Постанова

від 15.06.2021 по справі 200/12944/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 200/12944/19-а

адміністративне провадження № К/9901/9692/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до Ясинуватської районної ради Донецької області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр "Екскон", Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,

про визнання протиправними та нечинними рішень

за касаційною скаргою Ясинуватської районної ради Донецької області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Кочанової П.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі також - ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Ясинуватської районної ради Донецької області (далі також - відповідач), в якому просило:

визнати протиправним та нечинним рішення № 959/50-VI від 19 жовтня 2018 року Ясинуватської районної ради Донецької області про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області загальною площею 276,5 га, яка перебуває у постійному користуванні ПАТ Авдіївський коксохімічний завод для виробничих потреб з експлуатації золошламонакопичувача, породовідвалу, пруданакопичувача;

визнати протиправним та нечинним рішення № 960/50-VI від 19 жовтня 2018 року Ясинуватської районної ради Донецької області про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів Орлівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області загальною площею 49,1 га, яка перебуває у постійному користуванні ПАТ Авдіївський коксохімічний завод для виробничих потреб з експлуатації проммайданчика.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не оприлюднив проекти спірних рішень, інформацію про скликання сесії ради, на якому були прийняті спірні рішення, у визначений законом спосіб, що є порушенням процедури прийняття регуляторних актів - проектів рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі відповідач вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV). У зв`язку з чим дійшли неправомірного висновку, визнавши спірні рішення нормативно-правовими регуляторними актами та вказавши, що індивідуалізація рішення фактично не виключає можливості користування іншими особами земельними ділянками. Крім того, скаржник наголошує, що така правова позиція не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, висловлених у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 461/8220/13-а, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13 та від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18.

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про відсутність доказів на підтвердження оприлюднення розпорядження з переліком питань, що виносяться на розгляд сесії. Також вказує на неправильне застосування норм матеріального права у зв`язку з тим, що цей суд застосував норми статті 5, частини першої статті 15, статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), частини третьої статті 24, частини десятої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) без врахування висновку Верховного Суду, висловленого у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 278/3142/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №818/294/18 та від 22 грудня 2020 року у справі № 551/35/17, що полягає у тому, що порушення порядку оприлюднення проекту рішення та самого рішення про добровільне об`єднання територіальних громад ради не може бути підставою для скасування такого рішення.

До того ж, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статтю 9 КАС України, та вийшли за межі позовних вимог. Скаржник наполягає, що такі дії суперечать правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 820/1047/17 (за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві).

Крім того, на думку скаржника, суди не врахували, що копії письмових доказів, доданих до матеріалів справи позивачем не засвідчені належним чином та є недопустимими, таким чином суди порушили вимоги статей 59, 94 КАС України, а також не врахували позиції Верховного Суду, висловлені у постанові від 8 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 де зазначено, що відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку та у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, де зазначено, що докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом є недопустимими.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 22 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №200/12944/19-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

28 травня 2021 року до суду надійшло клопотання ПАТ Авдіївський коксохімічний завод про прискорення розгляду справи №200/12944/19-а. Аналогічне клопотання 2 червня 2021 року надійшло і від представника ПАТ Авдіївський коксохімічний завод Міщенка М.В. вказані клопотання мотивовані тим, що вказана справа має особливо важливе значення для позивача, в тому числі, для організації виробничої діяльності підприємства.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 червня 2021 року.

Позиція інших учасників справи

5 травня 2021 року до суду надійшов відзив ПАТ Авдіївський коксохімічний завод на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПАТ Авдіївський коксохімічний завод є юридичною особою, який зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 00191075, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ПАТ Авдіївський коксохімічний завод у постійне користування надано землю прощею 52.1 гектарів під промплощадку, палац культури, техніки і спорту в Орловській сільській раді відповідно до рішення Ясинуватської районної ради народних депутатів від 25 квітня 1997 року, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ДН № 400071, виданим 12 травня 1997 року.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ДН № 400073, виданим 12 травня 1997 року, ПАТ Авдіївський коксохімічний завод у постійне користування надано землю площею 276.5 гектарів під золошламонакопичувач, породовідвал і пруд-накопичувач в Красногорівській сільській раді відповідно до рішення Ясинуватської районної ради народних депутатів від 25 квітня 1997 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що у ПАТ Авдіївський коксохімічний завод на праві постійного користування наявні шість земельних ділянок.

30 березня 2018 року між ПАТ Авдіївський коксохімічний завод та ТОВ Інжиніринговий центр Екскон укладено договір № 331/18У про виконання комплексу послуг з оцінки земель, а саме розробки технічної документації з нормативної грошової оцінки шістьох земельних ділянок.

ТОВ Інжиніринговий центр Екскон виконано договір № 331/18У від 30 березня 2018 року та розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки шістьох земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ПАТ Авдіївський коксохімічний завод .

Крім того, зазначена документація пройшла державну експертизу землевпорядної документації, що підтверджується відповідними висновками, наявними в матеріалах справи.

Листом від 24 липня 2018 року № 24/07-1 ТОВ Інжиніринговий центр Екскон направило на адресу Ясинуватської районної ради технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до статті 23 Закону України Про оцінку земель .

Рішенням Ясинуватської районної ради від 19 жовтня 2018 року № 959/50-VI затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок загальною площею 276,5 га для експлуатації золошламонакопичувача, породовідвалу, пруданакопичувача, що перебувають у постійному користуванні ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод , на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області (за межами населених пунктів) з показниками нормативної грошової оцінки земельних ділянок №1-№5.

Рішенням Ясинуватської районної ради від 19 жовтня 2018 року № 960/50-VI затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 49,1 га для експлуатації промислового майданчика, що перебуває у постійному користуванні ПАТ Авдіївський коксохімічний завод , на території Орлівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області (за межами населених пунктів) з показниками нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 7 лютого 2019 року № 169/0/200-19, № 170/0/200-19, № 171/0/200-19, № 172/0/200-19, № 173/0/200-19, № 174/0/200-19, виданими міськрайонним управлінням в Ясинуватському районі та м. Авдіївці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, підтверджено, що відомості про нормативну грошову оцінку земель внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

У матеріалах справи наявні докази, щодо оприлюднення вже прийнятих рішень від 19 жовтня 2018 року № 959/50-VI та № 960/50-VI в газеті Ясинуватська Нива , проте відсутні докази, щодо оприлюднення проектів зазначених рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади проведення оцінки земель визначає Закон України Про оцінку земель № 1378-IV від 11 грудня 2003 року (далі - Закон № 1378-IV).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 3 Закону № 1378-IV об`єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1378-IV підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Відповідно до статті 26 Закону України Про землеустрій від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон №858-IV) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

статтею 28 Закону № 858-IV передбачено, що розробники документації із землеустрою мають право, зокрема, авторства на створену ними документацію із землеустрою; здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою зобов`язані, зокрема, а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Як визначено пунктом 3.1 Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 22 серпня 2013 року №508, за результатами проведення нормативно грошової оцінки земель у межах району складається технічна документація про нормативну грошову оцінку земель району, що затверджується районною радою.

Таким чином, з аналізу вищезазначених положень нормативно-правових актів вбачається, що розробники технічної документації із землеустрою зобов`язані інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Районна рада, як орган місцевого самоврядування, затверджує технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, тобто є зацікавленою особою в контексті приписів статті 28 Закону № 858-IV.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчить лист від 24 липня 2018 року №24/07-1, ТОВ Інжиніринговий центр Екскон , який є розробником технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, надіслав до Ясинуватської районної ради технічну документацію щодо земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача, для затвердження нормативної грошової оцінки земель відповідно до статті 23 Закону № 1378-IV.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 10 ЗК України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить, зокрема: а) розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад; г) забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель; ґ) організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів; е-1) встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Колегія суддів Верховного суду зазначає, що процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації, внесення відомостей про нормативну грошова оцінку земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом № 280/97-ВР, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону № 280/97-ВР визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною першою статті 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частин першої і другої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вказаних вище норм законодавства можна дійти висновку, що органи місцевого самоврядування виступають замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання зазначених вище положень законодавства були прийняті рішення від 19 жовтня 2018 року № 959/50-VI та № 960/50-VII.

Згідно з абзацом першим частини одинадцятої статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №2939-VI проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що обов`язковому оприлюдненню підлягають, зокрема, проекти рішень органів місцевого самоврядування, які підлягають обговоренню.

При цьому колегія суддів зазначає, що проекти регуляторних актів виносяться на громадське обговорення з урахуванням вимог Закону № 1160-IV.

Відповідно до статті 1 Закону Закон № 1160-IV регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Таким чином, вказаним вище Законом визначено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Таким чином, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а, від 26 листопада 2019 року у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 369/7296/16-а та від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) та від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Ясинуватської районної ради, які просить визнати протиправними позивач, мають ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, поширюється на невизначене коло осіб та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Суд не приймає доводи скаржника, що спірні рішення не поширюється на невизначене коло осіб, а стосуються прав та інтересів позивача як користувача земельних ділянок у розумінні статті 92 ЗК України, щодо якого прийнято рішення, оскільки та обставина, що такі перебувають у постійному користуванні ПАТ Авдіївський коксохімічний завод не свідчить про те, що рішення не можуть поширювати свою дію на платників податку з плати за землю, які користуватимуться зазначеними у рішенні земельними ділянками у встановленому законом порядку, в тому числі у майбутньому, коло яких не є конкретно визначеним, оскільки оскаржуване рішення лише визначає коло суб`єктів, на які поширюється її дія, однак жодним чином не персоніфікує їх.

При цьому, що вказівка в оскаржуваних рішеннях органу місцевого самоврядування на позивача виступає лише додатковою існуючою на момент прийняття рішення індивідуалізуючою ознакою земельних ділянок, щодо яких була здійснена нормативна грошова оцінка, а не свідчить про те, що оскаржуване рішення поширює свою дію лише на позивача та така індивідуалізація рішення фактично не виключає можливості користування іншими особами земельною ділянкою, стосовно якої затверджено нормативну грошову оцінку, що означає можливість поширення дії оскаржуваного рішення на будь-яку особу, яка була б користувачем відповідних земельних ділянок, а отже рішення стосується невизначеного кола осіб.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №522/7868/13 та від 22 грудня 2020 року №160/12304/19.

При цьому з оскаржуваних рішень суддів попередніх інстанцій вбачається, що вони були ухвалені у урахуванням правових позицій щодо застосування норм права, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 року у справі №461/8220/13-а та Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №522/7868/13, а доводи касаційної скарги щодо незастосування вказаних позицій суду касаційної інстанції судами попередніх інстанцій є безпідставними.

Також безпідставними є твердження скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 березня 2020 року у справі №826/27282/15 та від 27 листопада 2018 року у справі №826/2507/18, оскільки спір у справі №826/27282/15 стосувався протиправності Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України, а у справі №826/2507/18 спір стосувався протиправності актів Кабінету Міністрів України про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. Тобто, предметом спору у вказаних справах були акти органів виконавчої влади, в той час, як у цій справі спірним є рішення колегіального органу місцевого самоврядування. Законодавством України передбачені різні процедури щодо прийняття актів центральних органів виконавчої влади, та актів органів місцевого самоврядування. У вказаних справах суди аналізували норми, відмінні тим, які підлягають застосуванню у цій справі. При цьому скаржник у касаційні скарзі не наводить жодних доводів, які висновки Верховного Суду у вказаних справах повинні були урахувати суди попередніх інстанцій у справі №200/12944/19-а, а судом касаційної інстанції самостійно такого не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані позивачем рішення підпадають під ознаки документів, які підлягають обов`язковому громадському обговоренню, тому на них поширюється дія статті 15 Закону № 2939-VI в частині обов`язковості опублікування проекту спірних рішень, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 92 ЗК України, статті 1 Закону № 1160-IV та статті 15 Закону № 2939-VI не знайшли свого підтвердження.

З приводу доводів касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем порядку повідомлення про скликання сесії, оприлюднення порядку денного сесії, оприлюднення прийнятих рішень та неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2020 року у справі №278/3142/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №818/294/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 551/35/17, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Частиною 17 статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 50 Закону №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації та інших законів та забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності.

Голова районної, обласної, районної у місті ради, відповідно до пункту частини шостої статті 55 Закону №280/97-ВР, забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради.

Згідно Регламенту Ясинуватської районної ради Донецької області VI скликання (надалі - Регламент) порядок діяльності районної ради, її органів, депутатів районної ради і посадових осіб виконавчого апарату визначається Конституцією України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , ;Про статус депутатів місцевих рад , ;Про службу в органах місцевого самоврядування , іншими законами та дійсним Регламентом.

На підставі статті 2 Регламенту, діяльність районної ради будується на принципах відкритості та гласності роботи Ради, підзвітності і відповідальності перед територіальними громадами його органів і посадових осіб. Інформування населення про виконання програм та з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність як безпосередньо, та і через засоби масової інформації.

Згідно зі статтею 15 Регламенту, розпорядження про скликання сесії доводиться до відома депутатів і населення не пізніше, ніж за 20 днів до сесії, а у виняткових випадках не пізніше, ніж за день до сесії з визначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається винести на розгляд районної ради.

Відповідно до статті 40 Регламенту, рішення ради з основних питань цілком або у викладі, а нормативно-правового характеру цілком, доводяться до відома населення через засоби масової інформації та підлягають оприлюдненню на офіційній сторінці Ясинуватської райдержадміністрації на веб-сайті Донецької облдержадміністрації не пізніше десяти календарних днів з дня підписання документа. Рішення ради направляються відповідним підприємствам (об`єднанням), організаціям і установам, посадовим особам і доводяться до відома громадян не пізніше десяти календарних днів з дня затвердження документа.

Як визначено пунктом 7 частини першої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-VI інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Статтею 5 Закону № 2939-VI визначено способи оприлюднення інформації, а саме: доступ до публічної інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційному веб сайті в мережі інтернет; на єдиному державному веб - порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь - яким іншим способом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у відповідача на час виникнення спірних правовідносин був відсутній власний офіційний веб-сайт, а офіційна сторінка Ясинуватської райдержадміністрації на веб-сайті Донецької облдержадміністрації не працювала.

Отже, в разі відсутності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту інформація оприлюднюється відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, яка передбачає, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 10 Регламенту чергові сесії районної ради скликаються головою районної ради по мірі необхідності, але не менш одного разу на квартал.

Розпорядження про скликання сесії доводиться до відома депутатів і населення не пізніше, ніж за 20 днів до сесії, а у виняткових випадках не пізніше, ніж за день до сесії з визначенням часу, місця проведення сесії, питань, що передбачається внести на розгляд ради.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, розпорядження голови районної ради про скликання чергової сесії №13-р було прийнято 5 жовтня 2018 року.

За твердженням відповідача вказане розпорядження з переліком питань, що відносяться на розгляд сесії, було оприлюднено на інформаційному стенді 5 жовтня 2018 року, оскільки у відповідача на час виникнення спірних правовідносин був відсутній власний офіційний веб-сайт, а офіційна сторінка Ясинуватської райдержадміністрації на веб-сайті Донецької облдержадміністрації не працювала.

Однак, вказані твердження відповідача було спростовано під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Так, суди зазначили, що відповідачем не було надано жодного належного доказу в підтвердження вказаних обставин.

Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, у газеті Ясинуватська Нива повідомлення щодо розпорядження голови Ясинуватської районної ради від 5 жовтня 2018 року № 13р Про скликання п`ятдесятої сесії Ясинуватської районної ради VI скликання відсутнє. Однак, відповідач станом на час прийняття розпорядження голови був учасником цього друкованого засобу масової інформації, що підтверджується витягом з ЄДР. Отже, це видання станом на 5 жовтня 2018 року залишалося офіційним друкованим виданням Ясинуватської районної ради.

Суд зазначає, що проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом № 2939-VI, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 2939-VI проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Статтею 9 Закону № 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Відповідно до частини 2 цієї статті у разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Статтею 13 Закону № 1160-IV визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Так, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті: надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації; забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Таким чином, відповідач не оприлюднив проекти спірних рішень, інформацію про скликання сесії ради, на якому були прийняті спірні рішення, у визначений законом спосіб, що є порушенням процедури прийняття регуляторних актів - проектів рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача.

Скаржником жодним чином не спростовані наведені обставини щодо порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статті 5, частини першої статті 15, статті 24 Закону № 2939-VI, частини третьої статті 24, частини десятої статті 46 Закону № 280/97-ВР без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 278/3142/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №818/294/18 та від 22 грудня 2020 року у справі № 551/35/17, оскільки відносини у цих справах стосуються добровільного об`єднання територіальних громад ради, а спірними є рішення про таке об`єднання. Вказані відносини врегульовуються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про добровільне об`єднання територіальних громад від 5 лютого 2015 року № 157-VIII, в той час, як предметом спору у цій справі є регуляторний акт про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

З огляду на різні предмети спору, відмінний суб`єктний склад та правове регулювання, колегія суддів вважає нерелевантним посилання скаржника щодо необхідності застосування у цій справі положень статті 5, частини першої статті 15, статті 24 Закону № 2939-VI, частини третьої статті 24, частини десятої статті 46 Закону № 280/97-ВР з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 278/3142/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №818/294/18 та від 22 грудня 2020 року у справі № 551/35/17.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог у зв`язку із відсутністю заяви позивача про зміну позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, за умови наявності підстав для задоволення позову, суд може вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав та інтересів позивача навіть за відсутності заяви про зміну позовних вимог.

Крім того, щодо доводів касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №820/1047/17, то колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не тільки не суперечить позиції суду касаційної інстанції у справі №820/1047/17, але і повністю відповідають їй (пункти 39-48 вказаного рішення). При цьому колегія суддів зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій у справі №820/1047/17 були скасовані не тому, що суди вийшли за межі позовних вимог, а тому, що судом касаційної інстанції було встановлено відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав та інтересів позивача спірним у тій справі рішенням, що стало наслідком прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, оскільки оскаржувані рішення не є актами індивідуальної дії, тому є безпідставними доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій помилково визначили строки звернення до суду з цим позовом, вважаючи оскаржувані рішення нормативно-правовими актами.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності .

Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог частини шостої статті 59, частини другої статті 94 КАС України та всупереч позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 8 травня 2019 року у справі №160/7887/18, до матеріалів справи долучено докази, які завірені неналежним чином, оскільки такі доводи скаржника фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів, наявних у матеріалах справи чи їх переоцінки. При цьому, суд зазначає, що вказані письмові докази (Т 1. а.с. 17-106) прошнуровані, пронумеровані та на останній сторінці міститься підпис адвоката позивача Бичковим О.Є. та відбиток його печатки, а на першій сторінці містять напис Згідно з оригіналом .

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" до Ясинуватської районної ради Донецької області про визнання протиправними та нечинними рішень, а мотиви касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 92 ЗК України, статті 1 Закон № 1160-IV, статті 5, частини першої статті 15, статті 24 Закону № 2939-VI, частини третьої статті 24, частини десятої статті 46 Закону № 280/97-ВР та порушення статей 5, 9, 59, 94, 245, 264 КАС України не знайшли свого підтвердження.

Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про те, що судами обох інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 461/8220/13-а, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, від 8 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 820/1047/17, від 12 березня 2020 року у справі № 278/3142/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №818/294/18 та від 22 грудня 2020 року у справі № 551/35/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ясинуватської районної ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Т.Г. Стрелець