Постанова

від 16.06.2021 по справі 922/1646/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1646/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2021 року (головуючий - Геза Т.Д., судді: Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагентство", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Євромоторс", (3) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Троїцькі ворота"

про стягнення 2 263 590, 94 грн.

(у судовому засіданні взяли участь представники Позивача - Судаков Д.О. та Відповідача 3 - Справі Л.Є.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Суть спору

1. Учасниками цього спору є Харківська міська рада (далі також "Позивач" , Місто), Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансагентство" (далі також "Відповідач-1" , ТОВ "Автотрансагентство"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Євромоторс" (далі також "Відповідач-2" , ТОВ "Фірма Євромоторс") та Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Троїцькі ворота" (далі також "Відповідач-3" , ТОВ "Троїцькі ворота").

2. За обставинами спору троє Відповідачів є власниками восьмиповерхової будівлі, яку розміщено на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Харкова. На цій же ділянці знаходиться ще одна будівля власником якої є Відповідач-2 особисто.

3. Місто стверджує, що Відповідачі користуються своєю нерухомістю, як наслідок користуються і комунальною земельною ділянкою, проте за користування землею не платять.

4. Безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою Місто просить стягнути з Відповідачів у примусовому порядку і саме ці кошти були предметом спору у справі, яку розглядали суди.

5. Обидва суди попередніх інстанцій дійшли однозначних висновків про те, що кошти, які просить стягнути Місто є безпідставно збереженими і спору щодо їх правової природи немає. Втім, на відміну від господарського суду першої інстанції, який дійшов висновку про часткове стягнення заявлених сум, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову через те, що вважав, що застосована Містом формула розрахунку заборгованості (пропорційне стягнення відповідно до площі нерухомості, якою володіє кожен з Відповідачів) є неправильною, позаяк не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

6. Саме вказане протиріччя як раз і становить основу касаційного провадження у даній справі. Ключове питання спору можна сформулювати таким чином:

"Чи можливо розрахувати суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці?"

6.1. Верховний Суд вважає, що відповідь на це питання ствердна і як наслідок протилежні висновки апеляційного господарського суду є помилковими, а відмова в позові передчасною.

6.2. Детальніше про це далі у цій Постанові.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 27.09.2007 Місто та ТОВ "Троїцькі ворота" уклали договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі транспорту, землі житлової та громадської забудови) площею 1,1756 га за адресою: м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4.

7.1. Відповідно до умов вказаного договору, земельна ділянка передавалася в оренду для експлуатації та обслуговування власних адміністративних приміщень, СТО та мийки автомобілів ЗАТ "Євромоторс".

8. В подальшому вказаний договір оренди неодноразово продовжувався, аж поки 28.06.2019 земельна ділянка площею 1,1756 га була повернена орендарем до земель запасу міста.

9. 18.05.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:007:0015 по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові в порядку ст. 189 Земельного кодексу України, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки.

9.1. Згідно вказаного акту під час обстеження на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 1,1756 га (кадастровий номер 6310137500:03:007:0015) по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за Відповідачами.

9.2. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2020 № 209284920 право власності на:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 32-:38, 40, 66-:-68 загальною площею 416,6 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ " Автотрансагентство " на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6486;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 31 загальною площею 162,5 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ " Автотрансагентство " на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6485;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 30, 41-:-61, 44а, 44б, 46а, 47а, 48а, 48б, 50а, 50б, 51-:-61, 63-:-65, 69-:-73 площею 2 096,0 кв.м., антресолі № 74-:-78, 75а, 76а, 77а, 78а, 78б площею 200,8 кв.м., загальною площею 2296,8 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ " Автотрансагентство " на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6487;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-5, 26-:-32, 38-:-40 площею 111,1 кв.м., 3-го поверху № 21, 22, 23, 28, 36, 37 площею 74,6 кв.м., 4-го поверху № 1-:-5, 27-:-31 площею 113,1 кв.м., загальною площею 298,8 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ "Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6489;

- нежитлові приміщення . 5-го поверху № 1-:-36 загальною площею 689,0 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ "Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6488;

- нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-:-21, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 32 загальною площею 684,7 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ "Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6490;

- нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-:-29 загальною площею 701,1 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ "Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6491;

- нежитлові приміщення 8-го поверху № 1-:-31 загальною площею 683,0 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ " Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6492;

- нежитлові приміщення технічного поверху № 1-:-10 загальною площею 177,1 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ "Автотрансагентство" на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6493;

- нежитлові приміщення 4-го поверху № 6-12, 14-25, 25а, 26 загальною площею 570,1 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 15.01.2019 зареєстроване за ТОВ "Троїцькі ворота" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2007 у справі № 47/204-07 вх. 4764/5-47;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 6-:-25, 33-:-37, 3-го поверху № 1-:-20, 24-:-27, 29-:-35 загальною площею 1 198,1 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 29.03.2017 зареєстроване за ТОВ "Троїцькі ворота" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2007 у справі № 47/204-07 вх. 4764/5-47;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 4, 6-15, 15а, 16-28 загальною площею 1 071,5 кв.м. в літ. "А-8" по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові з 13.10.2016 зареєстроване за ТОВ "Фірма Євромоторс" на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2000 б/н;

- нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 159,8 кв.м. по вул. Маршала Батицького 4 у м. Харкові з 02.03.2004 зареєстроване за ЗАТ "Євромоторс" (наразі ТОВ "Фірма Євромоторс") на підставі свідоцтва про право власності від 12.06.2002 б/н.

9.3. В акті обстеження земельної ділянки від 18.05.2020 зазначено, що з 15.10.2019 по дату складання акту обстеження, Відповідачі використовують земельну ділянку площею 1,1756 га (кадастровий номер 6310137500:03:007:0015) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125,126 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

9.4. В якості додатків до акту обстеження земельної ділянки по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові від 18.05.2020 додано ситуаційну схему розміщення земельної ділянки.

10. Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 26.04.2019 № НВ-0003080882019 про земельну ділянку по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:03:007:0015) площа вказаної земельної ділянки складає 1,1756 га.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

11. Спираючись на вказані обставини, Місто звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому, посилаючись на приписи статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), просило стягнути з:

- ТОВ "Автотрансагенство" безпідставно набуте майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати в сумі 1 455 918, 12 грн за період з 01.12.2019 по 30.04.2020;

- ТОВ "Фірма Євромоторс" безпідставно набуте майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати в сумі 331 548, 43 грн за період з 01.11.2019 по 30.04.2020;

- ТОВ "Троїцькі ворота" безпідставно набуте майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати в сумі 476 124, 39 грн за період з 01.11.2019 по 30.04.2020.

11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачі користуються спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави (без оформлення речового права), а тому, відповідно до положень ЦК України, повинні відшкодувати Позивачу суму грошових коштів, розраховану, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати пропорційно площам нерухомості, яка перебуває у їхній власності.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

12. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто на користь Міста з ТОВ "Автотрансагенство" 1 455 918, 12 грн, з ТОВ "Фірма Євромоторс" 331 548, 43 грн та з ТОВ "Троїцькі ворота" 103 011, 27 грн. В решті частині позову в сумі 373 113, 12 грн відмовлено.

12.1. Своє рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що Відповідачі, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформили речового права на вказану земельну ділянку, а тому останні користуються цією ділянкою без достатньої правової підстави і згідно положень статей 1212-1214 ЦК України, повинні відшкодувати Місту суму грошових коштів, розраховану, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати. Суд першої інстанції, зокрема, також вказав, що Позивач під час здійснення розрахунку розміру позовної суми обґрунтовано застосував приписи ч. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України. Часткове задоволення позовних вимог пов`язане з тим, що суд з`ясував, що за період з 01.11.2019 по 30.04.2020 ТОВ "Троїцькі ворота" було сплачено 373 113, 12 грн земельного податку.

13. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

13.1. Постанова суду апеляційної інстанції не містить заперечень щодо того, що кошти, які просить стягнути Місто у даній справі є по суті саме безпідставно збереженими, а правовідносини, що склалися між учасниками цього спору є кондицикційними.

13.2. Але, за висновком апеляційного господарського суду розрахунок позовних вимог, який здійснений Позивачем, не відповідає приписам чинного законодавства. Суд вказав, що Місто фактично просить стягнути кошти за користування трьома земельними ділянками (пропорційно площам часток нерухомості Відповідачів), однак такі ділянки не є сформованими, що взагалі унеможливлює задоволення позову, а застосована Позивачем методика розрахунку (пропорційність) не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, при цьому приписи Податкового кодексу України до застосування у даному випадку не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

15 . У касаційній скарзі Місто стверджує, що постанову апеляційного господарського суду у цій справі ухвалено з неправильним застосуванням положень статті 1212 ЦК України та статей 79, 79-1, 206 ЗК України. Крім цього, скаржник акцентує, що здійснене апеляційним судом правозастосування вказаних норм суперечить висновкам Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які було викладено у постановах від 20..2018 у справі № 922/3412/17, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 22.04.2020 у справі № 826/12431/16 та від 08.02.2019 у справі № 922/3639/17.

15.1. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:

- апеляційний суд не врахував, що земельна ділянка, на якій розташовано багатоповерхову будівлю не може бути поділена за частками, які належать кожному співвласнику цієї будівлі, а отже і витягів про нормативну грошову оцінку таких ділянок подати неможливо;

- положення статті 286 Податково кодексу України може бути застосовано до спірних правовідносин за аналогією, оскільки жодними іншими нормами законодавства ці правовідносини не врегульовано;

- здійснений Містом розрахунок є правильним і більше того, він є єдиним можливим у даному випадку.

Доводи відзиву Відповідача-3 (узагальнено)

16. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Троїцькі ворота" не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає їх необґрунтованими. Постанову апеляційного господарського суду навпаки вважає такою, що повністю відповідає закону, а тому просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

18. Згідно зі статтею 206 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

19. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

20. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

21. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

22. Оскільки Відповідачі не є власниками або постійними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для них як землекористувачів є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

23. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

24. Судами у цій справі установлено, що Відповідачі є власниками нерухомості, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності і при цьому жодним із них не укладено з Містом відповідних договорів оренди землі.

25. Верховний Суд вже неодноразово наголошував (див. постанови від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18), що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

26. Разом із цим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18 для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

27. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

27.1. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

28. Суди у цій справі встановили, що 05.12.2007 спірна земельна ділянка площею 1,1756 га з кадастровим номером 6310137500:03:007:0015 сформована, як об`єкт цивільних прав.

29. За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

29.1. Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать Відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням Відповідачами нежитловими будівлями літ. "А-8" (спільно), "Б-1" (другим Відповідачем) презюмується їх спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (див. близькі за змістом висновки Верховного Суду у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).

30. За викладеного, оскільки земельна ділянка комунальної форми власності, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна Відповідачів сформована як об`єкт цивільних прав, а Відповідачі спільно користуються земельною ділянкою (даних про зворотнє суди не встановили), однак речове право на неї не оформлюють, плату за користування не вносять, логічним та правомірним є висновок про те, що вимоги Міста у даній справі є цілком обґрунтованими.

31. Доводи апеляційного господарського суду у цій частині (пункт 13.2. цієї Постанови) є помилковими, адже Позивач не просить стягнення коштів за три окремі земельні ділянки, а чітко заявляє вимоги про стягнення таких коштів за користування саме спірною землею, а зазначення Містом у розрахунках площ трьох окремих земельних ділянок викликано виключно необхідністю обґрунтування розміру заявлених позовних вимог.

32. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

32.1. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Використання землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

33. З оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що ще однією підставою для відмови у позові Місту суд визначив відсутність у національному законодавстві норм права, які дозволяли би прийняти запропонований Позивачем розрахунок позовних вимог.

34. Верховний Суд не може погодитись із наведеною позицією суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що така позиція суперечить базовим принципам використання землі і більше того, штучно звільняє недобросовісних користувачів від встановленого законом обов`язку сплачувати плату за користування землею.

Якщо пристати на таку позицію суду апеляційної інстанції, то можливість стягнення коштів за користування земельними ділянками у разі знаходження на них об`єктів нерухомості кількох осіб або перебування такої нерухомості у спільній власності, взагалі виключатиметься, що прямо суперечить як наведеним принципам землекористування, так і положенням ЗК України та ПК України.

Більше того, така позиція суперечить і приписам статті 11 ГПК України, які визначають, що забороняється відмова у правосудді з мотивів відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини; якщо спірні правовідносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини.

35. Позивач в ході розгляду цієї справи акцентував, що відповідно до ч. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

35.1. Верховний Суд не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку (відповідаючи на ключове питання спору), що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

36. В цій частині колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доцільним вказати також про те, що Відповідачі, ігноруючи передбачений законом обов`язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, будують свою позицію щодо невідповідності запропонованого Містом розрахунку виключно на незгоді з ним, втім власних контррозрахунків останні не подають, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляють.

37. Касаційний господарський суд додатково вказує ще і про те, що близькі за змістом висновки щодо можливості застосування запропонованого Містом у цій справі алгоритму розрахунку позовних вимог надав і Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до приписів частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38.1. Аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не дає підстав вважати її такою, що відповідає наведеним вище критеріям. Постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийнята з неправильним застосуванням та порушенням правових норм. Крім цього, з наведеного у цій Постанові мотивування випливає, що судом апеляційної інстанції не було враховано ряду висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

39. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

39.1. Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доцільним застосувати свої повноваження, які визначені саме наведеним положенням процесуального закону, адже дійшовши висновку про те, що обрана Позивачем методика розрахунку позовних вимог є неправильною, апеляційний господарський суд усунувся від перевірки їхнього розміру, зокрема, і з урахуванням позицій Відповідачів щодо цього.

39.2. Оскільки перевірка розрахунку позовних вимог у даній справі напряму пов`язана з оцінкою поданих доказів, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду і направляє справу № 922/1646/20 на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

40. Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене у цій Постанові, перевірити обґрунтованість розміру заявлених позовних вимог, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням та в залежності від встановленого прийняти відповідне рішення.

41. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2021 року у справі № 922/1646/20 скасувати.

3. Справу № 922/1646/20 направити до господарського суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.