Рішення

від 25.05.2021 по справі 369/172/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. м. Київ Справа № 369/172/19

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 295824,81 грн. за участю представників:

сторін:не з`явились суть спору:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала справа № 369/172/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (далі - позивач) до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 295824,81 грн., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між АКІБ УкрСиббанк (далі - банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - позичальник, боржник) було укладено договір про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000, належне виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою відповідно до умов договору іпотеки (нерухомого майна) від 19.12.2007, укладеного між банком та фізичною особою ОСОБА_1 , предметом якої (іпотеки) є садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, на території Бобрицької сільської ради, право вимоги належного виконання яких (зобов`язань за кредитним договором забезпеченого іпотекою) згідно договору факторингу від 17.11.2016 № 49 та договору від 24.11.2016 про відступлення прав вимоги №1 за договорами забезпечення до договору факторингу № 49 від 17.11.2016 укладених між ПАТ УкрСиббанк та позивачем, перейшло та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія .

Товариству з обмежено відповідальності Українська факторингова компанія , як новому кредитору відносно ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000 та іпотекодержателю відносно предмета іпотеки стало відомо, що боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з вказаною обставиною позивач звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою, в якій просив повідомити коло спадкоємців померлого позичальника та довести до відома останніх про наявність вимог кредитора, які спадкоємці зобов`язані задовольнити.

Згідно відповіді Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ТОВ Українська факторингова компанія повідомлено, що після смерті ОСОБА_1 заведено спадкову справу, проте спадкоємці за отриманням свідоцтв про право на спадщину не зверталися, свідоцтво не видавалося.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17 за заявою ТОВ Українська факторингова компанія , заінтересована особа Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, громадська організація Садівницьке товариство Будівельник-1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ СЕБ Банк , ПАТ Фідобанк , ПАТ Родовід Банк , ПАТ ПроКредит Банк про визнання спадщини відумерлою, задоволена заява ТОВ Українська факторингова компанія про визнання спадщини відумерлою. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нерухомого майна: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,053 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинський району Київської області.

Позивач зазначає, що з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/1826/17 територіальна громада в особі Бобрицької сільської ради в силу положень ч. 3 ст. 1277 ЦК України стала власником зазначених вище садового будинку та земельної ділянки та на підставі ч. 4 ст. 1277 ЦК України зобов`язана задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.

Разом з тим, в супереч вказаних положень ЦК України відповідач, як власник відумерлої спадщини в добровільному порядку не задовольнив вимог позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач посилаючись на зазначені обставини просить суд стягнути із Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, як власника відумерлого майна боржника на користь ТОВ Українська факторингова компанія як кредитора спадкодавця, суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000 у розмірі 295824,81 грн., але у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.10.2019 у справі № 369/172/19, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 19.02.2020, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення суми заборгованості відмовлено.

Постановою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 369/172/19 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.10.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 19.02.2020 скасовано. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення суми заборгованості закрито. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія , що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія його право звернутися до Верховного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 справу № 369/172/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення суми заборгованості передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 № 189/21 матеріали даної справи передано до розгляду судді Ю.В. Подоляку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2021 прийнято справу № 369/172/19 до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено Бобрицькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області строк для подачі суду відзив на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 11.02.2021.

У встановлений судом строк Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області подала відзив на позовну заяву, в якому сільрада заперечує проти позовних вимог, з підстав які зводяться до того, що позовна заява подана після спливу строку позовної давності, позаяк згідно графіку погашення кредиту, який є додатком до договору, позичальник - ОСОБА_1 повинен був зробити платіж до 21.01.2008, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Таким чином, днем прострочення зобов`язання позичальника за договором є 22.01.2008, та саме з цієї дати банк дізнався або мав би дізнатися про смерть позичальника та звернути стягнення на предмет іпотеки. Позивач передчасно пред`явив вимоги кредитора, тобто ще до прийняття спадщини, оскільки Бобрицька сільська територіальна громада, як безпосередньо, так і через Бобрицьку сільську раду не подавала заяви про прийняття відумерлої спадщини, не одержувала свідоцтво про право власності на спадщину, не використовує та не реєструвала об`єкти нерухомого майна, що визнані відмумерлою спадщиною, у державному реєстрі прав на нерухоме майно. Власник відумерлої спадщини не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем. Додані позивачем копії документів не доводять факт отримання ОСОБА_1 (спадкодавцем) коштів за кредитним договором. Сума кредиту, розмір вартості предмета іпотеки та надана позивачем сума розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суттєво різняться. За наведених обставин, Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області подала до суду заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності та клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому зазначає, що відносно Бобрицької сільської ради розпочато процедуру реорганізації шляхом приєднання до Білогородської сільської ради, на підтвердження чого надано рішення Білогородської сільської ради від 09.12.2020 № 15, а відтак наявні підстави для залучення до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на підставі ст. 52 ГПК України.

У встановлений судом строк позивач подав відповідь на відзив від 18.02.2021 № 98/02, в якій зазначає, що АКІБ УкрСиббанк - первісний кредитор відносно боржника звернувся 08.04.2008 до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори як кредитор спадкодавця з відповідними вимогами з дотриманням шестимісячного строку, визначеного ст. 1281 ЦК України. У відповідності до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України до позивача за договором факторингу від 17.11.2016 № 49, укладеного між позивачем та ПАТ УкрСиббанк перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Позивач, до якого перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, додатково вдруге звернувся у 2017 році до нотаріальної контори. Тобто, фактично ТОВ Українська факторингова компанія , як правонаступник банку, та відповідно кредитор спадкодавця у 2017 році вже вдруге, а не в перший раз звернувся до нотаріальної контори, яка в свою чергу (нотаріальна контора) повідомила, що свідоцтва про право на спадщину не видавалися, спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. Таким чином, у розумінні ч. 2 - 4 ст. 1281 ЦК України позивач як кредитор спадкодавця не порушило строк пред`явлення своїх вимог до спадкоємців, оскільки спадкоємці спадщину не прийняли та не отримали свідоцтва про право на спадщину. Судовим рішенням у справі № 369/1826/17 за заявою ТОВ Українська факторингова компанія , визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нерухомого майна: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,053 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинський району Київської області. Враховуючи положення ч. 3 ст. 1277 ЦК України та факт набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/1826/17, Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області стала власником зазначеної відумерлої спадщини та у відповідності до ч. 4 ст. 1277 ЦК України зобов`язана задовольнити вимоги кредитора. Судове рішення по справі № 369/1826/17 ухвалене 02.04.2018, яке в свою чергу стало підставою для настання наслідків - права кредитора в подальшому завернутися до власника такого майна з вимогою про задоволення вимог кредитора. 04.01.2019 Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у даній справі, а тому строки позовної давності для звернення до суду були позивачем дотримані. Щодо посилань Бобрицької сільської ради, що власник відумерлої спадщини не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем, то позивач зазначає, що позичальник ОСОБА_1 завдав майнову шкоду позивачу, як кредитору, яка призвела до зміни майнового стану останнього, що виявляється у не отриманні на його користь суми наявної заборгованості. Щодо посилань Бобрицької сільської ради про те, що сума кредиту, розмір вартості предмета іпотеки та надана позивачем сума розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суттєво різняться, то позивач зазначає, наявність заборгованості в розмірі 295824,81 грн. підтверджується належним доказом - реєстром боржників до договору факторингу від 17.11.2016 № 49.

Бобрицька сільська рада подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач не вірно розуміє правову природу майнової шкоди та неправильно вважає, що несплата споживчого кредиту є саме майновою шкодою. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити виключно ті вимоги кредиторів спадкодавця, які виникли виключно із деліктних правовідносин та в будь якому разі у територіальної громади відсутній обов`язок задовольнити вимоги по будь-яким кредитним зобов`язанням спадкодавця. Позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором. Щодо наведених позивачем доводів та аргументів, що ним не були пропущені строки позовної давності Бобрицька сільська рада також заперечує.

Бобрицька сільська рада подала до суду клопотання про витребування письмових доказів та оригіналів наданих копій письмових доказів (вх. № суду 5766 від 11.03.2021), в якому просить суд витребувати від АТ УкрСиббанк , а у разі передачі кредитної справи правонаступнику - ТОВ Українська факторингова компанія оригінальні примірники та копії розрахункових банківських документів, що підтверджують отримання ОСОБА_1 грошових коштів за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000, зокрема: заяву на видачі готівки та видаткового ордеру або квитанції про отримання коштів з підписом ОСОБА_1 ; витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Лідії Миколаївни засвідчений примірник договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,053 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада, який посвідчений 19.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною (на який міститься посилання у абз 4 п. 1.1 договору іпотеки від 19.12.2007 № 72995/5411).; витребувати у ТОВ Українська факторингова компанія оригінальні примірники договору про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 1127035400 та договору іпотеки (нерухомого майна) від 19.12.2007 № 72995/5411.

В судовому засіданні призначеному на 16.03.2021 дослідивши клопотання Бобрицької сільської ради про витребування письмових доказів та оригіналів наданих копій письмових доказів (вх. № суду 5766 від 11.03.2021), суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволені, про що судом відображено в протоколі судового засідання від 16.03.2021 у даній справі, з мотивів його необґрунтованості та безпідставності, позаяк відповідні докази - меморіальний ордер від 19.12.2007 № 0610763527 на суму 294652 грн., договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2007, договір іпотеки від 19.12.2007 № 72996/5411 містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021 об 10:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2021 задоволено клопотання Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про процесуальне правонаступництво. Замінено відповідача - Бобрицьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на його правонаступника Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області. Відкладено судове засідання по справі на 25.05.2021 о 12:00.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте протягом строку розгляду справи подавав клопотання від 25.01.2021 № 47/01, від 22.02.2021 № 108/02, від 19.03.2021 № 138/03 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в національній валюті, гривня України, в сумі 294652 грн., а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюються у наступний термін: 19.12.2007.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 19.12.2022, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін (п. 1.2.2 кредитного договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору плата за кредит: за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 14,50% річних.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: придбання будинку.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальник № НОМЕР_1 у банку, код банку (МФО) 351005.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком приймається: застава нерухомості - земельної ділянки загальною площею 530 кв.м, з цільовим призначенням для садівництва, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, на території Білогородської сільської ради та є власністю ОСОБА_1 ; житлового будинку загальною площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 .

Строк дії договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування (п. 7.7 кредитного договору).

На виконання умов даного кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти передбачені даним договором відповідно до меморіального ордера від 19.12.2007 № 0610763527 на суму 294652 грн., який залучено до матеріалів справи.

Між ОСОБА_4 - далі продавець та ОСОБА_1 - далі покупець було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2007 (далі договір купівлі-продажу земельної ділянки), відповідно до умов якого продавець продала, а покупець купив земельну ділянку площею 0,053 га, розташовану на території Бобрицької (колишньої Білогородської) сільської раби, Києво-Святошинського р-н, Київської області, надану для ведення садівництва. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на права приватної власності на землю серії КВ № ЗМ000862, виданого 06.01.1996 Білогородської сільською радою Києво-Святошинського р-н Київської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 16.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено 19.12.2007 ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 7223.

19 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний садовий будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 08 жовтня 2005 року виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 86318018 від 03 травня 2017 року вбачається, що право власності на садовий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 (вказані обставини встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17).

В якості забезпечення виконання позичальником своїх договірних зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 19.12.2007 № 72996/5411 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно (садовий будинок, земельну ділянки) - далі предмет іпотеки. Садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, на території Бобрицької сільської ради.

У відповідності до ст. 18 Закону України Про іпотеку та у зв`язку з тим, що іпотекою забезпечується повернення кредиту наданого іпотекодержателем для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, цей договір укладається одночасно з укладенням договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Садовий будинок належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.12.2007 Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.12.2007, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., наданий витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 19.12.2007 та буде зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у встановлений законом термін і порядку ст. 657 ЦК України.

Земельна ділянка, що передається в іпотеку стане власністю іпотекодавця після отримання ним Державного акту про право власності на землю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.12.2007 Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.12.2007, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., наданий витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 19.12.2007 та буде зареєстрований згідно вимог чинного законодавства України і не має жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки.

Договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за цим договором, що обумовлюють основне зобов`язання (п. 6.1 договору іпотеки).

Договір іпотеки посвідчено 19.12.2007 Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 7225.

Божник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві (вказані обставини встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17).

08.04.2008 представник АКІБ УкрСиббанк звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори як кредитор спадкодавця (вказані обставини встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17).

Між ПАТ УкрСиббанк - далі клієнт та ТОВ Українська факторингова компанія - далі фактор було укладено договір факторингу від 17.11.2016 (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000, укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія .

На виконання умов договору факторингу від 17.11.2016, клієнт передав (відступив) фактору права вимоги, а фактор прийняв права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором, про що ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Українська факторингова компанія склали відповідний акт приймання-передавання права вимоги від 24.11.2016, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Між ПАТ УкрСиббанк - далі клієнт та ТОВ Українська факторингова компанія далі - фактор було укладено договір від 24.11.2016 про відступлення прав вимоги №1 за договорами забезпечення до договору факторингу № 49 від 17.11.2016, відповідно до умов якого ТОВ Українська факторингова компанія набуло усі права вимоги за договором забезпечення - договором іпотеки від 19.12.2007, укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 .

Згідно положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ Українська факторингова компанія виступає кредитором відносно боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000 на підставі договору факторингу від 17.11.2016 та іпотекодержателем відносно предмета іпотеки переданого позичальником в якості забезпечення виконання ним своїх договірних зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору від 24.11.2016 про відступлення прав вимоги №1 за договорами забезпечення до договору факторингу № 49 від 17.11.2016 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ Українська факторингова компанія звернулося до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою, в якій просив повідомити про коло спадкоємців померлого позичальника та довести до відома останніх про наявність вимог кредитора, які спадкоємці зобов`язані задовольнити.

Листом від 03.02.2017 № 730/02-14 Дванадцята Київська державна нотаріальна контора повідомила ТОВ Українська факторингова компанія , що заява-претензія після смерті гр. ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла 03.02.2017 за вх. № 261/02-14 та долучена до спадкової справи 239/08. У вказаному листі нотаріальна контора також повідомила ТОВ Українська факторингова компанія про те, що при зверненні спадкоємців за отриманням свідоцтва про право на спадкове майно померлого ОСОБА_1 , нотаріальною конторою буде повідомлено спадкоємців про обов`язок спадкодавця. У вказаному листі вказано, що свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17 за заявою ТОВ Українська факторингова компанія , заінтересована особа Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, громадська організація Садівницьке товариство Будівельник-1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ СЕБ Банк , ПАТ Фідобанк , ПАТ Родовід Банк , ПАТ ПроКредит Банк про визнання спадщини відумерлою, задоволена заява ТОВ Українська факторингова компанія про визнання спадщини відумерлою. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нерухомого майна: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,053 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинський району Київської області.

Позивач зазначає, що з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/1826/17 територіальна громада в особі Бобрицької сільської ради, а на час розгляду даної справи - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (правонаступник Бобрицької сільської ради) в силу положень ч. 3 ст. 1277 ЦК України стала власником зазначених вище садового будинку та земельної ділянки та на підставі ч. 4 ст. 1277 ЦК України зобов`язана задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.

ТОВ Українська факторингова компанія звернулося до Бобрицької сільської ради з вимогою кредитора спадкодавця від 02.08.2018 за № 1186, завірена копія якої залучена до матеріалів справи, в якій просило задовольнити вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 в розмірі 295824,81 грн. в межах вартості майна, набутого у власність. Надіслання вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком Укрпошта від 02.08.2018 № 1798, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, Бобрицька сільська рада вказану вимогу залишила без відповіді, в супереч вказаних положень ЦК України сільська рада, як власник відумерлої спадщини в добровільному порядку не задовольнила вимог позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути із власника відумерлого майна боржника на користь ТОВ Українська факторингова компанія як кредитора спадкодавця, суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000 у розмірі 295824,81 грн., але у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, з підстав які зводяться до того, що позовна заява подана після спливу строку позовної давності; позивач передчасно пред`явив вимоги кредитора, тобто ще до прийняття спадщини; позовні вимоги пред`явлені до неналежної сторони (невідповідного суб`єкта місцевого самоврядування); власник відумерлої спадщини не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем; додані позивачем копії документів не доводять факт отримання ОСОБА_1 (спадкодавцем) коштів за кредитним договором; сума кредиту, розмір вартості предмета іпотеки та надана позивачем сума розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суттєво різняться.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 та 1282 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину . Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України кредитор повинен пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли вона дізналася про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).

Водночас стаття 1281 Цивільного кодексу України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у праві № 916/617/17).

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 750/5506/19 (провадження № 61-4096св20), від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц (провадження № 61-37696св18).

Відповідно до ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (ч. 4 ст. 1277 ЦК України).

Враховуючи, що боржник помер, а територіальна громада в особі Бобрицької сільської ради, а на чпс розгляду даної справи - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (правонаступник Бобрицької сільської ради) стала власником відумерлого майна, то в силу наведених положень законодавства остання зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця у межах вартості отриманого нею у спадщину майна.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 295824,81 грн., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач подав заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові, у зв`язку з чим просить суд просить суд застосувати наслідку спливу позовної давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 295824,81 грн., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 29.12.2018, що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла позовна заява до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін (подібний висновок викладено в постанові Велика Палата Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18)).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Банк - АКІБ УкрСиббанк 08.04.2008 звернувся до нотаріальної контори як кредитор спадкодавця, тобто кредитором було дотримані строки пред`явлення вимог до спадкоємців через нотаріус. Оскільки кредитор відносно боржника як встановлено судом вище був замінений на позивача, то у відповідності до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України до позивача перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, щодо дотримання строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців через нотаріус.

Після заміни кредитора відносно боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2007 № 11270354000, позивач як новий кредитор звертався до нотаріальної контори з заявою-претензією, яка (заява-претензія) надійшла до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 03.02.2017 за вх. № 261/02-14 та долучена до спадкової справи 239/08, про що Дванадцята Київська державна нотаріальна контора зазначає в своєму листі від 03.02.2017 № 730/02-14.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17 за заявою ТОВ Українська факторингова компанія , заінтересована особа Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання спадщини відумерлою, визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нерухомого майна: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,053 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинський району Київської області.

Отже, виходячи з вищезазначеного, територіальна громада в особі Бобрицької сільської ради, а на час розгляду даної справи - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (правонаступник Бобрицької сільської ради) стала власником відумерлого майна лише з дати набрання законної сили судовим рішенням від 02.04.2018 у справі № 369/1826/17, а тому, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2018 року, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом (подібний висновок викладено в постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 727/4094/19). За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови в позові, а тому заява відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 295824,81 грн., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину заявлені в межах трирічного строку позовної давності є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що позивач передчасно пред`явив вимоги кредитора, тобто ще до прийняття спадщини, оскільки Бобрицька сільська територіальна громада, як безпосередньо, так і через Бобрицьку сільську раду не подавала заяви про прийняття відумерлої спадщини, не одержувала свідоцтво про право власності на спадщину, не використовує та не реєструвала об`єкти нерухомого майна, що визнані відмумерлою спадщиною, у державному реєстрі прав на нерухоме майно, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на те, що судовим рішенням у справі № 369/1826/17 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В силу положень ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Таким чином, відповідач, враховуючи, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , визнана судом відумерлою, в силу положень закону став власником відумерлого майна. Відсутність свідоцтва про право власності на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених вимог кредитора.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що власник відумерлої спадщини не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на те, що зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, про що свідчить судова практика Верховного суду, зокрема, постанова від 07.04.2021 у справі № 727/4094/19.

На підтвердження своєї позиції, що власник відумерлої спадщини не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем, відповідач посилається на судову практику викладену в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 591/5118/14-ц.

Наведена судова практика не може бути застосована до спірних правовідносин, позаяк у справі № 591/5118/14-ц, на відміну від даної справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення грошових коштів унаслідок невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди. Тобто вказана справа з даної справою не є подібною.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що додані позивачем копії документів не доводять факт отримання ОСОБА_1 (спадкодавцем) коштів за кредитним договором, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду та те, що матеріалами справи підтверджуються вимоги позивача, натомість відповідач їх належними та допустимими доказами не спростував.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що сума кредиту, розмір вартості предмета іпотеки та надана позивачем сума розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суттєво різняться, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду та те, що відповідач не надав свій розрахунок заборгованості та іншого розміру ніж заявлено позивачем відповідачем не доведено.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення суми заборгованості в розмірі 295824,81 грн., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 04358477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, ідентифікаційний код 40235074) суму заборгованості в розмірі 295824 (двісті дев`яносто п`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 81 коп., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину, 4437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн. 37 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.06.2021.

Суддя Ю.В. Подоляк