Постанова

від 14.06.2021 по справі 140/6542/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6542/20 пров. № А/857/1005/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівУлицького В.З. та Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Карпука Андрія Сергійовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Луцької районної державної адміністрації Волинської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, поновлення на попередній посаді, нарахування та виплату належних сум, відшкодування моральної шкоди (суддя суду І інстанції: Плахтій Н.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.11.2021р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Карпук А.С., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації /РДА/ Волинської обл. № 6-ос від 29.01.2020р. «Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації ОСОБА_2 »;

визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Ківерцівської РДА Волинської обл. № 24-ос від 29.01.2020р. «Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління (відділу) управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. (юридична особа публічного права код ЄДРПОУ 00730253);

зобов`язати Ківерцівську РДА Волинської обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю сум, які підлягали до виплати і які були виплачені за весь час перебування на строковій військовій службі, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (станом на день призову на службу) 521 грн. 91 коп.;

стягнути з Ківерцівської РДА Волинської обл. на користь ОСОБА_1 грошові кошти у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.;

вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу (а.с.1-11, 51, 58-71, 186-189).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.104 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.192-195).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, якою заявлений позов задовольнити (а.с.199-207).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки апелянта було призвано на військову службу, тому на неї відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поширюються гарантії та пільги, у тому числі щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Незважаючи на відсутність правових підстав для переведення позивача, згоди на що вона на надавала, роботодавець допустив односторонню зміну умов трудового договору, при цьому незаконне переведення вона сприймає як вчинення дій, які в певній мірі порушують принцип «використання примусової праці забороняється». Апелянт призначалася на посаду начальника управління за результатами проходження відповідного конкурсу. Одночасно, їй не була запропонована інша робота, яка б відповідала її кваліфікації та категорії посади державної служби, яку вона обіймала.

Під час розгляду справи суд не врахував, що у заяві від 27.01.2020р. позивач не надавала згоду на переведення на посаду, яка їй була запропонована; вказана заява адресована керівнику апарату районної державної адміністрації, через що така не має юридичної сили.

Водночас, відповідачем не дотримано процедури скорочення, що також не враховано судом першої інстанції.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Як з`ясовано апеляційним судом, відповідно до постанови КМ України № 1321 від 16.12.2020р. «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», розпорядження КМ України № 1635-р від 16.12.2020р. «Про реорганізацію та утворення районних державний адміністрацій» Ківерцівська РДА Волинської обл. реорганізована шляхом приєднання до Луцької РДА Волинської обл.

Таким чином, Луцька РДА Волинської обл. є правонаступником Ківерцівської РДА Волинської обл., через що є наявними підстави для заміни вказаного відповідача у порядку ст.52 КАС України його правонаступником (а.с.228-229).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 обіймала посаду начальника управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл.

В подальшому, у зв`язку зі зміною назви юридичної особи публічного права вона була начальником відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл.

28.02.2019р. позивачем укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на 3 роки (а.с.78-80).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 за № 47 від 28.02.2019р. солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та всі види забезпечення (а.с.82).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 за № 160 від 03.06.2019р. позивач приступила до виконання обов`язків у військовій частині з 03.06.2019р. (а.с.83).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА Волинськоїх обл. № 206 від 30.10.2019р. «Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації» припинено шляхом ліквідації юридичні особи публічного права, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (а.с.149-163).

30.10.2019р. позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників райдержадміністрації та запропоновано для переведення посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (а.с.88).

Листом № 2304/38/2-19 від 31.10.2019р. Ківерцівська РДА Волинської обл. проінформувала ОСОБА_1 про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку та скорочення посади начальника цього відділу, у зв`язку з чим запропоновано позивачу для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (а.с.122).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА Волинської обл. № 227 від 27.11.2019р. «Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації» визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Ківерцівської РДА Волинської обл. № 206 від 30.10.2019р., припинено юридичні особи публічного права шляхом ліквідації, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації (а.с.164-178).

Згідно листа № 2474/38/2-19 від 29.11.2019р. відповідач проінформував позивача про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку райдержадміністрації, скорочення посади начальника цього відділу та запропонував позивачу для переведення вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації (а.с.123-125).

У попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано у разі згоди на переведення на іншу посаду подати відповідну заяву протягом двох місяців з дати отримання цього повідомлення (а.с.126).

27.01.2020р. ОСОБА_1 подала на ім`я керівника апарату Ківерцівської РДА Волинської обл. письмову заяву, в якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації з 30.01.2020р. (а.с.127).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА Волинської обл. № 6-ОС від 29.01.2020р. «Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації ОСОБА_2 » звільнено позивача з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. 29.01.2020р. в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Ківерцівської РДА Волинської обл. (а.с.128).

Наказом керівника апарату райдержадміністрації № 24-ос від 29.01.2020р. «Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 » призначено 30.01.2020р. позивача на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля в порядку переведення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл.; увільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації від роботи із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 30.01.2020р. на час проходження військової служби за контрактом в особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби (а.с.129).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги факт прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто, під час дії особливого періоду, на неї у повній мірі поширюються гарантії передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України.

Ліквідація відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. та скорочення посади начальника цього відділу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, натомість відповідач вжив усіх необхідних заходів з метою недопущення порушення прав позивача як військовослужбовця, який проходить службу за контрактом під час дії особливого періоду, щодо збереження за нею місця роботи та середнього заробітку.

Зокрема, позивачу було запропоновано для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації.

27.01.2020р. позивач власноручно написала заяву на ім`я керівника апарату Ківерцівської РДА Волинської обл., в якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації з 30.01.2020р., яка була реалізована шляхом прийняття спірного розпорядження голови РДА № 6-ос від 29.01.2020р.

Отже, судом встановлений факт наявності згоди позивача на переведення, що свідчить про правомірність прийнятих розпорядження голови РДА № 6-ос від 29.01.2020р. та наказу керівника апарату Ківерцівської РДА № 24-ос від 29.01.2020р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».

Згідно вимог п.п.1 та 1-1 ст.87 цього Закону підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Відповідно до ч.2 ст.119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», надаються гарантії та пільги відповідно до цього закону.

Так, згідно з нормами ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, зокрема, прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема, частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, зокрема, прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток в установі незалежно від підпорядкування та форми власності. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, діюче законодавство пов`язує виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, з дією особливого періоду. Разом з цим, встановлені нормами ч.3 ст.119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх осіб, прийнятих на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду незалежно від попереднього місця роботи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 01.03.2014р. «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014р., констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно усталеної судової практики особливий період діє в Україні від 17.03.2014р. після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014р. «Про часткову мобілізацію» та по даний час, оскільки Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду не приймав.

Також зі змісту ч.3 ст.119 КЗпП України вбачається, що поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Приймаючи до уваги факт прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто, під час дії особливого періоду, на неї поширюються гарантії, передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» іншого не передбачено.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, ліквідація відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. та скорочення посади начальника цього відділу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

З урахуванням дійсних обставин справи доведено, що відповідач вжив усіх необхідних заходів з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 як військовослужбовця, яка проходить службу за контрактом під час дії особливого періоду, щодо збереження за нею місця роботи та середнього заробітку.

Так, позивачу було запропоновано для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації (а.с.123-126).

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Отже, вказаний Закон встановлює можливість переведення державного службовця на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі без обов`язкового проведення конкурсу.

При цьому, в силу ч.2 ст.41 цього Закону таке переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Також наведеним Законом не визначено, у якій формі надається згода державного службовця на його переведення (письмова чи усна), однак за загальним правилом рішення щодо переведення державного службовця приймається за його відповідною заявою про переведення на іншу посаду.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 27.01.2020р. власноручно написала заяву на ім`я керівника апарату Ківерцівської РДА Волинської обл., в якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації з 30.01.2020р. (а.с.127), яка була реалізована шляхом прийняття спірного розпорядження голови РДА № 6-ос від 29.01.2020р., яким ОСОБА_4 звільнена з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. 29.01.2020р. в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля, а також спірного наказу керівника апарату Ківерцівської РДА № 24-ос від 29.01.2020р., згідно з яким позивач з 30.01.2020р. призначена на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації в порядку переведення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. (а.с.128-129).

Таким чином, встановлений судом факт наявності згоди позивача на переведення свідчить про правомірність прийнятих розпорядження голови РДА № 6-ос від 29.01.2020р. та наказу керівника апарату Ківерцівської РДА № 24-ос від 29.01.2020р.

При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив покликання позивача на те, що заява про переведення не була адресована голові РДА як суб`єкту призначення, а відтак не мала юридичної сили, оскільки факт звернення із заявою про переведення на іншу посаду мав місце.

Визначення позивачем адресата у заяві «керівнику апарату Ківерцівської районної державної адміністрації Радюк З.О.» не змінює її суті щодо згоди на переведення, відтак не встановлює підстав для відсутності реалізації її керівником державної служби.

Доводи позивача про те, що нею не було надано згоди на переведення, а також що вона не може стверджувати, що заява такого змісту була написана нею особисто, не підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак не можуть прийматися до уваги судом під час вирішення наведеного спору.

Також безпідставними є твердження позивача про порушення відповідачем процедури скорочення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач була попереджена про наступне вивільнення, їй було запропоновано вакантну посаду, на яку вона надала згоду на переведення.

Виходячи із повного та всебічного аналізу зібраних та досліджених доказів по справі, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що у зв`язку з ліквідацією відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА Волинської обл. та скороченням посади начальника цього відділу відповідачем дотримано вимоги ч.3 ст.119 КЗпП України щодо збереження місця роботи, посади та заробітної плати ОСОБА_1 , прийнятої на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, шляхом її переведення за згодою на іншу вакантну посаду, а відтак підстави для скасування спірних розпорядження голови РДА № 6-ос від 29.01.2020р. та наказу керівника апарату Ківерцівської РДА Волинської обл. № 24-ос від 29.01.2020р. є відсутніми.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.52, 139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача Ківерцівську районну державну адміністрацію Волинської обл. його правонаступником - Луцькою районною державною адміністрацією Волинської обл.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020р. в адміністративній справі № 140/6542/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 16.06.2021р.