Постанова

від 16.06.2021 по справі 447/2728/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 447/2728/17

провадження № 61-2633св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 (позивачка за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи : Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, Держівська сільська рада Миколаївського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року у складі судді Бачуна О. І., постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо будинку.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником будинковолодіння в складі двох житлових будинків разом з господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .

Зазначає, що будинковолодіння було нею успадковане після смерті її батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що їй також на праві власності належить земельна ділянка, на якій розташоване це будинковолодіння. Вказує, що на даний час вона проживає разом з чоловіком, матір`ю та дитиною у житловому будинку загальною площею 42,6 кв. м, що складається з кухні та двох житлових кімнат площею 35,7 кв. м, зазначеному в поверховому плані під літерою Б-1 . Крім того, у спірному житловому будинку, загальною площею 144,3 кв. м, що складається з кухні та трьох житлових кімнат, площею 54,9 кв. м, зазначеному на поверховому плані в технічному паспорті під літерою А-1 , на даний час проживають та зареєстровані відповідачі.

ОСОБА_1 як власник не може потрапити у спірний будинок, оскільки в ньому проживають відповідачі, які чинять їй перешкоди у доступі. Зазначає, що будинок необхідний для проживання її сім`ї. Вважає, що відповідачі втратили право на користування будинком, так як вони не є членами її сім`ї.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком, виселити відповідачів із спірного будинку та зобов`язати не чинити їй перешкод у користуванні будинком.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, про визнання частково недійсними свідоцтв, визнання незаконним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24845225 від 18 грудня 2009 року та визнання права власності.

Зустрічний позов позивачкою мотивовано тим, що спірний будинок будувала вона разом зі своїм чоловіком, який помер у 1987 році. Вказує, що в цей будинок вона та члени її сім`ї вселилися у 1986 році. Зазначає, що ОСОБА_1 в цьому житлі ніколи не проживала, оскільки має власний будинок.

Враховуючи вказане, ОСОБА_2 просила визнати частково незаконним свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, виданого 11.02.1996 року на ім`я ОСОБА_6 , які знаходяться у АДРЕСА_2 , визнавши за ОСОБА_6 право власності на один житловий будинок АДРЕСА_2 1953 року побудови; визнати частково незаконним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 3545 від 27.11.2009 року на два житлові будинки у АДРЕСА_1 , виданого на ОСОБА_1 ; визнати незаконним Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24845225 від 18.12.2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком, загальною площею 144,3 кв. м, що складається з однієї кухні та трьох житлових кімнат, площею 54,9 кв. м, зазначеного у технічному паспорті під літерою А-1 , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки виключно відповідачка ОСОБА_2 порушує права позивачки як власниці щодо вільного користування та розпорядження належним їй майном та створює перешкоди для позивачки у здійсненні таких прав, то відповідно до статті 391 ЦК України права останньої підлягають захисту.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено і не надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування позову в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим будинком та виселення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується, зокрема, тим, що про дату, час та місце судового розгляду, призначеного апеляційним судом на 10 грудня 2020 року, ОСОБА_2 як учасника справи повідомлено судом не було. Зазначає, що про те, що судове засідання відбулось 10 грудня 2020 року, вона дізналася, отримавши 27 січня 2021 року копію оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

17 травня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2020 року було відкрите апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року, а в ухвалі від 14 травня 2020 року Львівський апеляційний суд дійшов до висновку, що справа підлягає призначенню до розгляду з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що призначене на 26 листопада 2020 року судове засідання Львівського апеляційного суду не відбулося внаслідок зайнятості судді в іншому судовому засіданні. Розгляд справи було відкладено на 10 грудня 2020 року.

Разом із тим, відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи 10 грудня 2020 року в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи міститься оголошення на веб-сайті Львівського апеляційного суду на веб-порталі судової влади, яким повідомлено відповідачів та третіх осіб про те, що судове засідання відкладено на 10 грудня 2020 року о 09 год. 30 хв.

Проте, відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

З огляду на викладене застосуванню частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, а саме - опублікуванню оголошення про виклик на веб-порталі судової влади України повинно передувати з`ясування місця проживання (перебування), зокрема, відповідача.

Враховуючи, що в матеріалах справи були наявні відомості щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , повідомлення про судовий розгляд справи, призначений на 10 грудня 2020 року, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України не є належним.

Інші визначені процесуальним законом докази належного повідомлення ОСОБА_2 про призначений розгляд справи апеляційним судом на 10 грудня 2020 року в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

ОСОБА_2 як на підставу своєї касаційної скарги посилається, зокрема, на розгляд судом апеляційної скарги без її участі та без належного її повідомлення про дату, час та місце судового розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт п`ятий частини першої статті 411 ЦПК України).

У частині четвертій статті 411 ЦПК України зазначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанову апеляційного суду слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко