Ухвала від 02.06.2021 по справі 910/13599/20

УХВАЛА

02 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13599/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" - Сахнова Д.А.,

Державного підприємства "Гарантований покупець" - Андишули А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/13599/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 1 433 186,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (далі - ТОВ "Єдиний Енергостандарт", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (далі - ДП "Гарантований Покупець", Відповідач) про стягнення 1 433 186,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання за Договором №15625/01 від 27.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019) щодо повної оплати виробленої та проданої Позивачем у липні 2020 року електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, позов задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Єдиний Енергостандарт" заборгованість у розмірі 1 433 186,55 грн та судовий збір у розмірі 21 497,80 грн.

Судові рішення мотивовано доведеністю неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повної оплати придбаної електричної енергії у липні 2020 року.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП "Гарантований покупець" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Єдиний Енергостандарт" до Верховного Суду засобами електронного зв`язку було направлено заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець", в якому зазначено, що Верховний Суд в аналогічній справі № 910/9882/19 ухвалою від 13.01.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2021 (у складі колегії суддів: головуючого, судді - Берднік І.С., суддів - Міщенка І.С., Случа О.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 910/13599/20 за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 19.05.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2021 (у складі колегії суддів: головуючого, судді - Берднік І.С., суддів - Міщенка І.С., Случа О.В.) клопотання ТОВ "Єдиний Енергостандарт" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" - задоволено. Ухвалено забезпечити участь ТОВ "Єдиний Енергостандарт" в судовому засіданні у справі № 910/13599/20, призначеному на 02.06.2021 об 11:00 год., в режимі відеоконференції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.05.2021 у зв`язку з відпусткою судді Случа О.В. для розгляду справи № 910/13599/20 визначено склад суду: Берднік І.С. - головуючий, судді - Міщенко І.С., Зуєв В.А.

17.05.2021 ТОВ "Єдиний Енергостандарт" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім цього, 17.05.2021 ТОВ "Єдиний Енергостандарт" подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/13599/20 з посиланням на те, що 12.05.2021 Верховним Судом здійснено перегляд справи № 910/11830/20, яка, за предметом позову, обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням, є подібною до справи № 910/13599/20, що розглядається. За результатами касаційного перегляду справи № 910/11830/20 Верховним Судом прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" та залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020, яким було частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Єдиний Енергостандарт" та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" 2 194 125,19 грн основного боргу, 1 000 грн пені та 1 000 грн 3 % річних. Отже, Верховним Судом у справі № 910/11830/20 зроблено висновок у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справи, що розглядається, тому, з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, наявні підстави для закриття касаційного провадження у даній справі (№ 910/13599/20).

01.06.2021 ДП "Гарантований покупець" подано до Верховного Суду заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтовано тим, що правовідносини у справі № 910/11830/20 та у даній справі (№ 910/13599/20), що розглядається, не є подібними, оскільки предмет позову у цих справах та зміст правовідносин, свідчать про відсутність тотожності предмета правового регулювання, з урахуванням умов застосування правових норм та часу виникнення відповідних правовідносин. Крім того, підстави касаційного оскарження у цих справах не є тотожними, з огляду на те, що у справі № 910/11830/20 відсутній висновок про застосування до спірних правовідносин пункту 23 частини 1 та частини 5 статті 33, статті 62, частини 7 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 10.1, 10.4, 12.3, 12.6 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (далі - НКРЕКП та Порядок № 641), щодо покладення на ПрАТ "НЕК "Укренерго" спеціальних обов`язків із забезпечення надходження коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії купленої у виробників за "зеленим" тарифом. Водночас, з посиланням на положення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, Відповідач зазначив, що якщо Верховний Суд вважатиме, що існують висновки цього суду щодо застосування норм права, про відсутність яких стверджує ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі, тоді просить відступити від них, з урахуванням доводів викладених у наданому запереченні.

Також, 01.06.2021 ДП "Гарантований покупець" подано до суду касаційної інстанції заперечення на відзив Позивача, у якому з посиланням на пріоритетність спеціальних норм законодавства, вказує на необхідність надання висновку, що у даному випадку спірна заборгованість є складним зобов`язанням, у якому є кілька боржників, і кожен має його виконати лише у певній частині.

Клопотання ТОВ "Єдиний Енергостандарт" про закриття касаційного провадження у справі № 910/13599/20 та заперечення ДП "Гарантований покупець" на клопотання про закриття касаційного провадження, Судом розглядається у порядку статті 169 ГПК України.

В судове засідання 02.06.2021 у режимі відеоконференції з`явився представник ТОВ "Єдиний Енергостандарт" та безпосередньо до суду представник ДП "Гарантований покупець", які надали пояснення у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, доводи клопотань та заперечень, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Єдиний Енергостандарт" (ВАД) укладено Договір № 15625/01, за умовами якого ВАД зобов`язалось продавати, а ДПЕ зобов`язалось купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Єдиний Енергостандарт" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено Додаткову угоду № 321/01 до Договору від 27.09.2018 № 15625/01, в преамбулі якої сторонами визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", здійснено заміну сторони у даному зобов`язанні та приведено умови Договору від 27.09.2018 № 15625/01 у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

За умовами пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору від 27.09.2018 №15625/01 слова: "ДП "Енергоринок" (ДПЕ)" замінити на слова: "ДП "Гарантований Покупець" (гарантований покупець)"; статті 1-10 Договору від 27.09.2018 №15625/01 замінити статтями 1-8 нової редакції, які викладено в такій Додатковій угоді.

Отже, Додатковою угодою №321/01 від 30.06.2019 до Договору від 27.09.2018 №15625/01 здійснено заміну покупця виробленої електроенергії на Відповідача, а умови Договору від 27.09.2018 №15625/01 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 27.09.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 2.3 - 2.5 Договору від 27.09.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

За умовами пунктів 3.1 - 3.3 Договору від 27.09.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень Глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень Глави 10 Порядку.

Виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору (пункт 4.1 Договору від 27.09.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019).

У липні 2020 року Відповідач придбав вироблену Позивачем електричну енергію у загальному обсязі 354 695 кВт*год на суму 1 486 782,14 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020.

Оплату придбаної у липні 2020 року електроенергії Відповідачем здійснено частково у загальному розмірі 53 595,59 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №36754 від 15.07.2020 та №38543 від 24.07.2020.

З огляду на відсутність повної сплати вартості придбаної електроенергії у сумі 1 433 186,55 грн, строк оплати якої настав, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

У справі № 910/13599/20, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами Договору від 27.09.2018 № 15625/01 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019), на гарантованого покупця було покладено обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату у три етапи: два авансових платежі (оплату яких підтверджено платіжними дорученнями) та остаточний розрахунок, який здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, оплату якого не здійснено, у зв`язку з чим встановивши факт прострочення гарантованим покупцем зобов`язання з оплати третього етапу - остаточного розрахунку з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії, та застосувавши норми Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 714, 525, 526, 629, 610 Цивільного кодексу України, статей 275, 193, 196 Господарського кодексу України, пункту 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 № 810-ІХ, а також положення Порядку № 641, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, відхилив доводи Відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, враховуючи наступні обставини: по-перше, за укладеним між сторонами договором саме Відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, в тому числі Порядку № 641; по-друге, посилання Відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення останнього від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у липні 2020 року. Крім того, факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі через ненадходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не може звільняти Відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання; по-третє, Позивач не є стороною договору, укладеного між Відповідачем та ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Також, судом апеляційної інстанції відхилено посилання Відповідача на те, що виконання його грошових зобов`язань перед Позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021 - 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, яким доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 01.08.2020, розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021 - 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років, оскільки на час вирішення спірних правовідносин відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Відповідача перед Позивачем, ніж передбачено договором та Порядком № 641.

Апеляційним господарським судом також відхилено посилання Відповідача на законодавство, яке регулювало ринок електричної енергії у минулому, оскільки останнє не було чинним як на момент виникнення спору, так і на момент розгляду даної справи, а також посилання на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2015 у справі №910/13587/15, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду. До того ж, судом зауважено, що наведена Відповідачем судова практика не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відносини у вказаній справі між учасниками ринку регулювалися Законом, який втратив чинність, яким, до того ж, був передбачений інший порядок розрахунків.

У поданій касаційній скарзі ДП "Гарантований покупець", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 196 Господарського кодексу України, положень пунктів 10.1, 10.4 Глави 10 та пунктів 12.3, 12.6 Порядку № 641 (в редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802) та положення пункту 4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 № 810-ІХ, у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення у даній справі в межах доводів касаційної скарги, виходить з того, що однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Разом з тим, Верховний Суд враховує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, у даній справі, яка розглядається, предметом позову є вимога ТОВ "Єдиний Енергостандарт" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" заборгованості за Договором № 15625/01 від 27.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019) за липень 2020 року (по акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020) у розмірі 1 433 186,55 грн.

В той же час, раніше 12.05.2021 Верховним Судом здійснено перегляд судових рішень у справі № 910/11830/20 за позовом ТОВ "Єдиний Енергостандарт" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення за цим же самим Договором № 15625/01 від 27.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019) заборгованості за придбану по акту купівлі-продажу за травень 2020 року від 31.05.2020 електроенергію у розмірі 2 194 125,19 грн, а також 12 229,55 грн пені та 3 057,39 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/11830/20, які оскаржувались лише в частині стягнення основного боргу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості у розмірі 2 194 125,19 грн.

Розглядаючи доводи скаржника - ДП "Гарантований покупець" у справі № 910/11830/20, на яку в своєму клопотанні посилається ТОВ "Єдиний Енергостандарт", суд касаційної інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини - зобов`язання сторін за якими врегульовано як нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" та положеннями Порядку № 641, так і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов`язання, оскільки на виконання абзацу 4 пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", не прийнято закон, яким передбачалось би погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 01.08.2020, з відшкодуванням такої заборгованості протягом 2021 - 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

При цьому, відхиляючи аргументи скаржника щодо застосування норм Закону України "Про ринок електричної енергії" та положень Порядку № 641, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед Відповідачем (за іншим укладеним між ними договором), оскільки за Договором №15625/01 від 27.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019) саме Відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку № 641 (постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802 у цей Порядок № 641 внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019, проте положення відносно визначення обсягів купленої гарантованим покупцем електроенергії, їх вартості та порядку розрахунків (тобто, в частині, яка є необхідною для вирішення спору в межах даної справи), залишилися незмінними за виключенням зміни найменування сторони такого договору з "виробник за "зеленим" тарифом" на "продавець за "зеленим" тарифом").

Верховний Суд також погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення посилання Відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у травні 2020 року. Факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі, і через ненадходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", не може звільняти Відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Ані умовами договору, ані положеннями Порядку № 641 обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем, тому недодержання своїх обов`язків ПрАТ "НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення Відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом.

При цьому, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо безпідставності доводів ДП "Гарантований покупець" про те, що виконання його грошових зобов`язань перед Позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", враховуючи те, що на момент вирішення спірних правовідносин наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань Відповідача перед Позивачем, ніж передбачені договором та Порядком № 641.

Враховуючи встановлені судами обставини та вимоги чинного законодавства, Верховний Суд також погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для залучення до участі у цій справі як третьої особи ПрАТ "НЕК "Укренерго", оскільки Відповідачем не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Отже, у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, на яку посилається ТОВ "Єдиний Енергостандарт" у клопотанні про закриття касаційного провадження, викладено правові висновки щодо застосування спеціальних норм Закону України "Про ринок електричної енергії" та положень Порядку № 641 у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у справі № 910/13599/20, яка розглядається. Відповідно до цих висновків, обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника за "зеленим" тарифом електричної енергії не залежить від виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем, оскільки на момент вирішення спірних правовідносин на законодавчому рівні не визначено іншого порядку (способу) виконання грошового зобов`язання гарантованим покупцем з оплати купленої за Договором №15625/01 від 27.09.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 321/01 від 30.06.2019) електричної енергії, ніж передбачено умовами цього Договору та законодавством України, у тому числі, Порядком № 641.

Наведене свідчить, що наразі існують висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій правозастосування у цій справі відповідає таким висновкам у справі № 910/11830/20.

При цьому суд касаційної інстанції у цій справі не вбачає підстав відступати від правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20.

Доводи ТОВ "Єдиний Енергостандарт" щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, колегією суддів відхиляються, оскільки на час відкриття касаційного провадження у справі №910/13599/20, яка розглядається, був відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а ухвалою від 13.01.2020 у справі № 910/9882/19, на яку посилався Позивач в обґрунтування своїх доводів, було відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав віднесення законом цієї справи до категорії малозначних, втім дана справи, що розглядається, не є малозначною, тому відкриття провадження у цій справі вирішувалось з урахуванням положень частини 1, 2 статті 287 ГПК України.

Посилання ДП "Гарантований покупець" в запереченнях на клопотання про закриття касаційного провадження щодо неподібності правовідносин у справі № 910/11830/20 та у даній справі (№ 910/13599/20), що розглядається, яке аргументовано тим, що у справі № 910/11830/20, окрім стягнення заборгованості, також заявлено вимоги про стягнення пені та 3% річних, Судом відхиляються, враховуючи те, що: по-перше, судові рішення у справі № 910/11830/20 оскаржено лише в частині стягнення основного боргу, і висновки Верховного Суду зроблено саме за результатами задоволення позовних вимог у цій частині; по-друге, такі аргументи суперечать вищенаведеній позиції Верховного Суду України, яка підтримана у постановах Великої Палати Верховного Суду щодо подібності правовідносин, у яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що відсутні підстави для закриття касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах були відсутні на час відкриття провадження, не відповідає положенням пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

До того ж, доводи заперечення зводяться до незгоди Відповідача з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій та правовими висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 12.05.2021 за результатами перегляду судових рішень у справі № 910/11830/20. При цьому, колегія суддів, з урахуванням доводів Відповідача, викладених у запереченнях проти закриття касаційного провадження, не знаходить ґрунтовних підстав для відступу від висловленої правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 справі № 910/11830/20, оскільки, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16, для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду необхідно щоб таке рішення було помилковим, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, що на момент перегляду цієї справи, Судом не встановлено.

Таким чином, доводи ДП "Гарантований покупець", викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у відповідних та подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними обставинами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20 вже викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі ДП "Гарантований покупець", отже, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, у зв`язку з чим також підлягає задоволенню клопотання ТОВ "Єдиний Енергостандарт" про закриття касаційного провадження.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 910/13599/20.

2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі № 910/13599/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко