Постанова

від 03.06.2021 по справі 913/680/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2021 р. Справа № 913/680/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В., за участю представників:

позивача - Ніколенко О.В., діє на підставі довіреності № 18-0011/75334 від 14.12.2020 (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Вищому антикорупційному суді);

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Національного Банку України (вх. № 1103Л/3) на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 19 березня 2021 року (суддя Корнієнко В.В., повний текст складено 19.03.2021) у справі № 913/680/17

за позовом Національного Банку України, м. Київ;

до Спільного підприємства "Айдар-АН-М`ясо", село Кам`янка Новопсковського району Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", м. Київ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.03.2021 у справі № 913/680/17 (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» за кредитним договором № 12/09/2 від 20.02.2009 та кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 перед Національним Банком України в загальній сумі 2.296.723.939,73 грн, з яких:

за Кредитним договором № 12/09/2 від 20.02.2009:

- заборгованість за кредитом складає 174.392.176,10 грн,

- заборгованість за процентами складає 19.413.698,63 грн,

- штраф складає 30.000,00 грн;

загальна сума заборгованості за кредитом - 193.835.874,73 грн;

за Кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014:

- заборгованість за кредитом складає 1.966.995.051,30 грн,

- заборгованість за процентами складає 135.863.013,70 грн,

- штраф складає 30.000,00 грн.

загальна сума заборгованості за кредитом - 2.102.888.065,00 грн;

звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 20.02.2009, укладеним між Національним Банком України та СП «Айдар-Ан-М`ясо» , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстровано в реєстрі за № 506, - цілісний майновий комплекс, в тому числі:

на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Луганська область, Новопсковський район, село Кам`янка, вулиця Пульного, буд. 65, що належить Іпотекодавцеві на підставі Свідоцтва про право власність на нежитлові будівлі серії САА № 480028, виданого Кам`янською сільською радою Новопсковського району Луганської області 14.09.2004, та право власності якого зареєстровано Новопсковським районним Бюро технічної інвентаризації 22.09.2004, реєстраційний № 7563173, номер запису 62 в книзі 2, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4827045 від 23.09.2004; та на рухоме майно за переліком, наведеним в резолютивній частині рішення.

Стягнуто зі Спільного підприємства «Айдар-Ан-М`ясо» на користь Національного Банку України витрати на судовий збір в сумі 15294,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 апеляційну скаргу відповідача - СП "Айдар-АН-М`ясо" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 04.03.2021 у справі № 913/680/17 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 19.03.2021 у справі № 913/680/17:

стягнуто з Національного Банку України на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 224706,00 грн;

стягнуто зі Спільного підприємства «Айдар-Ан-М`ясо» на користь Національного Банку України витрати на судовий збір в сумі 224706,00 грн.

Додаткове рішення суду обґрунтоване з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, згідно з якою позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу при поданні позову слід було сплачувати судовий збір виходячи з розміру його грошових вимог за кредитними договорами, на задоволення яких було спрямовано позов (2.355.336.712,33 грн), а не виходячи з оціночної вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку (1.019.600,00 грн). Зважаючи на те, що зменшення позивачем в ході розгляду справи розміру заборгованості за кредитними договорами до 2.296.723.939,73 грн не вплинуло на розмір судового збору (з урахуванням максимальної ставки судового збору, визначеної п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ), позивач при поданні позову мав сплатити судовий збір в сумі 240000,0 грн, та враховуючи сплачений позивачем при поданні позову судовий збір в сумі 15294,0 грн, суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з позивача до Державного Бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 224706,0 грн (240000,0 - 15294,0 = 224706,0) і про відшкодування з відповідача на користь позивача витрат на судовий збір в сумі 224706,0 грн.

Національний Банк України (позивач) звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 19.03.2021 у справі № 913/680/17 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує судовою практикою, сформованою Верховним Судом у подібних правовідносинах, згідно з якою вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, пред`явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов`язання, оплачується судовим збором як вимога майнового характеру. При цьому, ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна. Посилається на ст. 38 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Зазначає, що звертаючись з позовом у даній справі Національний Банк України визначив ціну позову виходячи з оціночної вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку, визначеної у Звіті про оцінку нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 908,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Луганська обл., Новопсковський р-н, с. Кам`янка, вул. Пульного, 65, станом на 20.02.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "УВЕКОН", згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1.019.600,00 грн. Тому вважає, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 15294,0 грн у відповідності до ст. 38 Закону України Про іпотеку та пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 913/680/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 25.05.2021 об 11:30.

У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено перерву до 03.06.2021 о 10:30.

Представник позивача - Національного Банку України в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача - СП "Айдар-АН-М`ясо" та 3-ї особи - ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в судове не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були належно повідомлені.

Неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі позивача, вислухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 19.03.2021 у справі № 913/680/17, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Національний Банк України в серпні 2017 року звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до СП «Айдар-Ан-М`ясо» , в якому просив у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» перед Національним банком України в загальній сумі 2.355.336.712,33 грн, з яких: за кредитним договором № 12/09/2 від 20.02.2009 - 219.443.698,63 грн та за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 - 2.135.893.013,70 грн,

- звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 20.02.2009 (зі змінами та доповненнями), укладеним між Національним банком України та СП «Айдар-Ан-М`ясо» , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 506 на нерухоме майно - нежитлову будівлю , що знаходиться за адресою: Луганська область, Новопсковський район, село Кам`янка, вулиця Пульного, буд. 65, що належить Іпотекодавцеві на підставі Свідоцтва про право власність на нежитлові будівлі серії САА № 480028, виданого Кам`янською сільською радою Новопсковського району Луганської області 14.09.2004, та право власності якого зареєстровано Новопсковським районним бюро технічної інвентаризації 22.09.2004, реєстраційний № 7563173, номер запису 62 в книзі 2, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4827045 від 23.09.2004;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , за початковою ціною 1.019.600,00 грн.

За подання позову позивачем - Національним Банком України сплачено судовий збір в сумі 15294,00 грн.

20.03.2019 позивач подав заяву про зміну предмета позову, якою позовні вимоги доповнено вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки - рухоме майно (обладнання), наведене в заяві.

05.07.2019 позивач у зв`язку з внесенням змін у ст. 39 Закону України «Про іпотеку» уточнив (змінив) позовні вимоги, виклавши останній абзац позовних вимог в наступній редакції: «Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.»

Заявою про зміну предмету позову від 26.01.2021 за № 18-0012/6394 у зв`язку з частковим погашенням третьою особою (ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» ) заборгованості (тіла кредиту) за обома кредитними договорами, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині розміру заборгованості, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості 2.296.723.939,73 грн, з яких: за кредитним договором № 12/09/2 від 20.02.2009 - 193.835.874,73 грн та за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 - 2.102.888.065,00 грн. Решта вимог залишилася незмінною.

За результатами розгляду спору Господарським судом Луганської області прийнято рішення від 04.03.2021 у справі № 913/680/17, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір в сумі 15294,00 грн від вартості ціни позову 1.019.600,00 грн, визначеної на підставі Звіту нерухомого майна станом на 20.02.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "УВЕКОН".

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 19.03.2021 у справі № 913/680/17 стягнуто з позивача в дохід Державного Бюджету України судовий збір в сумі 224706,00 грн, та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір в сумі 224706,00 грн.

Позивач - Національний Банк України, не погодився з додатковим рішенням від 19.03.2021 у справі № 913/680/17 та звернувся з апеляційною скаргою з підстав стягнення з Національного Банку України в дохід Державного бюджету України судового збору за подання позовної заяви в сумі 224706,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗаконуЗакон України "Про судовий збір", в разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (ч. 2 ст. 163 ГПК України).

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України врегульовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно (предмет іпотеки) ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення, є припинення грошових вимог позивача.

Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на майно (предмет іпотеки) мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямований позов.

Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 зі справи № 907/9/17, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17, від 20.02.2020 у справі № 914/185/18, від 07.08.2019 у справі № 907/628/17.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції) визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення.

Крім того, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки в рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, визначення початкової вартості предмета іпотеки в рішенні суду виходячи з наданого позивачем Звіту ТОВ "Консалтингова компанія "УВЕКОН" про оцінку нерухомого майна в сумі 1.019.600,00 грн не має вирішального значення, оскільки в разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки визначається під час примусового виконання рішення суду на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з вимогами ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення майна.

Позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямований позов.

Розраховуючи судовий збір, суд першої інстанції помилково виходив із розміру заборгованості за кредитними договорами, з метою погашення якої позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розмір судового збору за подання позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обраховувати відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з вартості майна, переданого в іпотеку.

Зміст вимог про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення вимог та виконання рішення є припинення грошових вимог позивача.

Відповідно до п. 5.1 та п. 9 Іпотечного договору, укладеного між Національним Банком України та СП «Айдар-Ан-М`ясо» , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 506, сторони в договорі визначили ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі 55 760 916,0 грн, що підтверджується Висновком оцінювача про ринкову вартість цілісного майнового комплексу СП «Айдар-Ан-М`ясо» станом на 01.10.2008, який складений фізичною особою - підприємцем Шека О.А.

Отже, у спірних правовідносинах, з урахуванням визначеної в договорі іпотеки вартості предмета іпотеки, сума судового збору повинна визначатися з вартості предмета іпотеки, яка погоджена в Іпотечному договорі - 55 760 916,0 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною на момент подання позову) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, звертаючись до суду в серпні 2017 року з позовними вимогами майнового характеру на суму 55 760 916,0 грн, позивач - Національний Банк України мав сплатити судовий збір в розмірі 240000,0 грн (максимальної ставки судового збору, визначеної п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ).

Отже, враховуючи сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 15294,0 грн, сума недоплаченого в дохід Державного Бюджету України судового збору складає 224706,0 грн (240000,0 - 15294,0 = 224706,0).

Тому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 163 ГПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", позивач в дохід Державного Бюджету України має доплатити судовий збір в сумі 224706,0 грн.

Порядок розподілу судових витрат за результатами розгляду вирішення спору визначає ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов Національного Банку України рішенням Господарського суду Луганської області від 04.03.2021 у справі № 913/680/17 задоволено повністю, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову мають бути відшкодовані відповідачем - СП "Айдар-АН-М`ясо" у повному обсязі.

Господарський суд Луганської області, встановивши недоплату судового збору при поданні позову, ухвалив додаткове рішення від 19.03.2021 у справі № 913/680/17, яким у відповідності до ч. 2 ст. 163 ГПК України стягнув з позивача в дохід Державного Бюджету України судовий збір в сумі 224706,0 грн та відшкодував позивачу судовий збір за подання позову за рахунок відповідача. Тому наведені позивачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни зазначеного додаткового рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача - Національного Банку України та залишення без змін додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 19.03.2021 у справі № 913/680/17.

В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 244, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача - Національного Банку України на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 19 березня 2021 року по справі № 913/680/17 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 19 березня 2021 року по справі № 913/680/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2020 у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна