Ухвала

від 15.06.2021 по справі 1/99

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"15" червня 2021 р. Справа № 1/99

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Бонк Т.Б,

суддів Якімець Г.Г., Матущак О.І.,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 05.08.2019 (вх.№0105/2952/19 від 07.08.2019)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010

у справі № 1/99 (суддя Желік Б.Є.)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ", м. Київ

до відповідача: Приватної фірми "Інтервал", м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 641 172,15 дол. США та 35000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2009 ВАТ "Піреус банк МКБ" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з ПФ "Інтервал" заборгованості за кредитним договором від 17.01.2008 № 00443-CL у сумі 641 172,15 долари США та 35 000 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Приватної фірми "Інтервал" на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" 641 172,15 дол. CША заборгованості по кредитному договору № 00443-СL від 17.01.2008; 35 000 грн. штрафу; 3 190,29 дол. CША - державного мита і 236 грн. - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 у справі №1/99 рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватної фірми Інтервал - без задоволення.

05.08.2019 ОСОБА_1 , який не був учасником справи №1/99, подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі № 1/99 порушує його права та обов`язки з огляду на те, що відповідно до договору поруки № П/00443- СL від 08.07.2009 він є поручителем за виконання в повному обсязі зобов`язань ПФ Інтервал за кредитним договором від 17.07.2008 № 00443- СL

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у справі №1/99 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №1/99 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 264 ГПК України.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №1/99 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 скасовано, а справу направлено до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, касаційний суд вказав про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права апеляційного оскарження судового рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не з`ясовувалось питання та не встановлювалось чи звертався ВАТ "Піреус банк МКБ" з позовом до ОСОБА_1 як до поручителя за кредитним договором від 17.01.2008 № 00443-CL; чи були ухвалені відповідні судові рішення, чи був обізнаний ОСОБА_1 про судове провадження у справі № 1/99; чи мав можливість скористатись правом вступити у справу № 1/99 та чи мав можливість заперечувати щодо заборгованості за кредитним договором, тоді як позивачем зазначалось про такі обставини у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 справу №1/99 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.03.2020.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 від 17.08.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі № 1/99 задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі № 1/99 скасовано, справу № 1/99 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд встановив, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було порушено норми статті 272 ГПК України, оскільки вказана норма не застосовується до судових рішень ухвалених судом апеляційної інстанції до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України, в редакції з 15.12.2017.

У зв`язку з чим вказав, що при новому розгляді апеляційному суду необхідно вирішити питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99, з урахуванням правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254.

10.06.2021 матеріали справи №1/99 надійшли до Західного апеляційного господарського суду та відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 справа №1/99 розподілена колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Якімець Г.Г. та Матущака О.І.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 оскаржує рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99.

Згідно з пунктом 13 частини першої розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, які ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте, розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Водночас, судом встановлено, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 вже переглядалось в апеляційному порядку за апеляційною Приватної фірми Інтервал (відповідача), і таке рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 залишено без змін, апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Отже, рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час за змістом положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом (правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 року Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України ).

Отже, Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, тобто у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, у тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським процесуальним кодексом України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. За наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

При цьому розділ ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 05 лютого 2021 року у справі № 42/254, в силу приписів частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб`єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.

За наведених обставин суб`єктивне процесуальне право особи, яка не брала участі у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), припинялося з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Між тим Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) не містить такого застереження.

Отже, якщо особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків на апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Кодексу (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні також наголосила, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинилися у період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, оскільки ухвалою апеляційного суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про закриття такого апеляційного провадження як помилково відкритого (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15).

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 234, 261, 264 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1.Закрити апеляційне провадження у справі № 1/99 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 05.08.2019 (вх.№0105/2952/19 від 07.08.2019) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі № 1/99.

2. Копії ухвали суду надіслати учасникам справи.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Бонк Т.Б.

Суддя Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.