Ухвала

від 25.05.2021 по справі 334/143/15-а

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.05.2021

Справа № 334/143/15-а

Провадження № 6-а/334/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Єременко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі заяву Управління соціального захисту населення по Дніпровському району Запорізької міської ради про зміну способу і порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Управління соціального захисту населення по Дніпровському району Запорізької міської ради звернулась до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.015 року по справі № 334/143/15-а про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум у розмірі 94,90 грн. зазначивши: стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському районі на користь ОСОБА_2 виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум у розмірі 94,90 грн., що складає 18175,20 грн.

В судове засідання сторони не з`явились, направили заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.1ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч.3ст.378КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках, але зі змісту заяви вбачається, що фактично заявник просить змінити судове рішення, яке набрало чинності.

Тобто, підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року (справа №334/143/15-а, провадження №2-а/334/49/15) було задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, дії якого щодо відмови у нарахуванні позивачу як інваліду 2 групи різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано незаконними та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компе6нсаціях у відповідності до ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої сум. у розмірі 94,90 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району повернуто заявнику на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України, в редакції, яка діяла на час апеляційного розгляду справи.

Ленінським районним судом м. Запоріжжя 27.08.2015 року по вказаній справі було видано виконавчий лист. ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області з заявою про прийняття вищевказаного виконавчого листа та відкриття провадження по ньому, на підставі чого постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області 19.10.2015 року було відкрито виконавче провадження № 49017209.

Боржник УПСЗН по Ленінському району Запорізької міської ради № 01-31/8961 від 26.10.2015 року, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області, управлінням був здійснений розрахунок компенсації у відповідності до вищевказаної постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя сума компенсації склала 18175,20 грн.

09.11.2015 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя звернувся головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області з поданням про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа по справі №334/143/15-а виданого 03.09.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст.48 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 в розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум у розмірі 94,90грн.

Ухвалою суду від 24.12.2015 року вказане подання було залишено без розгляду, у звязку з тим, що з матеріалів справи вбачалось, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області в клопотанні про зміну способу і порядку виконання судового рішення, не враховуючи відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови але в адміністративному судочинстві адміністративні суди першої інстанції повноважень щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог не мають.

28.09.2020 року ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою суду було замінено первісного позивача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 , а також було замінено сторону боржника у виконавчому листі Ленінського районного суду м. Запоріжжя, від 16.03.2015 року у справі № 334/143/15-а, а саме Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.

Ухвалою суду від 19.07.2018 року (справа № 334/142/15-а, провадження № 6-а/334/44/18) вищевказана заява була задоволена та замість Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району боржника було змінено на правонаступника Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району. Крім того, вказаною ухвалою суду було поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_2 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південо-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановою головного державного виконавця відділу 26.04.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 65279526 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 03.09.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя на підставі постанови від 16.03.2015року по справі 334/143/15 (провадження №2-а/334/49/2015).

Згідно заяви УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському, вбачається, що постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/142/15-а від 05.03.2015 року винесена відносно виплати компенсації, яка безпосередньо фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету. Всі рахунки управління є цільовими, на виконання окремих програм. Фінансування витрат по виплаті бюджетних коштів особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Ці видатки передбачаються законом про Державний бюджет на відповідний рік. Станом на 2021 рік видатки бюджету на здійснення виплат згідно з рішеннями суду цим Законом не передбачені. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Управлінням постійно інформує Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стан позовної роботи в судах та щодо наявності рішень суду, які винесені на користь громадян (щодо зобов`язання управління здійснити виплату додаткових бюджетних коштів).

Кошторисом на 2021 рік відповідних асигнувань не передбачено, тому відсутні грошові кошти щодо виплати відповідної допомоги за рішенням суду. Управлінням є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України про державний бюджет України. Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 закону України Про Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення. Відповідно до положень закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України. Виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Управління не являється розпорядником коштів, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законами України про державний бюджет на відповідний рік.

Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2013 року № 845 Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, також у разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , що набрав чинності 01.01.2013 року, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У відповідності до норм вищезазначеного Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою України, з урахуванням особливостей, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року.

Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках, але зі змісту подання вбачається, що фактично заявник просить змінити судове рішення, яке набрало чинності.

Крім того, підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

На думку суду, викладені заявником вимоги стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, істотно змінять зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

Тому суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не повинен змінювати зміст резолютивної частини та не повинен змінювати спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району, звертаючись з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, винесеного Ленінським районним судом м. Запоріжжя по справі № 334/143/15-а від 16.03.2015 року шляхом заміни зобов`язання вчинити певні дії на стягнення певної суми фактично просить змінити не спосіб і порядок виконання постанови суду, а саме судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття цієї постанови.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.02.2014 року у справі № К/800/598/14, згідно якої в ухвалі колегія суддів наголошує, що Захист порушеного права у судовому рішенні і спосіб виконання судового рішення не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами), і звертає увагу судів першої інстанції на те, що змінюючи спосіб виконання постанови суду у аналогічних справах, вони фактично змінюють її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції і є неприпустимим.

Таким чином, заява УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо зміни способу та порядку виконання постанови не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог, фактично буде змінено спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи, та зміст резолютивної частини постанови суду, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 16.03.2015 року.

Вимоги, щодо відстрочення виконання рішення суду Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року по справі № 334/143/15-а, відстрочення стягнення з управління виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн., відстрочення здійснення стягнення з управління витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 173,87 грн. не підлягають в судовому розгляді.

Частиною 1 статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.378 КАС України).

Керуючись статтями: 294-295, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Управління соціального захисту населення по Дніпровському району Запорізької міської ради про зміну способу і порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Філіпова І. М.