Ухвала

від 10.06.2021 по справі 522/385/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/178/21

Номер справи місцевого суду: 522/385/18

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

10.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою адвоката Вовка Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору позики від 16 березня 2015 року недійсним відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року по справі №522/385/18 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року залишено без змін.

31 травня 2021 року адвокат Вовк Олександр Євгенович в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про виправлення описки у абзаці 11 арк. 11 мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, у якій просив суд виправити описку, допущену у судовому рішенні, шляхом викладання абзацу 6 арк. 11 постанови у наступної редакції:

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і

основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення

Верховного Суду України, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення

для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що

суд першої інстанції з об`єктивністю та достовірністю встановив, що відсутні

докази того, що оспорюваний правочин укладений відповідачами ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 фіктивно та умисно, тобто сторони заздалегідь знали, що він не

буде виконаний й має інші цілі, ніж передбачені правочином. Таким чином, у даному

випадку відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215, 234 ЦК України,

для визнання оспорюваного правочину недійсним ,

посилаючись на те, що у цьому абзаці судового рішення допущена неточність та незрозуміле формулювання висновку апеляційного суду, який взагалі не відповідає змісту постанови.

Розглянувши заяву адвоката Вовка Олександра Євгеновича в інтересах відповідача ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні у справі, дослідивши матеріали справи, зміст постанови Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року по справі №522/385/18, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

У пункті 19 постанови №14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв`язку з постановленням відповідної ухвали .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи питання про виправлення описки у судовому рішенні, Верховний Суд у пунктах 7.9.-7.11. постанови від 15 січня 2021 року у справі №905/2135/19, дійшов наступного правового висновку: відповідно до частин першої, другої статті 243 ГПК України , суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Арифметична помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто, виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо, при цьому, не зачіпається суть судового рішення .

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 листопада 2019 року у справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18) зробила наступний правової висновок:

Відповідно до частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів КАС описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення .

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 319/1547/17(2-а/319/51/2017) (провадження №К/9901/29939/19) та у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №440/4367/18 (провадження №К/9901/25021/19).

Так, у абзаці 11 аркуші 11 мотивувальної частини постанови суду зазначено:

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з об`єктивністю та достовірністю встановлено, що оспорюваний правочин укладений відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фіктивно умисно, тобто сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний й має інші цілі, ніж передбачені правочином. Таким чином, у даному випадку відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215, 234 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійним .

Проте, у абзаці 1 аркуші 5 мотивувальної частини постанови зазначено: Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надали до суду доказів, які б свідчили про відсутність у сторін договору позики від 16.03.2015р. наміру створити юридичні наслідки, про наявність умислу обох сторін договору на укладення саме фіктивного договору. Усні пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про фіктивність договору позики не є достатніми та допустимими доказами недійсності такого договору ;

у абзаці 2 аркуші 5 мотивувальної частини постанови суду зазначено: Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом безпідставно не враховано, що в судовому засіданні доведено, що оспорюваний договір позики від 16 березня 2015 року є фіктивним

правочином, що є законною підставою для визнання його недійсним, не приймаються до уваги ;

у абзаці 3 аркуші 9 мотивувальної частини постанови суду зазначено: Проте, позивачами ... в судовому засіданні не доведено належним чином підстави позову, а саме, те, що договір позики від 16 березня 2016 року є фіктивним, тобто наявність умислу всіх сторін правочину для вчинення правочину лише для вигляду .

Таким чином, у абзаці 6 арк. 11 мотивувальної частини постанови суду допущено незрозуміле формулювання висновку апеляційного суду, який взагалі не відповідає змісту постанови.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення вказаної помилки в рішенні апеляційного суду усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення, не змінюючи при цьому зміст рішення, тому є законні підстави для вчинення вказаної процесуальної дії й внесення виправлення

у абзаці 6 аркуші 11 мотивувальної частини постанови апеляційного суду шляхом викладення цього абзацу у наступній редакції:

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з об`єктивністю та достовірністю встановлено, що позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в судовому засіданні не доведено належним чином, що оспорюваний правочин укладений відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фіктивно та умисно, тобто сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний й має інші цілі, ніж передбачені правочином. Таким чином, у даному випадку відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215, 234 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійним .

Керуючись ст. ст. 251, 260, 269 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Вовка Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору позики від 16 березня 2015 року недійсним задовольнити частково.

Виправити помилку, допущену у постанові Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року по справі №522/385/18, шляхом викладення абзацу 6 аркушу 11 мотивувальної частини постанови апеляційного суду в наступній редакції:

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з об`єктивністю та достовірністю встановлено, що позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в судовому засіданні не доведено належним чином, що оспорюваний правочин укладений відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фіктивно та умисно, тобто сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний й має інші цілі, ніж передбачені правочином. Таким чином, у даному випадку відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215, 234 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійним .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (судом).

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 10 червня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк

Р.Д.Громік