Постанова

від 17.06.2021 по справі 398/1138/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2021 року м. Кропивницький

справа № 398/1138/17

провадження № 22-з/4809/45/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Олександрійська міська рада Кіровоградської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватне підприємство Геомарк ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження питання про ухвалення додаткового рішення за заявою ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Авраменко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрійської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в межах визначених правовстановлюючими документами та зобов`язання вчинити певні дії . Судові витрати по справі залишено по фактично понесеним.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення , рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2020 року без змін .

Представник відповідача ОСОБА_3 27.05.2021 подала до апеляційного суду заяву, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені та документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4000 грн.

В заяві зазначала, що документальні докази щодо понесених витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги № 08.03 від 26.03.2021, розрахункова квитанція № 066344 від 29.03.2021 та розрахунок правничої допомоги надано до суду як додатки до відзиву на апеляційну скаргу та знаходяться в матеріалах справи.

Питання про стягнення судових витрат просила вирішити без її участі та участі відповідача.

ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на те, що вона проживає в м. Києві, є інвалідом 2 групи і тому не може з`явитися в судове засідання. Колегія суддів не вважає зазначені обставини поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки інтереси ОСОБА_1 у справі представляв адвокат Ковальов А.І. і відомостей про те, що він не може з`явитися до суду відсутні. При цьому, суд вже відкладав розгляд цієї справи, яка була призначена на 04.06.2020, за заявою ОСОБА_1 , в якій були зазначені аналогічні причини її неявки в судове засідання.

Крім того, частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення заяви з огляду на такі обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування та підтверджена відповідними доказами, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду в сумі 4000 грн.

До відзиву представником відповідача було додано договір про надання правничої допомоги № 08.03 від 26.03.2021, додаткова угода до договору про надання правничої допомоги № 08.03 від 26.03.2021, розрахункова квитанція № 066344 від 29.03.2021 на суму 4000 грн., детальний опис робіт з погодинним розрахунком правничої допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2021, копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серія КР № 000137 (а.с.149-153).

Також, до відзиву адвокатом Гулян Я.В. було додано квитанцію АТ Урпошта , як доказ надсилання копії відзиву та доданих до нього документів ОСОБА_1 (а.с.154).

Зважаючи на зазначене, доводи ОСОБА_1 , викладені нею у письмовій заяві до суду, про те, що заперечень чи заяв від представника відповідача ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на правничу допомогу на час ухвалення рішення не надходило є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У пункті 4 статті 1, частині третій та п`ятій статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

При встановленні розміру гонорару України Про адвокатуру та адвокатську діяльність врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, враховуючи умови договору про надання правничої допомоги та доведеність понесених витрат, заява ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2020 року у розмірі 4000,00 грн підлягає задоволенню.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг і відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином заява про ухвалення додаткового рішення у справі є обгрунтованою.

Керуючись ст. 270, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалити у справі № 398/1138/17 додаткову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко