Постанова

від 08.06.2021 по справі 5010/243/2012- п-8/10-20/32

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа №5010/243/2012- П-8/10-20/32

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Матущак О.І.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

за участю представників сторін:

позивача: Медицька С. В.(в порядку самопредставництва),

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 20.04.2021 №579/11.1-03/14в (вх. суду від 26.04.2021 №01-05/1462/21)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 (повний текст ухвали складено 01.04.2021, м. Івано-Франківськ, суддя Максимів Т.В.) про відмову в задоволенні заяви Івано-Франківської міської ради про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, виданого 03.07.2012 на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2012 у справі № 5010/243/2012- П-8/10-20/32

стягувач: Івано-Франківська міська рада, м. Івано-Франківськ

боржник: Приватна фірма «Атар» , м. Івано-Франківськ

про стягнення 67 945грн основного боргу, 11 734,76грн пені та зобов`язання демонтувати рекламні конструкції

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Крихівецької сільської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватної фірми Атар про стягнення 67 945грн основного боргу, 11 734,76грн пені та зобов`язання демонтувати рекламні конструкції.

За результатом розгляду вказаного позову рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2012 такий задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватної фірми Атар на користь Крихівецької сільської ради 67 945,00грн заборгованості. Присуджено до стягнення з приватної фірми Атар в дохід Державного бюджету України 1 609,50грн судового збору. В частині стягнення 11 734,76грн відмовлено.

З вказаного рішення вбачається, що позивач та прокурор зменшили позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача демонтувати рекламні конструкції.

На виконання вказаного рішення Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ №734 від 03.07.2012 .

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2014 задоволено заяву відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про видачу дубліката наказу по справі №5010/243/2012-П-8/10-20/32 та видано дублікат наказу №734 від 03.07.2012.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2021 задоволено заяву Івано-Франківської міської ради про заміну стягувача у виконавчому документі на правонаступника та замінено у наказі Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2012 № 335 у справі № 5010/243/2012-П-8/10-20/32 сторону (стягувача) Крихівецьку сільську раду на правонаступника - Івано-Франківську міську раду.

23.03.2021 Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання у справі № 5010/243/2012-П-8/10-20/32.

Вказана заява обгрунтована тим, що стягувач пропустив строк для пред`явлення наказу від 03.07.2012 з об`єктивних причин, оскільки матеріали виконавчих проваджень міській раді як правонаступнику передані лише у січні 2021 року, тобто вже після спливу строку пред`явлення до виконання.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі № 5010/243/2012- П-8/10-20/32 відмовлено в задоволенні заяви Івано-Франківської міської ради про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції встановив, що наказ від 03.07.2012 перебував на виконанні в органі ДВС та 08.12.2016 був повернений стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження . Врахувавши, що 05.10.2016 набрав чинності ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016, згідно з ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, та п. 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону, суд вказав про можливість застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, оскільки строк пред`явлення наказу переривався перебуванням на примусовому виконанні до 08.12.2016, у зв`язку з чим констатував, що судовий наказ від 03.07.2012 міг бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 09.12.2019. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на пред`явлення наказу до виконання, вказавши, що можливість вчасного пред`явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення Крихівецької сільської ради, яка з моменту набуття нею прав стягувача, знаючи про наявність судового наказу, не пред`явила його повторно, в межах строку для пред`явлення до виконання, тобто мала суб`єктивний характер, що спричинило негативні наслідки для її правонаступника. Від так суд вказав, що рішення суду від 14.06.2012 залишилось невиконаним з вини самої ради. Посилання заявника на те, що підставою для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання є набуття статусу правонаступника суд відхилив, зазначивши, що таким чином новий стягувач, уникаючи законодавчої вимоги щодо строку, безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може перебувати у невизначеному стані протягом тривалого строку та порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Івано-Франківська міська рада (стягувач) не погодилась з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати та поновити строк для пред`явлення наказу до виконання.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що поважні причини пропуску ним строку, пов`язані з обставинами, в силу яких він був позбавлений у передбачений законом строк реалізувати власне волевиявлення, оскільки оригінал наказу був переданий міській раді як правонаступнику у січні 2021року вже після спливу строку для його пред`явлення, а заміна стягувача відбулась 16.03.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради та призначено розгляд справи в судовому засіданні 08.06.2021.

У судовому засіданні 08.06.2021 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.

Боржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне .

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Одним із принципів господарського судочинства відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України є обов`язкові судового рішення.

Частинами 1 та 2 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 р.).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 р., невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2012 у справі № 5010/243/2012-П-8/10-20/32 суд видав відповідний наказ №734 від 03.07.2012 про стягнення з приватної фірми Атар на користь Крихівецької сільської ради 67 945,00грн заборгованості.

В подальшому ухвалою від 27.02.2014 суд видав дублікат вказаного наказу (№335).

За змістом статей 115,116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, наказ №335 від 03.07.2012 перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби та постановою від 08.12.2016 у ВП М№48294148 повернутий стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що в ході виконавчих дій майно, на яке можна звернути стягнення, не виявлено, працівниками патрульної поліції автомобіль не розшукано протягом року.

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016.

Відтак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки строк пред`явлення наказу переривався перебуванням на примусовому виконанні до 08.12.2016, судовий наказ від 03.07.2012 міг бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 09.12.2019.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення вказаного строку Крихівецька сільська рада не зверталась до органу виконання з відповідним наказом.

Лише 23.03.2021 Івано-Франківська міська рада як правонаступник Крихівецької сільської ради звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, яка обгрунтована тим, що матеріали виконавчих проваджень міській раді як правонаступнику передані лише у січні 2021 року, тобто вже після спливу строку пред`явлення до виконання.

За змістом частин 1, 2 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14 та від 11.12.2019 у справі № 904/10099/13).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України, якою встановлений принцип змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на пред`явлення наказу до виконання, оскільки можливість вчасного пред`явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення Крихівецької сільської ради, яка з моменту набуття нею прав стягувача, знаючи про наявність судового наказу, не пред`явила його повторно в межах строку для пред`явлення до виконання, що свідчить про суб`єктивну поведінку сторони, що спричинила в свою чергу негативні наслідки для її правонаступника - Івано-Франківською міської ради. Заявник не навів жодних доводів та не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення Крихівецької сільської ради до органу виконання у період з моменту повернення їй наказу до закінчення строку для пред`явлення його до виконання .

При цьому, апеляційний суд враховує викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 правову позицію, що у разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Отже, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2012, ухвалене на користь стягувача Крихівецької сільської ради, залишилось невиконаним з вини останнього, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на виконання рішення суду протягом розумного строку.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи міської ради про те, що підставою для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання є набуття нею статусу правонаступника, оскільки таким чином новий стягувач, уникаючи законодавчої вимоги щодо строку, безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може перебувати у невизначеному стані протягом тривалого строку та порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі № 5010/243/2012- П-8/10-20/32 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269,271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 20.04.2021 №579/11.1-03/14в (вх. суду від 26.04.2021 №01-05/1462/21)- залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі № 5010/243/2012- П-8/10-20/32 - без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2021.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя О.І. Матущак