Ухвала

від 16.06.2021 по справі 910/1949/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа №910/1949/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD")

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бондаренко-Легких Г.П.

від 15.12.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

від 06.04.2021

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000", 3. Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." ("KORNETTA INVESTMENT LTD"), 4. Компанії "Меліан Менеджмент ЛТД." ("MELIAN MANAGEMANT LTD")

до 1. Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD"), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтазахід"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" ("Arudi Ventures Private Limited")

про визнання недійсними договорів та рішень,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року Компанія "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") (далі - Скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1,3,4 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 та від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування зазначеного висновку.

Проте Скаржник чітко не зазначив які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Також, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що підлягає застосуванню частина третя статті 7 Закону України "Про судову експертизу", а також посилається на п.п.1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, проте чітко не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачі звернулися з позовною заявою у 2019 році, предметом якої є п`ять вимог немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 19210,00 грн, а саме 9605,00 грн * 200 %, де 9605,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак Скаржник до касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржнику необхідно подати Суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій чітко зазначити які норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, а також норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати. Крім того, надати докази оплати судового збору у сумі 19210,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №910/1949/19 залишити без руху.

2. Надати Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД" ("LARLIN BUSINESS LTD") строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Г. Вронська