Постанова

від 17.06.2021 по справі 569/17976/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/17976/19

Провадження № 22-ц/4815/959/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану,

третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2021 року, постановлену в складі судді Панас О.В., у справі № 569/17976/19,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання шлюбу неукладеним.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, спадкодавець, ОСОБА_4 . Після смерті батька позивач в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Після цього їй стало відомо, що 16.02.2019 року її батько ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Білець В.Є. за № 195.

Матір померлого ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася.

Позивач вказувала, що волевиявлення батька не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, оскільки на момент його укладення він перебував у важкому стані під дією сильнодіючого психотропного наркотика, що негативно впливає на його свідомість та здатність керувати своїми діями, просила визнати заповіт недійсним.

16.03.2021р. позивач подала до суду клопотання про призначення у справі замість посмертної судово-психіатричної експертизи посмертну комісійну судово-медичну експертизу.

Ухвалою Рівненського міського суду від 12 травня 2021 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 була призначена у справі посмертна комісійна судово-медична експертиза, на вирішення якої було поставлено питанні: чи мав ОСОБА_6 за станом здоров`я можливість висловити свою волю щодо складання 05 липня 2007 року заповіту на користь ОСОБА_7 прочитати або прослухати його та усвідомити зміст вказаного заповіту? Проведення експертизи доручено експертам КЗ Обласне бюро судово- медичної експертизи Рівненської обласної ради. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної комісійної судово-медичної експертизи відмовити.

Вказувала, що питання, яке поставлено перед експертом щодо дієздатності ОСОБА_4 може бути вирішено виключно в рамках проведення судово-психіатричної експертизи, а не судово-медичної експертизи.

Покликається на те, що встановлення таких обставин як психологічний стан та свідомість особи в момент посвідчення заповіту виходить, як за межі знань, так і предмету посмертної судово-медичної експертизи, що давало суду першої інстанції підстави для відмови в задоволенні поданого позивачем клопотання.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а при сукупності умов, передбачених частиною 1 статті 103 ЦПК України, а саме: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності, експертизу у справі призначає суд.

Призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи - стаття 105 ЦПК України.

Аналіз зазначеної норми вказує на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Аналогічні роз`яснення застосування цивільного процесуального законодавства містяться у абз.3 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах , згідно з якими при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно з п.10 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року № 865, предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу.

Відповідно до положень ст.111 ЦПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень, думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 просить визнати недійсним заповіт, складений її батьком, з підстав його недієздатності під час здійснення оскаржуваного правочину, у зв`язку із наявністю у нього хвороб, які спричинили такий його стан.

Обґрунтовуючи ухвалу про призначення комісійної судово-медичної експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що для з`ясування обставин що мають значення для справи потрібні спеціальні знання.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів не може у повній мірі погодитися з висновками суду.

Визначаючи необхідність проведення у справі комісійної експертизи, суд не навів мотивування її проведення, не зазначив, які саме фахівці повинні взяти участь у проведенні дослідження з урахуванням хвороб ОСОБА_4 та не перевірив їх наявність у експертній установі.

До того ж, установою щодо проведення експертизи суд визначив судово-медичну установу, а не судово-психіатричну, що протирічить викладеним нормам законодавства.

З урахуванням предмету та підстав позову необхідним є проведення саме судово-психіатричної експертизи, яку проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України.

При цьому колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання позивача про проведення посмертної комісійної судово-медичної експертизи, з огляду на вищевикладені обставини справи слід відмовити.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2021 року скасувати.

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення посмертної комісійної судово-медичної експертизи відмовити, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 17 червня 2021 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.