Рішення

від 14.06.2021 по справі 524/4110/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/4110/20

Провадження №2/524/2193/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Вінтоняк Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Вобліковій І.О.,

представника позивача - Пономаренко Н.О.,

представника відповідача - Приходька О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.07.2017 року по 30.06.2020 року включно відповідач користувався Ѕ частиною земельної ділянки, площею 4652 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте плату за користування такою ділянкою у встановленому порядку не вносив, внаслідок чого Кременчуцька міська рада Полтавської області не отримала орендну плату у розмірі 267257,23 грн.

Також Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів внаслідок користування вищевказаною земельною ділянкою без укладання договору оренди за період з 01.07.2020 року по 28.02.2021 року у сумі 59159,27 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у первісного орендаря - ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору оренди від 02.08.2010 року, будь-які докази повернення земельної ділянки після закінчення строку договору відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що став власником Ѕ частини нежитлової будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці 13.08.2015, а відтак до нього перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, визначених договором оренди від 02.08.2010 року. Відповідач вважає, що спірна земельна ділянка не набула ознак об`єкта права власності, оскільки право власності на неї не зареєстроване. ( а.с. 113-115).

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Ухвалою суду від 28 липня 2020 року судом відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року постановлено справу розглядати в заочному порядку, ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, 18 березня 2021 року заочне рішення суду скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року об`єднано в одне провадження цивільні справи 524/4110/20 та 524/1660/21.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 13.08.2015 року набув право власності на Ѕ частку будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , площею 884,6 кв.м (а.с. 13,15).

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:03:001:0030, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, площа - 4652 кв.м., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 2020 рік складає 5936324,16 грн. (а. с. 14).

Як зазначає позивач, у період з 01.07.2017 року по 30.06.2020 року та з 01.07.2020 року по 28.02.2021 року відповідач використовував вищезазначену земельну ділянку без укладання договору оренди, плату за фактичне користування не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єктів нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю.

Фактично розмір доходу розрахований позивачем як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю з 01.07.2017 по 30.06.2020 року у сумі 267257,23 грн. та з 01.07.2020 року по 28.02.2021 року у сумі 59159,27 грн. ( а.с.17-18, 153).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення ним права користування земельною ділянкою у вказаний період.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 ЦК України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі слід виходити з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів - орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає, що позивачем не було враховано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 року, відповідно до якого у період з 01.01.2016 року нормативно грошова оцінка земель діє у розмірі 60% від затвердженої нормативної грошової оцінки (а.с. 164).

Отже, за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року орендна плата за спірну земельну ділянку складає 26933,02 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 53426,92 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 53426,92 грн., з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року - 26567,48 грн., з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року - 26859,43 грн., з 01.01.2021 року по 28.02.2021 року - 8636,13 грн., а всього 195849,90 грн.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач мав нараховувати орендну плату у відповідності до п. 9 договору оренди землі, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , так як до відповідача як власника будівлі перейшло право оренди земельної ділянки на умовах, визначених в договорі оренди землі від 02.08.2010 року, укладеному між Кременчуцькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 , оскільки п. 35 договору визначено, що він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, та у разі набуття права власності на будівлю/споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Доказів того, що відповідачем, як новим землекористувачем, укладено договір оренди з позивачем, до суду не надано.

Матеріалами справи також спростовуються доводи відповідача з приводу того, що спірна земельна ділянка не є об`єктом права власності, зокрема, витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2020 року №1119/0/212-20, в якому зазначено кадастровий номер спірної земельної ділянки 5310436100:03:001:0030, що відповідає вимогам статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позовних заяв у розмірі 4008,86 грн. (а.с. 30) та 2270 грн. (а.с. 137).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати зі сплати судового збору у сумі 3767,32 грн. (60 % від 6278,86 грн.)

Керуючись ст.ст. 122, 123, 124 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Крпеменчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.07.2017 року по 28.02.202021 року у сумі 195849 (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 32 (тридцять дві) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Кременчуцька міська рада Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, адреса місця знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, 2, 39600.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 14.06.2021 року.

Головуючий суддя: Н.Д.Вінтоняк