Ухвала

від 19.07.2021 по справі 922/1229/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

19 липня 2021 року Справа № 922/1229/21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків, вх. № 2125 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/1229/21 (суддя - Аріт К.В., повний текст складено та підписано 14.06.2021)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до фізичної особи-підприємця Перепелиці Оксани Євгеніївни, м. Харків

про стягнення 61 289,37 грн.

ВСТАНОВИЛА:

06.04.2021 Харківська міська рада звернулася до ГСХО з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Перепелиці Оксани Євгеніївни заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 06.11.2015 за період з 01.05.2018 по 31.12.2020 в сумі 61 289,37 грн.

В обґрунтування позову ХМР посилається на те, що після спливу строку дії договору (до 01.05.2018) орендар не повернув земельну ділянку до земель запасу міста та продовжує здійснювати фактичне використання земельної ділянки, тому згідно з п.п. л) п. 31 договору оренди землі від 06.11.2015 неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування цією земельною ділянкою; плата за землю у цьому випадку, на думку позивача, вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:

- закінчення дії договору оренди землі та відсутність нового договору між сторонами є тією правовою підставою, яка дає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України;

- у зв`язку з тим, що предметом та підставою позову є стягнення орендної плати за договором оренди землі, що припинив свою дію 01.05.2018, відтак нарахування позивачем орендної плати на підставі цього договору від 06.11.2015 за період з 01.05.2018 по 31.12.2020 є безпідставним;

- позивачем невірно визначені предмет та підстава позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також клопоче про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги:

- згідно з п.п. л) п. 31 договору оренди землі від 06.11.2015 неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених договором;

- орендарем по закінченню строку дії договору земельну ділянку не повернуто за актом приймання-передачі;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач згідно з листом ГУ ДФС у Харківській області № 3443/5/20-40-24-15-17 від 25.02.2021 протягом 2018-2020 років фактично сплачувала орендну плату з фізичних осіб за спірну земельну ділянку, що вказує на факт перебування такої земельної ділянки в її користуванні та є підставою для встановлення обов`язку особи сплачувати орендну плату.

Інші доводи апеляційної скарги щодо здійснення розрахунку позовних вимог є тотожними доводам, викладеним у позовній заяві ХМР.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на отримання повного тексту оскаржуваного рішення лише 17.06.2021, на підтвердження чого ним до апеляційної скарги додано копію першого аркуша рішення ГСХО від 08.06.2021 з вхідним реєстраційним номером департаменту діловодства ХМР №14134/0/3-21 від 17.06.2021.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, N 11). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, N 93).

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, виходячи з принципу верховенства права, Східний апеляційний господарський суд вважає, що ХМР з поважних причин перевищено незначний період часу (1 календарний день) після спливу 20-денного строку на оскарження рішення суду, тому відповідне клопотання скаржника підлягає задоволенню.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження від інших учасників провадження у справі не надійшло.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

В п. 4 прохальної частини апеляційної скарги ХМР заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника ХМР та повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте таке клопотання не розцінюється судом апеляційної інстанції як мотивоване клопотання скаржника про розгляд його апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, оскільки апеляційна скарга не містить відповідних доводів та належного обґрунтування щодо означеного питання.

Крім того, в апеляційній скарзі ХМР не наведено доводів про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під дію ч. 4 ст. 247 ГПК України, у зв`язку з чим дана справа не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження та, відповідно, без повідомлення учасників справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені приписи чинного процесуального законодавства та відсутність мотивованого клопотання скаржника про розгляд його апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про здійснення перегляду оскаржуваного рішення суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст.ст. 255, 258, 262, 263, 267, 271 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Поновити Харківській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі № 922/1229/21.

2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/1229/21, здійснити перегляд даного рішення суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. У разі якщо учасники скористаються наданим ст. 263 ГПК України правом подання відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, такий відзив та докази надсилання його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи, має бути поданий до Східного апеляційного господарського суду (проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058) у строк до 03.08.2021 включно.

4. Зупинити дію рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2021 року у справі № 922/1229/21.

5. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна