер 56218656 від 19.10.2018 головного державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області Власенка В.В. Обтяжувач - Центральний ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області, особа, майно якої обтяжуються - ОСОБА_2 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі № 400/485/19 позов ОСОБА_1 до Центрального ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області про визнання протиправними дій державного виконавця Кириляна С.С. щодо внесення запису про державну реєстрацію обтяження №29417439 від 13.12.2018 про арешт нерухомого майна, внесеному на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19.10.2018 - залишено без задоволення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 по справі №400/3203/18 позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Миколаєві до Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича, Виконавчого комітету Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області задоволено. Визнано протиправним та скасоване прийняте 06.10.2017 державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченим Віктором Юрійовичем рішення (індексний номер 37436858) про державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 23.07.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Курганською В.П., зареєстрованого за номером 1581. Визнано протиправним та скасовано прийняте 06.10.2017 державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченим Віктором Юрійовичем рішення (індексний номер 37453617) про державну реєстрацію припинення заборони відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що була накладена 23.07.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Курганською В.П., зареєстрованої за номером 1582/13.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 - скасоване. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Миколаєві до Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича, виконавчого комітету Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень від 06.10.2017 №37436858 та № 37453617 - закрито. Роз`яснено позивачу, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Звернувшись до господарського суду з даним позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування пред`явлених вимог посилалась на те, що на момент передачі їй майна в якості компенсації вартості частки у розмірі 200 000 грн. це нерухоме майно знаходилось в іпотеці, тобто перебувало під обтяженням. Вказана обставина не була відома позивачці, оскільки в реєстрі нерухомого майна обтяжень на той час не було. ТОВ «Оптима Евіс Групп» приховало вказану обставину та не повідомило позивачку про наявні обтяження. Наразі позивачка не може скористатися своїм майном, воно знаходиться в обтяжені та на реалізації, оскільки в ДВС вказане майно перебуває в процесі оцінки та виставлення на електронні торги.

Позивачка вважає, що вона не набула цілі укладання правочину, а тому такий правочин є нікчемним та сторони мають бути повернені в первісний стан, а відповідач зобов`язаний сплатити позивачці вартість некомпенсованої частини частки у розмірі 200 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що оскільки рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України та до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України, та судом не встановлено жодних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» , оформлених протоколом №4 від 01.11.2017, то суд не вбачав правових підстав для визнання їх недійсними, та похідної вимоги про стягнення з ТОВ «Оптима Евіс Групп» на користь ОСОБА_1 вартості некомпенсованої частки (54,9%) у статутному капіталі ТОВ «Оптима Евіс Групп» у розмірі 200 000 грн.

Доводи позивачки про введення її в оману учасниками ТОВ «Оптима Евіс Групп» шляхом не повідомлення про наявність обтяжень на передане в якості компенсації вартості частки у розмірі 200 000 грн нерухоме майно суд відхилив, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про те, що позивачка будучи єдиним засновником, учасником та в подальшому директором й ліквідатором Приватного підприємства Олімп-Агро , що нею не спростовано, не могла не бути обізнаною про отримання ПП Олімп-Агро кредитних коштів від ВАТ Державний експортно-імпортний банк України за договором №6207К13 від 23.07.2007 та в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передачу Банку в іпотеку нерухомого майна - спірних нежитлових будівель.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з ч. 1 ст.58 Закону України «Про господарські товариства» , вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» від 01.11.2017 №4 вбачається, що для участі у загальних зборах зареєструвалися та присутні учасники (засновники), які в сукупності володіють 100% голосів: ОСОБА_3 - 1,1%; ОСОБА_2 - 44%; ОСОБА_1 - 54,9%.

Частиною 1 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Таким чином, вказані загальні збори учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» були повноважними приймати рішення з усіх питань порядку денного.

До порядку денного вказаних зборів було внесено наступні питання:

1) Виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та проведення з нею розрахунку;

2) Зменшення статутного капіталу товариства на 250 000 грн вартості частки учасника, який вибув;

3) Затвердження та реєстрація змін в державному реєстрі.

Судом встановлено, що на цих зборах були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом №4 від 01.11.2017:

1) На підставі заяви ОСОБА_1 вивести її зі складу учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» та провести з нею розрахунок шляхом передачі їй майна, а саме: нежитлових будівель, які складаються з: матеріальний склад з рампою за літ.М-1 (цегла, з/бетон, загальною площею 344,6 кв.м), гараж з боксом за літ.Г-1 (камінь, залізобетон, загальною площею 260,2 кв.м), мазутосховище за літ.Ш, заглиблений склад за літ.Хпд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; що належить на праві власності ТОВ «Оптима Евіс Групп» , загальною вартістю 200000,0 грн, 50000,0 грн виплатити на протязі року з моменту затвердження річного балансу;

2) Зменшити статутний капітал на 250000,0 грн;

3) Затвердити та зареєструвати новий склад учасників товариства та новий розподіл часток у статутному капіталі: ОСОБА_3 - 2,44%; ОСОБА_2 - 97,56%. Продовжити діяльність товариства на підставі модельного статуту.

Судом першої інстанції правильно ураховано, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів ТОВ.

Водночас, позивачкою не доведено наявність підстав, з якими законодавство пов`язує безумовне визнання недійсними рішень загальних зборів.

Відповідно до п. в) ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно з ч.1 ст.54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Разом з тим, господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Позивачка обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» , оформленого протоколом №4 від 01.11.2017, в частині проведення розрахунку із нею шляхом передачі майна, а саме спірних нежитлових будівель, посилається на положення ст.ст.202, 203, 204, 215, 216, 229, 230, 236 ЦК України та вказує, що вона не набула цілі укладання правочину, а тому такий правочин є нікчемним та сторони мають бути повернені в первісний стан. Позивачка стверджує, що ТОВ «Оптима Евіс Групп» ввело її в оману, оскільки вона не може наразі розпорядитися своїм майном, яке вона отримала без жодних на той час обмежень, так як ані учасники товариства, ані приватний нотаріус не попередили її про те, що таке майно є предметом іпотеки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Однак, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію" );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" );

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства" );

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства" );

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства" ).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Таким чином, оскільки рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України та до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України, та судом не встановлено жодних із вищезазначених підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Оптима Евіс Групп» , оформленого протоколом №4 від 01.11.2017, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, а також складеного на його підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 2 від 01.11.2017 і задоволення похідної вимоги про стягнення з ТОВ «Оптима Евіс Групп» на користь ОСОБА_1 вартості некомпенсованої частки (54,9%) у статутному капіталі ТОВ «Оптима Евіс Групп» у розмірі 200 000 грн.

Крім того, судом першої інстанції цілком правомірно були відхилені доводи позивачки про введення її в оману учасниками ТОВ «Оптима Евіс Групп» шляхом не повідомлення про наявність обтяжень на передане в якості компенсації вартості частки у розмірі 200 000 грн нерухоме майно, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які беззаперечно свідчать про те, що позивачка будучи єдиним засновником, учасником та директором й у наступному ліквідатором Приватного підприємства Олімп-Агро , що нею не заперечується, не могла не бути обізнаною про отримання ПП Олімп-Агро кредитних коштів від ВАТ Державний експортно-імпортний банк України у розмірі 1 000 000 грн. за кредитним договором №6207К13 від 23.07.2007 та передачу Банку в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором спірних нежитлових будівель.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України , Устименко проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нелюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи істотного порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому безпредметне посилання скаржника в цій частині не приймається до уваги.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26 листопада 2020 року у справі № 915/672/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11.06.2021р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.