Постанова

від 27.05.2010 по справі 2-а-97/09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-97/09 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Б.

Суддя-доповідач: Собків Я .М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" травня 2010 р.

Колегія суддів Київськог о апеляційного адміністрати вного суду у складі:

головуючого судді: Соб ківа Я.М.

суддів: Зай цева М.П, Романчук О.М.,

при секретарі: Бад ріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управлінн я Пенсійного фонду України в Богуславському районі Київс ької області на постанову Б огуславського районного суд у Київської області від 30 бере зня 2009 року у справі за адмініс тративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного ф онду України в Богуславськом у районі Київської області п ро перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року позивач з вернувся до суду з позовом до відповідача та, уточнивши по зовні вимоги, просив зобов' язати відповідача нарахуват и щомісячну надбавку до пенс ії за 2006-2008 роки як дитині війни згідно зі ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" та, уточнивши позовні в имоги, просив здійснювати та ке підвищення в подальшому, п очинаючи з квітня 2009 року.

Постановою Богуславськог о районного суду Київської о бласті від 30 березня 2009 року по зов задоволено частково. Виз нано відмову відповідача у в иплаті позивачу належних сум недоотриманої надбавки до п енсії як дитині війни в розмі рі 30% мінімальної пенсії за ві ком, яка визначається на рівн і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність, за період з 01 червня 2008 ро ку по березень 2009 неправомірн ою.

Стягнуто з відповідач а на користь позивача недоот римані суми державної соціал ьної

грошової допомоги я к дитині війни за період з 01 че рвня 2008 року по березень 2009 року включно в розмірі 983 ( дев' ятс от вісімдесят три) гривні.

Зобов' язано відповіда ча проводити в подальшому, по чинаючи з квітня 2009 року, випла ту позивачу соціальної допом оги як дитині війни у відпові дності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків м інімальної пенсії за віком, я ка визначається статтею 28 Зак ону України "Про загальнообо в' язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожи ткового мінімуму для осіб, як і втратили працездатність.

Не погоджуючись з вищезаз наченою постановою, відповід ач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати пост анову суду першої інстанції як таку, що постановлена з пор ушенням норм матеріального т а процесуального права та ух валити нову постанову, якою в ідмовити в задоволенні позо вних вимог.

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши матеріали сп рави та доводи апеляційної с карги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підляг ає частковому задоволенню, а постанову суду першої інста нції слід змінити, виходячи з наступного.

Завданням адміністра тивного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фіз ичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публі чно-правових відносин від по рушень з боку органів держав ної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посад ових і службових осіб, інших с уб' єктів при здійсненні ним и владних управлінських функ цій на основі законодавства, в тому числі на виконання дел егованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні сп рави керується принципом зак онності, відповідно до якого органи державної влади, орга ни місцевого самоврядування , їхні посадові і службові осо би зобов'язані діяти лише на п ідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Ко нституцією та законами Украї ни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічн е утримання чи державна соці альна допомога, що виплачуют ься замість пенсії, підвищує ться у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, позивачу вищезазн ачена допомога за 2006 - 2008 роках н е виплачувалась, у зв' язку з чим позивач звернувся до суд у за захистом своїх прав.

Апеляційна інстанція не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інст анції, виходячи з наступного .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конс титуції України органи держа вної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов' язані діяти ли ше на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що передбач ений Конституцією України за Законами України.

Судом першої інстанції в становлено, що позивач, який н ародився 11.12.1939 року, отримує пен сію. Відповідно до статті 1 Зак ону України "Про соціальний з ахист дітей війни" позивач ма є правовий статус дитини вій ни. Крім того, згідно зі статте ю 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 відс отків мінімальної пенсії за віком.

Визначаючись щодо позов них вимог за 2006 рік, колегія суд дів погоджується з висновком суду першої інстанції про ві дмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюдже т України на 2006 рік" з метою при ведення окремих норм законів у відповідність із цим Закон ом було зупинено на 2006 рік дію с татті 6 Закону України "Про соц іальний захист дітей війни".

Однак Законом України в ід 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесен ня змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключе но та статтею 110 (викладеною ци м Законом у новій редакції) ус тановлено, що пільги дітям ві йни, передбачені статтею 6, зап роваджуються у 2006 році поетап но, за результатами виконанн я бюджету у першому півріччі , у порядку, визначеному Кабін етом Міністрів України за по годженням із Комітетом Верхо вної Ради України з питань бю джету.

Цей Закон був опублі кований 22 березня 2006 року і наб рав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року ст аття 6 Закону України "Про соці альний захист дітей війни" зн ову почала діяти. Але підвище ння пенсії або щомісячного д овічного грошового утриманн я чи державної соціальної до помоги, що виплачується замі сть пенсії, на 30 відсотків мін імальної пенсії за віком, як в изначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за ре зультатами виконання бюджет у в першому півріччі, у порядк у, визначеному Кабінетом Мін істрів України за погодження м з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів Укр аїни протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 З акону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не пр иймалися.

З огляду на те, що встано влені законодавством умови п ідвищення до пенсії або щомі сячного довічного грошового утримання чи державної соці альної допомоги, що виплачує ться замість пенсії, дітям ві йни у 2006 році не настали, слід в ідмовити у задоволенні позов у. Крім того, позивачем пропу щено річний строк звернення до суду згідно зі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Визначаючись щодо позо вних вимог за 2007 рік, колегія су ддів зазначає наступне.

Законом України "Про Де ржавний бюджет України на 2007 р ік", зокрема, пунктом 12 статті 71 , було зупинено на 2007 рік дію ст атті 6 Закону України "Про соці альний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 р оці підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошо вого утримання чи державної соціальної допомоги, яка вип лачується замість пенсії, ві дповідно до статті 6 Закону Ук раїни "Про соціальний захист дітей війни" виплачується ос обам, які є інвалідами (крім ти х, на яких поширюється дія Зак ону України "Про статус ветер анів війни, гарантії їх соціа льного захисту"), у розмірі 50 ві дсотків від розміру надбавки , встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Консти туційного Суду України від 09.0 7.2007 N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані н еконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону Украї ни "Про Державний бюджет Укра їни на 2007 рік" щодо зупинення ді ї на 2007 рік статті 6 Закону Укра їни "Про соціальний захист ді тей війни".

Відтак, правильним є вис новок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні по зову з 01.01.2007 до 09.07.2007, оскільки в це й період дію норми, яка визнач ала право позивача на зазнач ене підвищення пенсії, було з упинено. Суд не може застосув ати норму, яка не діє. Також пр отягом указаного терміну дія ли приписи статті 111 Закону Ук раїни "Про Державний бюджет У країни на 2007 рік", яка по-іншому регулювала ці правовідносин и, та оскільки ця норма прийня та пізніше в часі, то вона мала пріоритет над нормами статт і 6 Закону України "Про соціаль ний захист дітей війни".

Після прийняття Констит уційним Судом України вказан ого рішення знову почали дія ти положення статті 6 Закону У країни "Про соціальний захис т дітей війни". Тобто з часу пр ийняття цього рішення у пози вача відновилось право на пі двищення пенсії на 30 відсоткі в мінімальної пенсії за віко м. Судом першої інстанції уст ановлено, що відповідач, ігно руючи зазначені норми матері ального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим поруш ив указане право позивача. То му протиправною є бездіяльні сть відповідача щодо нездійс нення підвищення пенсії в пе ріод із 09.07.2007 до 31.12.2007.

Положення статті 7 Зако ну України "Про соціальний за хист дітей війни", якою передб ачено, що фінансове забезпеч ення державних соціальних га рантій, передбачених цим Зак оном, здійснюється за рахуно к коштів державного бюджету України, та на яку посилався в ідповідач, обґрунтовуючи сво ю бездіяльність щодо непідви щення пенсії тим, що кошти до П енсійного фонду України з де ржавного бюджету не надходил и, колегія суддів Київського апеляційного адміністратив ного суду до уваги не взяла з т аких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет Україн и на 2007 рік" установлено, що в ра зі недостатності виділених і з державного бюджету України коштів за бюджетними програ мами, пов'язаними з розмежува нням джерел виплати пенсій м іж державним бюджетом Україн и та Пенсійним фондом Україн и, пенсії, визначені законода вством для відповідних катег орій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок в ласних надходжень Пенсійног о фонду України. Тобто цією но рмою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування за безпечення такої гарантії, я к підвищення пенсії на 30 відсо тків мінімальної пенсії за в іком. Крім того, ця норма прийн ята пізніше, тому вона має прі оритет над нормою, закладено ю у статті 7 Закону України "Пр о соціальний захист дітей ві йни".

Однак слід відмовити у задоволенні позову, оскільк и позивачем пропущено річний строк звернення до суду згід но зі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Визначаючись щодо поз овних вимог за 2008 рік, колегія с уддів зазначає наступне.

