Ухвала

від 01.09.2021 по справі 1/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

01 вересня 2021 року Справа № 1/99

За скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Володимира Дворського

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Піреус Банк МКБ

до Приватної фірми Інтервал

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості 641 172,15 доларів США та 35 000 грн,

Суддя І.В. Марущак

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі №1/99, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 позов ПАТ Піреус Банк МКБ задоволено. Стягнуто з Приватної фірми Інтервал на користь позивача 641 172,15 доларів США заборгованості по кредитному договору №00443-СL від 17.01.2008; 35 000 грн штрафу; 3 190,29 доларів США - державного мита і 236 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у справі.

На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Чернівецької області 11 травня 2010 року видано судовий наказ №1/99 (суддя Желік Б.Є.).

27.05.2010 постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Чернівецької області Семенова М.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №1/99 від 11.05.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі 1/99 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі 1/99 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 скасовано, а справу направлено до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі № 1/99 залишено без змін.

Востаннє, постановою Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 1/99 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 скасовано, а справу № 1/99 направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з прийнятою постановою 16.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області про закінчення виконавчого провадження, відкритого за номером ВП № 19448713 на виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 1/99 від 11 травня 2010 року.

Листом від 20.04.2021 № 2962/02-21 заступник начальника Управління - начальник відділу Володимир Дворський відмовив у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження.

13 травня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій останній просить зобов`язати посадову особу державної виконавчої служби заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Володимира Дворського закінчити виконавче провадження, відкритого 27 травня 2010 року ВП № 19448713 відповідно до наказу Господарського суду Чернівецької області № 1/99 від 11 травня 2010 року про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі № 1/99;

зобов`язати посадову особу державної виконавчої служби заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Володимира Дворського закінчити виконавче провадження, відкритого повторно 18 серпня 2013 року ВП № 39843849 відповідно до наказу Господарського суду Чернівецької області № 1/99 від 11 травня 2010 року про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2010 у справі № 1/99.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2021 року скаргу на дії державного виконавця у справі № 1/99 передано судді Марущаку І.В.

Судом установлено, що матеріали справи №1/99, 04.11.2020 за вихідним номером 02.02-34-907/20 направлено Касаційному господарському суду Верховного Суду та на день звернення зі скаргою на дії державного виконавця не повернуті до Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкладено вирішення питання про прийняття скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі №1/99 (вх. №1909) до повернення матеріалів справи №1/99 до Господарського суду Чернівецької області.

30.08.2021 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи №1/99.

Вирішуючи питання про прийняття скарги на дії державного виконавця, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або провинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 342 ГПК України: «Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.»

Відповідно до статті першої Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Суд констатує, що скаргу на дії державного виконавця у справі №1/99 (вх. №1909) подано до суду третьою особою на стороні відповідача - ОСОБА_1 , який не є стороною у справі так відповідно, не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні.

В скарзі на дії ДВС заявник зазначає, що може (має право) звертатися до суду зі скаргою га рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця на підставі ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Так, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 74), так і нормами Господарського процесуального кодексу України (стаття 339).

Однак, норми Закону України "Про виконавче провадження" та норми Господарського процесуального кодексу України, які є законодавчими актами однакової юридичної сили, встановлюють різне коло суб`єктів, які мають право звернутися до суду із скаргою на рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Так, за приписами частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Натомість, приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що відповідну скаргу може бути подано сторонами виконавчого провадження.

За змістом частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський процесуальний кодекс України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України судового рішення та з його примусовим виконанням.

В той час як, Закон України "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів, що вбачається з приписів частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Також Закон України "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів, про що зазначено у частині 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів Державної виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.

Суд зауважує, що треті особи у справі не є сторонами виконавчого провадження (стягувачами, боржниками).

За таких обставин, з урахуванням того, що ГПК України не передбачено подання скарги на дії державного виконавця третьою особою у справі, заявник ОСОБА_1 не наділений процесуальним правом на подання скарги на дії державного виконавця.

Частиною десятою статті 11 ГПК України передбачено: "Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права)."

Враховуючи, що розділом VІ Господарського процесуального кодексу України не передбачено наслідків подання скарги на дії державного виконавця особою, яка не має права на подання такої скарги, суд вважає, що за аналогією закону до такої скарги, серед іншого, мають застосовуватись вимоги статті 174 ГПК України.

У відповідності до пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі №1/99 (вх. №1909) підлягає поверненню за аналогією п.1 ч.5. ст. 174 ГПК України, як подана особою, яка не має господарської процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Повернути скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заступника начальника Управління - начальника відділу Володимира Дворського в справі за позовом ПАТ Піреус Банк МКБ до Приватної фірми Інтервал про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.01.2008 №00443-СL у сумі 641 172,15 доларів США 35 000 грн у справі №1/99 (вх. №1909).

2. Копію ухвали суду надіслати всім учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.09.2021.

Суддя І.В. Марущак