Рішення

від 14.05.2021 по справі 587/877/20

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/877/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., представника позивача Стадника С.В., представника відповідача Рибалка О.К., представника третьої особи Мороз О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне , третя особа: Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, відновлення видачі технічних засобів та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, зазначаючи, що вона є матір`ю дитини з обмеженими фізичними можливостями, дитини-інваліда з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який через особливості стану розвитку потребує щоденного використання підгузків. Йому було призначено індивідуальну програму реабілітації інвалідів № 26, видану вдруге 24.04.2018 року, згідно якої призначено вироби медичного призначення - підгузки 120 шт. щомісяця. До березня 2019 року вони відповідачем надавались вчасно та у повному обсязі, однак з березня 2019 року позивач перестала отримувати вказані засоби з тих підстав, що ОСОБА_3 уклала декларацію на медичне обслуговування із лікарем сімейної медицини у м. Суми, тому має отримувати їх за місцем обслуговування . Зазначає, що при цьому, як позивачка, так і її син ОСОБА_2 мають зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , яке в свою чергу відноситься до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, де обслуговуючою територіальною установою закладу здоров`я є відповідач. Позивач звертається до суду, оскільки відповідач письмово відмовив її у видачі виробів медичного призначення з причини проведення реформи закладів охорони та положення Наказу Міністерства охорони здоров`я Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги №504 від 19.03.2018 р. Враховуючи, що відповідач ухиляється від забезпечення дитину-інваліда технічними засобами, представник позивача просив зобов`язати КНП Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне видати ОСОБА_1 технічні засоби на дитину-інваліда дитинства ОСОБА_2 у кількості 1 560 штук за період з березня 2019 року по травень 2020 року (по 120 підгузків на місяць) та відновити їх видачу у кількості 120 підгузків на місяць.

В уточнені позовній заяві позивачка завила вимоги про стягнення 5000 гривень моральної шкоди, яка полягає в тому, що відповідачем вчиняється тривала протиправна бездіяльність щодо малолітньої дитини-інваліда, котра потребує і має законодавчо закріплене право на отримання щомісячно технічних засобів, знаходиться без таких понад рік, а відповідач умисно уникає видачі таких технічних засобів, незважаючи на свій обов`язок і намагається інакше трактувати норму права.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнену позовну заяву підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, мотивуючи це тим, що враховуючи той факт, що ОСОБА_1 уклала декларацію на медичне обслуговування із лікарем сімейної медицини у м. Суми, то і вироби медичного призначення на дитину - інваліда позивач має отримувати за місцем обслуговування. Вважав, що моральна шкода позивачем не доведена та необґрунтована. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти уточнених позовних вимог, підтримав свої пояснення, надані раніше до суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю дитини з обмеженими фізичними можливостями, дитини з інвалідністю (дитини інваліда з дитинства) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується посвідченням дитини-інваліда з дитинства від 13.09.2016 р. (а.с.8).

ОСОБА_2 призначено індивідуальну програму реабілітації інвалідів № 26, видану вдруге 24.04.2018 року, згідно якої дитині призначено за розділом III. ІПР №26 вироби медичного призначення - підгузки 120 шт. щомісяця (а.с.9-16).

Йому як дитині інваліду з дитинства за ІПР №26 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне здійснювалася видача щомісячно підгузків у кількості 120 штук на місяць до березня 2019 року.

У березні 2019 року відповідач припинив видачу підгузків законному представнику дитини-інваліда ОСОБА_7 , його матері ОСОБА_1 , позивачці по справі, мотивуючи це тим, що враховуючи той факт, що ОСОБА_1 уклала декларацію на медичне обслуговування із лікарем сімейної медицини у м. Суми, то і вироби медичного призначення на дитину - інваліда позивач має отримувати за місцем обслуговування.

При цьому позивачка як матір дитини-інваліда не змінила місце реєстрації проживання. Як позивачка, так і її син ОСОБА_2 , мають зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , яке в свою чергу відноситься до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, де обслуговуючою територіальною установою закладу здоров`я є Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне .

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантію їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначає ЗаконУкраїни Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991року №875-Х11(далі- Закон № 875).

Згідно ст. 5 Закону № 875 порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професії і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до ст. 36 Закону № 875 матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (ст.37 Закону № 875).

У відповідності з ст. 38 Закону № 875 особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймач тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом за наявності відповідного медичного висновку.

Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санітарно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу та форми власності.

Механізм безоплатного забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інваліда або дитини-інваліда з вираженими порушеннями функцій органів та систем визначає Порядок забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1301 (далі Порядок № 1301).

Згідно п.2 Порядку № 1301 до технічних заходів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров`я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1301 забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевого бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії з оформленням індивідуальної програми реабілітації (п.5 Порядку № 1301).

МСЕК або ЛКК надсилає засвідчені в установленому порядку копії індивідуальної програми лікувально-профілактичному закладу, органу праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання інваліда чи дитини-інваліда, а у разі потреби - реабілітаційній установі, учасникам реабілітаційного процесу та навчальним закладам (п. 11 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №757 (далі - Постанова №757).

Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами (далі - облік), ведуть управління охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим (далі - територіальні органи охорони здоров`я) за зареєстрованим місцем проживання осіб, тримання під вартою або відбування кримінального покарання.

Фінансування реабілітаційних заходів індивідуальної програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на цю мету, та інших джерел (п. 15 Постанови №757).

Територіальні органи охорони здоров`я мають право взяти, як виняток, на облік у встановленому МОЗ порядку інваліда і дитину-інваліда не за місцем реєстрації їх проживання (п. 16 Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1301 (далі - Постанова №1301).

Отже, за положеннями Постанови №757 та Постанови № 1301 не ставиться у залежність факт укладення декларації на медичне обслуговування з сімейним лікарем і місце отримання виробів медичного призначення на дитину-інваліда, яке визначається за зареєстрованою адресою місця реєстрації дитини-інваліда і є обов`язком для медичних закладів.

Взяття на облік у встановленому МОЗ порядку дитину-інваліда не за місцем реєстрації її проживання є правом, а не обов`язком медичних закладів, що застосовується як виняток, а тому обґрунтування відмови видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда ОСОБА_2 , а саме підгузків, відповідачем, викладене у його листі-відповіді від 27.06.2019 року, є безпідставним та таким що не відповідає положенням Постанови №757 та Постанови №1301.

Крім письмового звернення щодо предмету спору, відмови у видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда, позивач зверталася також до Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації.

Згідно листа-відповіді останньої від 16.08.2019 р. підтверджено факт протиправності припинення видачі виробів медичного призначення відповідачем із посиланням на п. 6 Постанови № 1301 (а.с.18).

В той же час, Миколаївська сільська рада Сумського району від 16.09.2019 року листом- відповіддю повідомила позивача про правомірність відмови у видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда ОСОБА_2 з посиланням на п. 2 Постанови №1301, який не містить взагалі положень щодо порядку видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда, а лише містить перелік технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники, таким чином підтримавши неправомірну бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда ОСОБА_2 .

Отже, посилання відповідача на проведення реформи закладів охорони та положення Наказу Міністерства охорони здоров`я Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги №504 від 19.03.2018 р. як підставу для відмови у видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда є безпідставними та неправомірними, адже, по-перше, вищевказаний Наказ МОЗ №504 не містить положень і відсилок на Постанови №757 та Постанови №1301, які врегульовують питання видачі виробів медичного призначення на дитину-інваліда; по-друге, положення Наказу МОЗ №504 не ставлять у залежність право позивачки отримувати вироби медичного призначення на дитину-інваліда у разі укладення декларації на медичне обслуговування не за місцем реєстрації проживання.

Таким чином, виходячи із змісту наведених норм, підтверджено, що особам з інвалідністю повинен надаватись необхідний соціальний захист у виді та обсягу згідно індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. На розгляд суду було надано індивідуальну програму № 26, в якій, окрім іншого, йшлося про забезпечення ОСОБА_2 виробами медичного призначення - підгузками в кількості 120 шт. на місяць.

Отже на законодавчому рівні закріплено обов`язок лікарні забезпечувати особу з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації.

Крім того, індивідуальними програмами медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації інваліда ОСОБА_2 було визначено чіткий перелік технічних засобів, якими слід було безкоштовно забезпечити позивачку як законного представника дитини-інваліда.

Суд враховує аргументи позивачки з приводу того, що на виконання індивідуальної програми № 26 відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства вже здійснювалось безкоштовне забезпечення особи з інвалідністю технічними засобами - підгузками в період часу з 2018 року по березень 2019 року.

Отже, вибіркове забезпечення особи з інвалідністю технічними засобами відповідно до індивідуальних програм реабілітації не ґрунтується на законодавстві України та є порушенням беззаперечного права ОСОБА_2 , інтереси якого представляє позивачка, на забезпечення з боку держави його потреб у зв`язку з інвалідністю; соціальний захист особи з інвалідністю не може покладатись в залежність від факту укладення декларації на медичне обслуговування з сімейним лікарем і місця реєстрації дитини-інваліда і є обов`язком для медичних закладів.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).

У той же час, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статі 1167 ЦК України, відповідно до частини 1 якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Стосовно вирішення спорів про відшкодування шкоди за цією статтею доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з пунктом 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача , а тому суд вважає в цій частині вимог відмовити їх за безпідставністю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що сам факт не надання технічних засобів особі з інвалідністю не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статі 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, наявність шкоди, протиправність дій особи, яка її завдавала, вина та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що маються законні підстави для покладення на Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне обов`язку по забезпеченню сина позивачки технічними засобами, а тому позовні вимоги в частині зобов`язаннявидати позивачу технічні засоби у кількості 1 560 шт. за період з березня 2019 року по травень 2020 року та відновити видачу вказаних технічних засобів, - підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 15, 16 ЦК України, ст. ст. 5, 36-38 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , п.6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317, п.п.2, 3, 5, 6 Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1301, ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Постольне ( код ЄДРПОУ 41073068) здійснити дії, а саме видати ОСОБА_1 технічні засоби на дитину-інваліда дитинства ОСОБА_2 у кількості 1 560 штук за період з березня 2019 року по травень 2020 року ( по 120 підгузків на місяць).

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської сільської ради Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с.Постольне ( код ЄДРПОУ 41073068) відновити ОСОБА_1 видачу технічних засобів на дитину-інваліда з дитинства ОСОБА_2 у кількості 120 підгузків на місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко