Постанова

від 27.05.2021 по справі 496/3659/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4749/21

Номер справи місцевого суду: 496/3659/16-ц

Головуючий у першій інстанції Трушина О.І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року у справі за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року, Прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень (Том І: а.с. 160-166) просив суд визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯИ № 627558 від 01.12.2009 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084800:02:002:0323, виданий на ім`я ОСОБА_1 та витребувати у нього на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області вказану земельну ділянку з нормативною вартістю 6289 грн., та судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року позовну заяву прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту серія ЯИ № 627558 від 01.12.2009 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1501 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 та витребування земельної ділянки - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської радиподав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора області задовольнити в повному обсязі та у разі задоволення апеляційної скарги, стягнути з відповідача на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 27.05.2021 року з`явилися: апелянт - прокурор Елісашвілі О.М. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2009 року відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 627558, площею 0,1501 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084800:02:002:0323 (а.с. 14).

В державному акті зазначено, що вказаний державний акт виданий на підставі витягу з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 30.11.1995 року за № 16.

Державний акт на ім`я ОСОБА_1 зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010951600933 (а.с. 152-156).

Згідно відповіді Управління Держгеокадастру у Біляївському районні Одеської області від 10.03.2016 року за № 32-1502-0.6-545/2-16 станом на 31.12.2012 року останнім власником земельної ділянки на території с. Троїцьке Біляївського району Одеської області за кадастровим номером 5121084800:02:002:0323 є ОСОБА_1 (а.с.17).

З листа Архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13.01.2016 року за № 4 вбачається, що в рішенні третьої сесії 22-го скликання Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області с. Троїцьке від 30.11.1995 року № 16 про виділення земельних ділянок громадянам с. Троїцьке для ведення особистого підсобного господарства, інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня (а.с.15).

17.02.2016 року відносно ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру судових рішень за № 42016160000000095 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, згідно обвинувального акту, з якого вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у службовому підробленні, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, зокрема до рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 16 ІІІ сесії ХІІ скликання від 30.11.1995 року, на підставі якого було видано державний акт на ім`я ОСОБА_1 (а.с.68-77-а).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що прокурором не доведено обставини, на які він посилався на підставу своїх вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного .

Так, відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судовим розглядом справи встановлено, що звертаючись до суду із позовом, прокурор посилався на те, що відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 01.12.2009 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯИ № 627558 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084800:02:002:0323. В державному акті вказано, що він виданий на підставі витягу з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 30.11.1995 року за № 16. Однак, при вивченні вказаного рішення сільради встановлено, що при його прийнятті питання щодо передачі ОСОБА_1 у власність зазначеної земельної ділянки не вирішувалось та відповідно земельна ділянка останньому у власність не передавалась.

Крім того, в обґрунтування позову, прокурор також посилався і на те, що в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, наявна виписка з рішення Троїцької сільської ради № 8 від 30.11.1995 року, відповідно до якої ОСОБА_1 безкоштовно передана земельна ділянка загальною площею 0,1501 га, відповідно до якої ОСОБА_1 безкоштовно передана земельна ділянка загальною площею 0,1501 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Зазначена виписка, підписана діючим головою Троїцької сільської ради ОСОБА_3 , який в 1995 році не обіймав цю посаду, а відтак не мав повноважень її підписувати. Вказана обставина підтверджується листом Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 16 від 01.02.2016 року, відповідно до якого посаду Троїцького сільського голови у 1995 році та 1996 році обіймав ОСОБА_4 . Наведене вказує на факти підробки вказаної виписки, у зв`язку з чим прокуратурою 17.02.2016 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з тим, судом встановлено, що прокурором на протязі всього судового розгляду не надано рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 16 від 30.11.1995 року, посилання на яке міститься в державному акті, при вивченні якого можливо було б зробити висновок про те, чи вирішувалося питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та хто саме підписував рішення.

Матеріалами справи також встановлено, що прокурором не надано відомостей про те, що в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, наявна виписка з рішення Троїцької сільської ради № 8 від 30.11.1995 року, яка підписана головою Троїцької сільської ради Комаровим М.С., при тому, що він у 1995 році не обіймав цю посаду, а відтак не мав повноважень її підписувати.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про недоведеність обставин справи прокурором.

У доводах апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що в ході судового розгляду справи, прокурор неодноразово надавав суду усні пояснення, в яких наголошував, що надати оригінали рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №16 від 30.11.1995р. та Виписки з цього рішення він не має можливості, оскільки оригінали вказаних документів у нього відсутні, однак в ході судового розгляду у судових засіданнях прокурором надавались суду завірені копії вказаних документів, проте вони безпідставно не були долучені судом до матеріалів справи.

Разом з тим, вказані доводи апелянти є безпідставним та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Так, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційним судом не встановлено жодного доказу щодо звернення прокурора до суду про залучення відповідних документів до матеріалів справи.

Окрім того, як вбачається з журналу судового засідання Біляївського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив надати вказані документи до суду, проте у судовому засіданні прокурор Ломей Д.В. заявив, що у прокуратурі області відсутні оригінали рішень Троїцької сільської ради (Том І: а.с. 203-206),

Більш того, у вказаних доводах апелянта є протиріччя щодо вищезазначеного, оскільки в ході вже апеляційного розгляду справи, прокурором було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії наступних доказів: копії рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №16 від 30.11.1995р.; копії виписки з цього рішення та Листа Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №16 від 01.02.2016 року (Том ІІ: а.с. 93-101). При цьому, у вказаному клопотанні прокурор зазначає, що про факт їх не долучення до матеріалів справи йому стало відомо лише після винесення судом рішення. Більш того, зазначене клопотання не підтримувалось прокурором під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки , саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Крім того, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання вказаних у клопотанні копій письмових доказів, які стосуються періоду до ухвалення оскаржуваного рішення. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

Крім того, надана копія рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №16 від 30.11.1995р. не містить печатки зазначеної установи та більш того, підписана головою виконавчого комітету Троїцької сільської ради народних депутатів саме ОСОБА_5 .

Отже, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог прокурора, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 травня 2018 року у справі за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда