Ухвала

від 16.06.2021 по справі 401/2090/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 червня 2021 року

місто Київ

справа № 401/2090/20

провадження № 61-9469ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва про визнання незаконною відмови у наданні інформації та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва (далі - СТОВ Говтва ) про визнання незаконною відмови СТОВ Говтва у наданні інформації та документів за заявою ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2021 року скасовано.

Визнано відмову СТОВ Говтва у наданні інформації та копій документів за заявою ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року незаконною. Зобов`язано СТОВ Говтва розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року по суті.

Стягнуто із СТОВ Говтва на користь ОСОБА_1 1 261, 20 грн сплаченого судового збору за апеляційне оскарження судового рішення та 8 000, 00 грн понесених витрат за надання правничої допомоги.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

СТОВ Говтва 07 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2021 року залишити в силі.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховний Суд врахував, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанцій дійшов висновку, що спір є малозначним відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

(ухвала Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року).

Заявник у касаційній скарзі не наводить доводів про те, що суд помилково відніс справу до категорії малозначних.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання незаконною відмови у наданні інформації та документів за заявою ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року; зобов`язання СТОВ Говтва вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Урахувавши предмет позову, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

СТОВ Говтва у касаційній скарзі зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема відсутній висновок щодо застосування вимог Закону України Про звернення громадян .

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Крім того, Верховний Суд врахував, що заявник не зазначив норму права, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду чи Верховного Суду України.

Верховний Суд констатує, що заявником не обґрунтовано, у чому полягає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, що зазначена справа має виняткове значення для СТОВ Говтва , оскільки питання надання/ненадання відповідей на заяви у порядку, визначеному Законом України Про звернення громадян , які оформлені неналежним чином без дотримання вимог зазначеного закону, є актуальним для СТОВ Говтва , яке отримує значну кількість таких заяв, Верховним Судом відхиляються.

Зазначені доводи Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки посилання на отримання значної кількості заяв, які оформлені з порушенням вимог Закону України Про звернення громадян , не може бути критерієм допуску до касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у малозначній справі.

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії

(Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі Азюковська проти України

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва про визнання незаконною відмови у наданні інформації та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко