Постанова

від 16.06.2021 по справі 359/7392/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 359/7392/15-ц

провадження № 61-13715св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом ) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Вишнева династія , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки та частки в нежитлових приміщеннях і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Вишнева династія , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування часток в нежитлових приміщеннях, визнання незаконними та скасування актів приймання-передачі земельних ділянок до статутного капіталу господарського товариства, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, поділ нежитлових приміщень, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок та квартири, стягнення компенсації вартості частки в автомобілі

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220880901:01:015:0014, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 частини за кожним в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що в період часу з 08 липня 1978 року до 06 листопада 2012 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу вони як подружжя придбали земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану на АДРЕСА_3 , та 8/25 часток в нежилих приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає це майно їх спільною сумісною власністю. Оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку поділу спірного майна, просила позов задовольнити.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахування уточнених позовних вимог від 10 липня 2017 року, просив визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу, укладений 04 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В., про відчуження 17/25 частин нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , площею 149,7 кв. м від загальної площі 220,2 кв. м;

- договір дарування зазначених нежитлових приміщень, укладений 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В. О.

Визнати незаконними та скасувати:

- акти приймання-передачі земельної ділянки площею 0,2007 га, кадастровий номер 3220881301:01:015:0665 та земельної ділянки площею 0,182 га, кадастровий номер 3220881301:01:015:0027, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Вишнева династія (далі - ТОВ Вишнева династія ) від 19 травня 2016 року;

- рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 та № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на вказані земельні ділянки.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним та ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частину в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв. м;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та на 1/2 частину в незавершеному будівництві будинку на зазначеній земельній ділянці;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: село Вишеньки Бориспільського району Київської області, та на 1/2 частину в незавершеному будівництві будинку на зазначеній земельній ділянці.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію 1/2 частину вартості автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 150 000,00 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що під час шлюбу він та ОСОБА_1 як подружжя набули у власність набагато більше майна, ніж зазначено позивачкою за первісним позовом. Зокрема, це нежитлові приміщення з № 1 по № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 , які придбано у 2006 році за договором купівлі-продажу; земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована на АДРЕСА_3 ; незавершене будівництво садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га, розташованій в АДРЕСА_5 , а також зазначена земельна ділянка; незавершене будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га, розташованій в селі Вишеньки, а також зазначена земельна ділянка; квартира АДРЕСА_6 ; автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вважає, що це майно є спільною сумісною власністю сторін, а тому підлягає поділу між сторону в рівних частках.

Також він погоджується з тим, що шлюб між ним та позивачкою розірваний 06 листопада 2012 року. 04 квітня 2013 року він уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким відчужив у її власність 17/25 часток в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 . Однак цей договір був укладений без наміру створення правових наслідків та є фіктивним правочином. Водночас 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір дарування, за яким відчужила у власність ОСОБА_3 17/25 часток в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 . Цей договір був вчинений без його згоди, а тому є недійсним.

Крім того, у вересні 2015 року ОСОБА_1 без його згоди відчужила автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому він вважає, що має право на компенсацію 1/2 частини вартості вказаного автомобіля, тобто 150 000,00 грн.

Крім того, щоб приховати майно від поділу, 19 травня 2016 року ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія земельні ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в селі Вишеньки.

27 травня 2016 року приватний нотаріус Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. прийняла рішення № 29779238 та № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на зазначені земельні ділянки.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просив задовольнити його зустрічний позов, поділивши весь обсяг спільного сумісного майна подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 08 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої на АДРЕСА_3 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на іншу 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованій на АДРЕСА_3 .

В іншій частині позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 199,20 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу частки нежитлових приміщень, укладений 04 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 954.

Визнав недійсним договір дарування частки нежитлових приміщень, укладений 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2379.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована на АДРЕСА_3 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована на АДРЕСА_3 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину в незавершеному будівництві садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в селі Вишеньки.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину в незавершеному будівництві садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в селі Вишеньки.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину в незавершеному будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташований в АДРЕСА_5 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину в незавершеному будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташований у с. Вишеньки.

Визнав незаконним та скасував акт приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки, була передана до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія .

Визнав незаконним та скасував рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на земельну ділянку площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки.

Визнав незаконним та скасував акт приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району, була передана до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія .

Визнав незаконним та скасував рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частки земельної ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Вишеньки Бориспільського району.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 10 365,90 грн.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10 560,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя в період шлюбу з 08 липня 1978 року до 06 листопада 2012 року було набуто у спільну сумісну власність вказане вище майно. У зв`язку з цим визнав за кожним із колишнього подружжя право власності на 1/2 частину у спірному нерухомому майні, а також стягнув із позивачки на користь відповідача 1/2 частину вартості проданого автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 в розмірі 10 365,90 грн. При цьому суд погодився із доводами щодо недійсності укладених позивачкою за первісним позовом правочинів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 14 серпня 2020 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнав:

- за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_3 , на 4/25 частини нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_3 , на 4/25 частини нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частину вартості автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 10 365,45 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 912,66 грн.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони як подружжя в період шлюбу набули у спільну сумісну власність таке майно: земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027, розташовану в селі Вишеньки; автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; нежитлові приміщення з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв. м; земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014, розташовану на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 (3220881301:01:015:0665), розташовану в АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_4 . Факт набуття у власність вказаного майна в період шлюбу визнаний сторонами.

При цьому апеляційний суд встановив, що після припинення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 між ними як колишнім подружжям 04 квітня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 відчужив на користь та у власність ОСОБА_1 17/25 часток в нежилих приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 . Цей договір укладений з дотриманням вимог частини другої статті 64 СК України і статті 657 ЦК України та нотаріально посвідчений. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо фіктивності зазначеного договору. При цьому суд зазначив, що цей договір вчинявся подружжям після припинення шлюбу з метою врегулювання спору щодо поділу спільного майна подружжя, вказаний договір був оплатним та мав на меті настання реальних наслідків, що підтверджується волевиявленням обох сторін. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 підтвердив факт укладення спірного договору з метою вирішення майнового спору між подружжям, а позивачка своїми діями щодо оплати вказаного договору та подальшого користування цим майном підтвердила реальність наслідків укладення правочину. Крім того, набувши у власність це майно, позивачка в подальшому подарувала його ОСОБА_4 , тобто реалізувала свої права власника.

Також суд дійшов висновку про незаконність рішення місцевого суду в частині визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 28 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки висновок суду щодо відсутності повноважень у сторін при укладенні договору купівлі-продажу та договору дарування суперечить статті 41 Конституції України, частині другій статті 64 СК України та частині першій статті 319 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, розташована в селі Вишеньки, була передана до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія ; визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на зазначену земельну ділянку, а також в частині визнання за ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині незавершеного будівництвом житлового будинку, садового будинку, гаражу та земельних ділянок під вказаними об`єктами в селі Вишеньки.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивач за зустрічним позовом не пропустив позовну давність.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема статті 331, 377 ЦК України та статтю 120 ЗК України. Апеляційний суд не врахував правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-47цс16, згідно з якою новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Апеляційний суд фактично порушив норми матеріального права, ототожнюючи правовий інститут договору купівлі-продажу, та правовий інститут договору дарування, що за юридичною природою не є однаковими.

У грудні 2020 року представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. - адвокат Коновал Д. В. подав письмові пояснення, в яких зазначив, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

У грудні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Коновал О. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку. При цьому зазначила, що ОСОБА_2 , діючи на власний розсуд, звернувшись до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 04 квітня 2013 року та договору дарування спірних приміщень, укладеного 28 серпня 2015 року, обрав неналежний захист свого порушеного права.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 також подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку. При цьому зазначила, що зі змісту касаційної скарги видно, що позивач за зустрічним позовом фактично оскаржив судове рішення у частині відмови в задоволенні його вимог про визнання права власності на житловий та садовий будинки, а також в частині відмови у задоволенні його вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в нежитлових приміщеннях. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, оскільки не містить будь-яких доводів та аргументів або доводів на спростування усіх інших висновків апеляційного суду. При цьому зазначила, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірні житловий та садовий будинки є самочинним будівництвом, і, відповідно, не підлягають поділу. Також зазначила, що позивач за зустрічним позовом не довів факту порушення відповідачами його прав чи інтересів під час укладення договору купівлі-продажу к і наявності передбачених ЦК України підстав для визнання спірних правочинів недійсними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 листопада 2020 року справа № 359/7392/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 08 липня 1978 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 шлюб, зареєстрований Ленінським РВ РАЦС Ленінського району міста Грозного Чеченської РСР, про що був здійснений актовий запис № 330.

14 квітня 2005 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, за умовами якого вона придбала земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки.

04 жовтня 2005 року ОСОБА_5 придбала автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 . Ця обставина підтверджується копією листа заступника начальника Регіонального сервісного центру в місті Києві від 19 липня 2017 року № 31/26-450аз.

10 січня 2006 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлові приміщення з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв. м.

07 червня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану на АДРЕСА_3 .

13 грудня 2006 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, за умовами якого позивачка придбала земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки. У зв`язку з тим що відбулось дублювання кадастрових номерів, цій земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 3220881301:01:015:0665, а також уточнено площу цього об`єкта нерухомого майна з 0,201 га до 0,2007 га. Ці обставини підтверджуються листом державного кадастрового реєстратора управління Держземагентства у Бориспільському районі від 17 липня 2015 року № 02-33/394 та витягом з Державного земельного кадастру від 17 липня 2015 року № НВ-3204760402015.

10 квітня 2008 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, за умовами якого вона придбала квартиру АДРЕСА_4 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу позивачці було відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу, 04 квітня 2013 року, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким відчужив у її власність 17/25 часток у нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 .

28 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір дарування, за яким подарувала ОСОБА_3 17/25 часток в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 .

19 травня 2016 року ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія земельні ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в селі Вишеньки. 27 травня 2016 року приватний нотаріус Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. прийняла рішення № 29779238 та № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на вказані земельні ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги ОСОБА_2 з урахуванням принципу диспозитивності свідчить, що постанова Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року в частині задоволених вимог про поділ земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014, розташованої на АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_6 на АДРЕСА_7 ; поділу 4/25 частин нежитлових приміщень з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 ; стягнення компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , фактично не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частини друга статті 364 ЦК України).

Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України передбачають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц та від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову апеляційний суд виходив з такого.

В період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність таке майно: земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027, розташовану в селі Вишеньки; автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; нежитлові приміщення з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв. м; земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014, розташовану на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, розташовану в АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_4 . Факт набуття у власність вказаного майна в період шлюбу визнаний сторонами.

При цьому апеляційний суд встановив, що після припинення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ними як колишнім подружжям 04 квітня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 відчужив на користь та у власність ОСОБА_1 17/25 частин в нежитлових приміщеннях з № 1 до № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 . Цей договір укладений з дотриманням вимог частини другої статті 64 СК України і статті 657 ЦК України та нотаріально посвідчений. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо фіктивності зазначеного договору. При цьому суд зазначив, що цей договір вчинявся подружжям після припинення шлюбу з метою врегулювання спору щодо поділу спільного майна подружжя, вказаний договір був оплатний та мав на меті настання реальних наслідків, що підтверджується волевиявленням обох сторін. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 підтвердив факт укладення спірного договору з метою вирішення майнового спору між подружжям, а позивачка своїми діями щодо оплати вказаного договору та подальшого користування цим майном підтвердила реальність наслідків укладення правочину. Крім того набувши це майно у власність позивачка в подальшому подарувала його ОСОБА_4 , тобто реалізувала свої права власника.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16.

Оскільки ОСОБА_2 був стороною договору-купівлі продажу від 04 квітня 2013 року, і його згода на укладення договору купівлі-продажу була висловлена його підписом як продавця, та не був ні стороною, ні чоловіком дарувальника за договором дарування від 28 серпня 2015 року, то його згоди на дарування цього майна не було потрібно.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про безпідставність посилань ОСОБА_2 про фіктивність договору купівлі-продажу від 04 квітня 2013 року, за яким ОСОБА_2 відчужив на користь та у власність ОСОБА_1 17/25 часток в нежитлових приміщеннях з № 1 по № 12, № IV (групи приміщень № 60) в літ. А на АДРЕСА_2 , а також і про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування зазначених нежитлових приміщень від 28 серпня 2015 року.

У зв`язку з цим не заслуговують на увагу посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, згідно з якими відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном . Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність рішення місцевого суду в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 04 квітня 2013 року та договору дарування частини нежитлових приміщень від 28 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому постанова апеляційного суду в частині вирішення зазначених вимог є законною та обґрунтованою.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування актів приймання-передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 3220881301:01:015:0027, 3220881301:01:015:0665 до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія від 19 травня 2016 року, скасування рішень приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 та № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на вказані земельні ділянки, поділу цих земельних ділянок та визнання права власності на них, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія ; визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на цю земельну ділянку.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що ухвалою від 01 жовтня 2016 року місцевий суд закрив провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині на земельні ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 та площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, мотивувавши це тим, що спір між сторонами щодо цих об`єктів (земельних ділянок) уже вирішений у судовому порядку та рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі № 359/12186/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року, ОСОБА_2 відмовлено у визнанні за ним права власності на 1/2 частину цих об`єктів нерухомості.

Таким чином, апеляційний суд, з врахуванням ухвали від 01 жовтня 2016 року, дійшов висновку, що зазначені земельні ділянки не були самостійним предметом спору між сторонами.

У зв`язку з вирішенням у судовому порядку спору між сторонами щодо цих об`єктів спільного сумісного майна подружжя та набранням чинності рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі № 359/12186/14, після його перегляду 17 вересня 2015 року Апеляційним судом Київської області, апеляційний суд дійшов висновку, що право власності ОСОБА_1 як одного з подружжя на земельні ділянки було підтверджено, а тому вона мала право на розпорядження вказаним майном на свій розсуд, в тому числі і вносити до статутного фонду ТОВ Вишнева Династія .

Проте висновок апеляційного суду в цій частині є помилковим з огляду на таке.

Як встановив апеляційний суд ОСОБА_2 остаточно уточнив зустрічні позовні вимоги 10 липня 2017 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року уточнений зустрічний позов в редакції від 10 липня 2017 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підставою зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, серед іншого, і на набуття спірного майна у спільну сумісну власність колишнього подружжя.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд помилково виходив з того, що ухвалою місцевого суду від 01 жовтня 2016 року закрито провадження в частині зустрічних позовних вимог щодо поділу та визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині на земельні ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 та площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, оскільки такі вимоги, серед інших, були прийняті та розглянуті судом першої інстанції.

Також необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що спір між сторонами щодо цих об`єктів (земельних ділянок) уже вирішений у судовому порядку у справі № 359/12186/14, оскільки рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у визнанні за ним права власності на 1/2 частину цих об`єктів нерухомого майна лише через відсутність реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Водночас станом на час розгляду цієї справи в суді право власності на спірні земельні ділянки вже було зареєстроване, що вказує на можливість (в разі доведення) визнання цих об`єктів спільною сумісною власністю та їх поділу з огляду на презумпцію спільності права власності на майно подружжя (стаття 60 СК України).

Крім того, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволених вимог про визнання незаконними актів приймання-передачі земельних ділянок, розташованих в селі Вишеньки до статутного капіталу ТОВ Вишнева династія і про визнання незаконними та скасування рішень приватного нотаріуса від 27 травня 2016 року № 29779238 і № 29778346 про державну реєстрацію за ТОВ Вишнева династія права власності на вказані земельні ділянки та про їх поділ, апеляційний суд взагалі не навів висновків про законність/незаконність рішення місцевого суду в цій частині.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Наведеним обставинам апеляційний суд не надав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог, а тому оскаржувана постанова в частині вирішення вказаних вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 , 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування актів приймання-передачі земельних ділянок, розташованих у селі Вишеньки до статутного капіталу господарського товариства, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, поділ земельних ділянок з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення у цій справі, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Також при новому розгляді слід врахувати належність суб`єктного складу учасників справи, зокрема те, що співвідповідачем за зустрічним позовом залучено приватного нотаріуса, який прийняв оспорювані рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки.

Щодо вирішення вимог ОСОБА_2 про визнання за ним в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частину в незавершених будівництвом об`єктах нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині незавершених будівництвом житлового будинку, садового будинку, гаражу, апеляційний суд виходив з того, що ці об`єкти є самочинним будівництвом, а тому сторони відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не можуть набути на них права власності.

Такий висновок апеляційного суду є правильним з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Результат аналізу статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Апеляційний суд встановив, що 14 квітня 2005 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки, а 13 грудня 2006 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, за якими вона придбала земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки (у зв`язку з тим, що відбулося дублювання кадастрових номерів, цій земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 3220881301:01:015:0665, а також уточнено площу цього об`єкта нерухомого майна з 0,201 га до 0,2007 га).

Таким чином, обидві зазначені земельні ділянки не передбачали цільового призначення для будівництва житлового/садового будинку та його обслуговування.

Крім того, апеляційний суд встановив, що звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що уповноважений державою орган надавав подружжю дозвіл на здійснення будівництва житлового/садового будинку на зазначених земельних ділянках, а також, що вказане будівництво проведено з дотримання Державних будівельних норм. Зазначені обставини підтверджується і технічними паспортами на вказані будівлі.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні об`єкти є самочинним будівництвом, а тому сторони відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не можуть набути на них права власності. У зв`язку з цим оскаржувана постанова в частині вирішення зазначених вимог підлягає залишенню без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 17/25 частин нежитлових приміщень від 04 квітня 2013 року; визнання недійсним договору дарування зазначених нежитлових приміщень від 28 серпня 2015 року; визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частину від 17/25 частин в нежитлових приміщеннях; визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частину в незавершеному будівництві будинку на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, а також на 1/2 частину в незавершеному будівництві будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027, залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання незаконними та скасування актів приймання-передачі земельних ділянок площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Вишнева династія ; рішень приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С. М. від 27 травня 2016 року № 29779238 та № 29778346 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Вишнева династія права власності на вказані земельні ділянки; визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, а також на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027, скасувати, справу в частині вирішення зазначених вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко