Ухвала

від 09.06.2021 по справі 925/360/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/360/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,

Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - не з`явився,

ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2 ,

Фермерського господарства "САРМАТІЯ" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 (суддя Чевгуз О.В.)

у справі № 925/360/20

за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "САРМАТІЯ"

про стягнення 176 237,00 грн заборгованості з орендної плати і розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області (далі - Вербуватська сільрада, Позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач-1) та Фермерського господарства "САРМАТІЯ" (далі - ФГ "САРМАТІЯ", Відповідач-2) про:

- стягнення з Відповідача-2 заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038), відповідно до Договору оренди землі від 27.03.2014 на користь Вербуватської сільської ради Христинівського району в сумі 176 237,00 грн;

- розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038) від 27.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства в Черкаській області, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2014 (номер запису про інше речове право 5479437).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач-2 свої зобов`язання із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2018 - 2019 років своєчасно та у повному обсязі не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 176 237,00 грн; при цьому порушення умов Договору оренди землі щодо систематичної несплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору. Прокурором також обґрунтовано підстави звернення до суду за захистом інтересів держави у порядку, передбаченому положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФГ "САРМАТІЯ" на користь Вербуватської сільської ради Христинівського району 176 237,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038), яка розташована в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області відповідно до Договору оренди землі від 27.03.2014. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер - 7124681500:05:001:0038) в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району від 27.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства в Черкаській області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2014 (номер запису про інше речове право 5479437). Стягнуто з ФГ "САРМАТІЯ" на користь прокуратури Черкаської області 4 776,00 грн витрат на сплату судового збору.

Судові рішення мотивовано неналежним виконанням Відповідачем-2 умов Договору оренди землі щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання Договору оренди землі за рішенням суду за вимогою орендодавця і стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених заступником керівника Уманської місцевої прокуратури позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 26.05.2021.

08.06.2021 Уманською окружною прокуратурою до Верховного Суду засобами електронного зв`язку направлено письмові пояснення на касаційну скаргу, які подано поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 06.04.2021, а отже, з огляду на положення статті 118 ГПК України, Суд залишає ці письмові пояснення без розгляду.

Позивачі-1, 2 та Відповідач-2 не скористалися своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1

Вербуватська сільська рада, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ФГ "САРМАТІЯ" в судове засідання свої представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України вказані учасники справи не зверталась.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, Відповідача-1 та його представника, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні зазначеної справи судами попередніх інстанцій установлено, що 27.03.2014 між ГУ Держземагенства у Черкаській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер 7124681500:05:001:0038), яка розташована в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району (далі - Договір оренди), предметом якого є строкове платне користування Орендарем земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства; Договір оренди укладено на 10 років, зі строком дії до 27.03.2024 (пункти 1, 8 Договору оренди).

За умовами цього Договору сторонами погоджено, що орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше 30 числа наступного місяця (пункт 11); Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 28); Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату (пункт 31); дія Договору оренди припиняється шляхом його розірвання у разі заборгованості по орендній платі більш ніж за три місяці поспіль (пункт 36).

25.04.2014 договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер запису про інше речове право - 5479437).

Вказана земельна ділянка надавалась ОСОБА_1 для створення фермерського господарства, і останнім 25.11.2014 було зареєстровано ФГ "САРМАТІЯ", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

За таких обставин та враховуючи положення статті 7, частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", судами констатовано, що з дати реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, тому саме господарсько є належним відповідачем щодо стягнення заборгованості. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19).

Зазначені висновки також підтверджено податковими деклараціями з плати за землю за 2017-2018 роки, у яких платником орендної плати за користування спірною земельною ділянкою зазначено ФГ "САРМАТІЯ", щомісячна орендна плата становить 8 395,00 грн.

11.05.2016 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Агротрейд Групп" укладено Договір суборенди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер 7124681500:05:001:0038), який 16.06.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Водночас, судами встановлено, що ФГ "САРМАТІЯ" протягом 2018-2019 років не сплачувалась орендна плата за використання землі, що підтверджується листом Вербуватської сільської ради Христинівського району за вих. 96 від 20.03.2020, згідно якого заборгованість зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період 2018-2019 роки становить 176 237,00 грн, з яких: заборгованість за квітень - грудень 2018 року - 75 499,00 грн, за 2019 рік - 100 738,42 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача з позовними вимогами до Відповідачів про розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати та стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог, визнано доводи прокурора обґрунтованими, позов задоволено у повному обсязі.

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказав на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які також регулюють правовідносини з оренди землі і, зокрема, положення частини 6 статті 762, статті 611 Цивільного кодексу України, без урахування висновку про застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 469/905/15-ц щодо настання відповідальності сторони, яка порушила зобов`язання, лише за наявності її вини.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

З урахуванням зазначеного, Колегія суддів Касаційного господарського суду проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 469/905/15-ц, висновками у якій скаржником обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, установила, що правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Так, у справі № 925/360/20, що розглядається, суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, виходячи з положень статей 1, 2, 21, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", частини 1 статті 96, пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651, статей 625, 625, 610, 612, Цивільного кодексу України, та з встановлених судом обставин щодо систематичної несплати орендної плати у строки, встановлені договором оренди землі, яку мав сплачувати саме Відповідач-2, та наявності заборгованості більш ніж за три місяці поспіль, що є істотним порушення умов договору оренди, оскільки Орендодавець значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, що, відповідно до пункту 36 Договору оренди, надає Орендодавцеві право ініціювати припинення договору оренди шляхом його розірвання.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідачів про те, що позов заявлено до неналежних відповідачів, посилаючись на укладення 11.05.2016 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Агротрейд Групп" Договору суборенди земельної ділянки площею 49,7413 га (кадастровий номер 7124681500:05:001:0038), оскільки укладення вказаного правочину не вливає на зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати за Договором оренди від 27.03.2014.

У справі № 308/12128/15-ц, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати, виходячи з обставин відсутності істотного порушення умов договору з боку Орендаря, оскільки у спірний період належна позивачеві (Орендодавцеві) земельна ділянка, передана ним в оренду відповідачеві (Орендарю), оброблялась іншою особою - ТОВ "Адмірал-Агро", з якою позивачем також було укладено договір оренди землі та зареєстровано його в реєстрі речових прав, і право відповідача на оренду спірної земельної ділянки було відновлено лише після скасування у судовому порядку державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Адмірал-Агро".

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 925/360/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 469/905/15-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 у справі № 925/360/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко