Ухвала

від 08.06.2021 по справі 922/1229/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

08 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/1229/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської міської ради,м.Харків до Фізичної особи-підприємця Перепелиці Оксани Євгеніївни, м.харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Гостіщева О.О. (довіреність №08-21/93/2-21 від 05.01.2021 року);

відповідача - Дородних С.В. (адвокат, ордер АН №1032456 від 09.04.2021 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Перепелиці Оксани Євгеніївни про стягнення 61289,37 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Карла Маркса,9 у м.Харкові, загальною площею 0,1553 га відповідно до договору оренди землі від 06.11.2015 року (номер запису про інше речове право: 12032962 від 09.11.2015) за № б/н за період з 01.05.2018 по 31.12.2020 за договором оренди землі від 06.11.2015.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі №922/1229/21 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 12.05.2021 року, яке відкладалось на 01.06.2021 року о 12:00 з перервою до 08.06.2021 року.

08.06.2021 року відповідач надав клопотання про долучення доказів та закриття провадження у справі (вх.№13441), зазначивши наступне:

1) у зв`язку з припиненням дії договору позивачем невірно визначено предмет та підставу позову, бо до спірних правовідносин застосовуються положення ст.1212 ЦК, враховуючи постанову ВП ВСУ від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц;

2) вважає, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, бо позивачем не доведено, що земельна ділянка використовується відповідачем в комерційних цілях, посилаючись на постанови ВП ВСУ від 03.07.2019 по справі №916/1261/18 та від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц, у зв`язку з чим просить суд закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

У судовому засіданні 08.06.2021 року відповідач підтримував клопотання закриття провадження у справі, проти якого позивач заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, виходячи з наступного.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову- обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначений в порядку іншого судочинства.

Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та ФОП, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Для визначення юрисдикції цього спору визначальне значення мають: 1) статус сторін спору; 2) особливості майна, щодо прав на яке виник спір; 3) мета та характер реалізації цих прав сторонами спору, а не формальні ознаки зазначення в договорі назви сторони.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд враховує позицію Верховного суду України, в якій зазначено, що розгляд справи з порушенням правил суб`єктної юрисдикції буде порушувати право особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому позивач не позбавлений права на суд в порядку цивільного судочинства.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України. Так, за ч.1-ю цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2-ю цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст.20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

У постанові ВП ВСУ від 03.07.2019 по справі №916/1261/18 зазначено, що спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

У постанові ВП ВСУ від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц зазначено наступне:

"62.Фізична особа, яка є власником земельної ділянки, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.

63. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

64. Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

65. Цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

66. Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки".

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача про невикористання земельної ділянки у комерційних цілях як підставу для розгляду спору за правилами цивільного судочинства, суд не бере до уваги, оскільки це твердження відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а договір оренди спірної земельної ділянки укладався саме з ФОП, а не фізичною особою.

Керуючись статтями 231, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 11.06.21

Суддя К.В. Аріт

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.