Законом України "Про Де ржавний бюджет України на 2008 р ік та про внесення змін до дея ких законодавчих актів Украї ни" внесені зміни до Закону Ук раїни "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій ред акції: "Дітям війни (крім тих, н а яких поширюється дія Закон у України "Про статус ветеран ів війни, гарантії їх соціаль ного захисту") до пенсії або що місячного довічного грошово го утримання чи державної со ціальної допомоги, що виплач ується замість пенсії, випла чується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для у часників війни. Ветеранам ві йни, які мають право на отрима ння підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошо вого утримання чи державної соціальної допомоги, що випл ачується замість пенсії, від повідно до цього Закону та За кону України "Про статус вете ранів війни, гарантії їх соці ального захисту" дане підвищ ення провадиться за їх вибор ом згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Консти туційного Суду України від 22.0 5.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпун ктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмі рів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не ві дповідають Конституції Укра їни (є неконституційними).

Таким чином, з 1 січня по 22 т равня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підля гали приписи Закону України «Про Державний бюджет Україн и на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті в України». Ураховуючи полож ення Конституції України щод о дії нормативно-правових ак тів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальн ий захист дітей війни»у реда кції цього Закону від 18 листоп ада 2004 року № 2195-IV, поновили свою д ію з 22 травня 2008 року.

Отже, з 22 травня 2008 року по зивач як особа зі статусом ді тей війни має право на підвищ ення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року позовні вимог и підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо позо вних вимог за 2009 рік, колегія су ддів зазначає наступне.

Чинність статті 6 Закон у України "Про соціальний зах ист дітей війни" жодним Закон ом не зупинялась, неконститу ційною не визнавалась, в зв' язку з чим дітям війни пенсії або щомісячне довічне утрим ання чи державна соціальна д опомога, що виплачуються зам ість пенсії, підвищується у р озмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позовні ви моги підлягають задоволенню з 01.01.2009 року по 30.03.2009 року (дата вин есення постанови судом першо ї інстанції).

Відсутність коштів дл я забезпечення виплат зазнач еного підвищення до пенсії п озивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним ф ондом України своїх зобов'яз ань, встановлених статтею 6 За кону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про необ хідність встановлення випла т бюджетним законодавством, то ці твердження колегією су ддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого за коном права не може бути пост авлена у залежність від бюдж етних асигнувань, тобто поси лання органами державної вла ди на відсутність коштів як н а причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймає ться до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатува в, що не приймає аргумент Уряд у щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної в лади не можуть посилатись на відсутність коштів як на при чину невиконання своїх зобов 'язань). Отже, безпідставними є посилання відповідача на в ідсутність надходжень з держ авного бюджету України як на підставу ненарахування пози вачу зазначеного підвищення до пенсії.

Крім того, відповідно до П останови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1 996 року N 9 «Про застосування Ко нституції України при здійсн енні правосуддя», судам необ хідно виходити з того, що норм ативно-правові акти будь-яко го державного чи іншого орга ну (акти Президента України, п останови Верховної Ради Укра їни, постанови і розпоряджен ня Кабінету Міністрів Україн и, нормативно-правові акти Ве рховної Ради Автономної Респ убліки Крим чи рішення Ради м іністрів Автономної Республ іки Крим, акти органів місцев ого самоврядування, накази т а інструкції міністерств і в ідомств, накази керівників п ідприємств, установ та орган ізацій тощо) підлягають оцін ці на відповідність як Конст итуції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормати вно-правовий акт, який підляг ав застосуванню, не відповід ає чи суперечить законові, су д зобов'язаний застосувати з акон, який регулює ці правові дносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, при йняті відповідним органом на підставі, у межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни. У разі невідповідності н ормативно-правового акта Кон ституції України, міжнародно му договору, згода на обов' я зковість якого надана Верхов ною Радою України, або іншому правовому акту суд застосов ує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Вер ховного Суду України від 13 чер вня 2007 року № 8 «Про незалежніст ь судової влади» зазначено, щ о відповідно до статей 8 та 22 Ко нституції України не підляга ють застосуванню судами зако ни та інші нормативно-правов і акти, якими скасовуються ко нституційні права і свободи людини та громадянина, а тако ж нові закони, які звужують зм іст та обсяг встановлених Ко нституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п .19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищ ою соціальною цінністю в Укр аїні є людина, її права і свобо ди та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль ності держави, а їх утверджен ня і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужу ваними та непорушними (статт я 21), їх зміст і обсяг при прийня тті нових законів або внесен ні змін до чинних законів не м оже бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено пра ва і свободи громадян, їх зміс т та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Осн овним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвич айного стану на певний строк ).

Окрім того, встановлени й ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу пе релік правовідносин, які рег улюються Законом про Державн ий бюджет України, є вичерпни м, а тому цей закон не може ска совувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компе нсацій і гарантій, передбаче них іншими законами України, зокрема Законом України «Пр о соціальний захист дітей ві йни»та не може будь-яким чино м змінювати визначене іншими законами України правове ре гулювання суспільних віднос ин.

Доводи скаржника про нев регульованість механізму ре алізації положень статті 6 За кону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема н е визначення поняття "мініма льна пенсія за віком", не прийм ається колегією суддів, з огл яду на наступне.

Відповідно до вимог част ини третьої статті 46 Конститу ції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомо ги, що є основним джерелом існ ування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від пр ожиткового мінімуму, встанов леного законом.

У розумінні статті 2 Зако ну України "Про прожитковий м інімум" визначено, що прожитк овий мінімум застосовується , зокрема, для встановлення ро змірів мінімальної заробітн ої плати та мінімальної пенс ії за віком, визначення розмі рів соціальної допомоги, доп омоги сім'ям з дітьми, допомог и по безробіттю, а також стипе ндій та інших соціальних вип лат виходячи з вимог Констит уції України та законів Укра їни.

Відповідно до частини п ершої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове дер жавне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розм ірі прожиткового мінімуму дл я осіб, які втратили працезда тність, визначеного законом.

Таким чином, колегія су ддів зазначає, що новий мінім альний розмір пенсії за віко м залежить від нового розмір у прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність і встановлюється в зак оні про Державний бюджет на в ідповідний рік.

Доводи апелянта, що при з астосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої в ипливає, що мінімальний розм ір пенсії за віком, встановле ний абзацом першим частини п ершої цієї статті, застосову ється виключно для визначенн я розмірів пенсій, призначен их згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове дер жавне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судо ва колегія вважає, що наявніс ть такої норми не є підставою для відмови в реалізації гро мадянами, які мають статус ди тини війни, конституційної г арантії та права на отриманн я підвищення до пенсії на 30 ві дсотків мінімальної пенсії з а віком, виходячи з розміру пр ожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатніст ь і встановлюється в законі п ро Державний бюджет на відпо відний рік.

Крім того, постанова су ду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне. Су дом першої інстанції зобов' язано відповідача здійснюва ти перерахунок та виплату со ціальної допомоги як дитині війни в подальшому з посліду ючим перерахунком у відповід ності до змін діючого законо давства та встановлення нови х розмірів мінімальної зароб ітної плати.

Однак колегія суддів з азначає, що дане твердження с уду першої інстанції не відп овідає змісту законодавства , адже, судове рішення повинно бути наслідком чинного прав ового регулювання та не може обмежувати волю законодавчо го органу в майбутньому змін ювати правове регулювання су спільних відносин.

Таким чином, кінцевою д атою задоволення позовних ви мог має бути 30.03.2009 року, що відпо відає даті постановлення ріш ення судом першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідка ми розгляду апеляційної скар ги на постанову суду першої і нстанції суд апеляційної інс танції має право змінити пос танову суду, якщо суд першої і нстанції правильно по суті в ирішив справу, але з помилков им застосуванням норм матері ального чи процесуального пр ава.

Таким чином, колегія суд дів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ч астково спростовують виснов ок суду першої інстанції, від повідають вимогам законодав ства та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 201, 205 КА С України, Законом України «П ро внесення змін до деяких за конодавчих актів України щод о підвідомчості справ, пов'яз аних із соціальними виплатам и»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 Ц ПК України, підпунктом 9 пункт у 3 розділу 7 Прикінцевих та пе рехідних положень Закону Укр аїни «Про судоустрій України », колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богуславському ра йоні Київської області - з адовольнити частково.

Змінити другий та трет ій абзаци постанови Богуслав ського районного суду Київсь кої області від 30 березня 2009 ро ку, виклавши їх в наступній ре дакції:

Зобов' язати Управлі ння Пенсійного фонду України в Богуславському районі Киї вської області здійснити пер ерахунок та виплату ОСОБА_3 державної соціальної допо моги як дитині війни, передба ченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій ни»за період з 22.05.2008 року по 30.03.2009 р оку з урахуванням фактично в иплачених коштів.

В решті постанову Богу славського районного суду Ки ївської області від 30 березня 2009 року - залишити без змін.

Постанова набирає законн ої сили з моменту проголошен ня.

Касаційну скаргу на постан ову може бути подано безпосе редньо до Верховного Суду Ук раїни протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеля ційної інстанції за правилам и цивільного судочинства від повідно до ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК Укра їни.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст п останови виготовлено 01 червн я 2010 року