Рішення
від 08.06.2021 по справі 522/13871/20
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Одеса Справа № 522/13871/20

Провадження № 2/522/999/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство безпеки ЗЕВС , третя особа: Одеський національний медичний університет, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство безпеки ЗЕВС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказує, що 11.10.2019 року його було прийнято на посаду сторожа сторожової охорони без закінчення кінцевого строку та фактично допущено до безпосереднього виконання обов`язків охоронника на об`єктах, належних ОНМУ, а саме: чергування здійснювалось в гуртожитку №4 ОНМУ за адресою: АДРЕСА_1 . Після чергування на вказаному об`єкті впродовж 11, 12 та 13 жовтня 2019 року інспектором з кадрів АБ ЗЕВС Іллею Володимировичем через те, що 12.10.2019 року виник службовий конфлікт між ним та студентами-іноземцями, що проживають у гуртожитку №4. Йому було запропоновано тимчасово не виходити на чергування на час розбору підстав виникнення конфлікту.

З 26.10.2019 року по 04.02.2021 року чергування здійснювалось у гуртожитку АДРЕСА_2 .

Здійснював несення служби, прийом та здачу чергування, у зв`язку з чим розписувався відповідно у журналі здачі-прийому чергування.

06.02.2020 року за годину до початку чергування інспектором (менеджером) по кадрам охоронної фірми АБ ЗЕВС , без пояснення підстав наказано тимчасово не виходити на чергування.

Крім того, при звільненні з роботи з ним розрахунок проведений не був.

Підтвердити його трудові відносини з АБ ЗЕВС№ можуть підтвердити свідки, з якими він працював як охоронник.

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує його право на працю, а тому підлягає захисту шляхом поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначене судове засідання на 23.09.2020 року.

23.09.2020 року позивач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, а відповідач у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим судове засідання відкладене на 22.10.2020 року.

06.10.2020 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не приймався на жодну посаду до ТОВ АБ ЗЕВС , оскільки на посаду 5169 - Охоронник до ТОВ АБ ЗЕВС приймаються чоловіки віком від 18 до 57 років. Крім того, працівники заповнюють відповідний пакет документів при прийнятті на роботу, фіксуються у книзі обліку трудових книжок, ознайомлюються з наказом про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, ознайомлюються та підписують відповідну посадову інструкцію та інше. Дослідженням документів ТОВ АБ ЗЕВС , що стосуються організації праці та оплати праці, факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ АБ ЗЕВС не встановлено, що також підтверджено Актом інспекційного відвідування юридичної особи №ОД437/1577/АВ від 23.06.2020 року.

22.10.2020 року у зв`язку із знаходження судді Кузнецової В.В. на лікарняному судове засідання відкладене на 04.11.2020 року.

22.10.2020 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої просив визнати звільнення його з посади охоронника ТОВ ЗЕВС ; зобов`язати ТОВ ЗЕВС поновити його на посаді охоронника; стягнути з ТОВ АБ ЗЕВС на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2020 року по день ухвалення рішення, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності, розміщеному на офіційному інтернет-ресурсі ГУ статистики в Одеській області.

04.11.2020 року у зв`язку з неотриманням представником відповідача уточненої позовної заяви судове засідання відкладене на 10.11.2020 року.

10.11.2020 року судом задоволено клопотання позивача про допит свідків та відкладене судове засідання на 27.11.2020 року.

24.11.2020 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої остаточно просить встановити факт перебування у трудових відносинах між ТОВ АБ ЗЕВС та робітником на посаді охоронника ОСОБА_1 , починаючи з 11.10.2019 року по теперішній час; визнати незаконним відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків охоронника ТОВ АБ ЗЕВС , починаючи з 06.02.2020 року та по теперішній час; стягнути з ТОВ АБ ЗЕВС на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2020 року по день ухвалення рішення, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності, розміщеному на офіційному інтернет-ресурсі ГУ статистики в Одеській області; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ТОВ АБ ЗЕВС на його користь суми середнього заробітку за один місяць у сумі 8634 грн.

27.11.2020 року у зв`язку з поданням позивачем уточненої позовної заяви судове засідання відкладене на 11.12.2020 року.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2021 року.

Крім того ухвалою суду від 11.12.2020 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеський національний медичний університет.

01.02.2021 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вручення представнику третьої особи судової повістки судове засідання відкладене на 10.03.2021 року.

Ухвалою суду від 10.03.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство безпеки ЗЕВС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеський національний медичний університет, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та призначено до судового розгляду по суті на 22 квітня 2021 року.

22.04.2021 року застосовано відносно Одеського національного медичного університету захід процесуального примусу у виді штрафу та відкладене судове засідання на 08.06.2021 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому, КЗпП України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

З такого ж тлумачення наведених норм виходив Верховний Суд у постановах 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16 (провадження № 61-10203св16-ц), від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19), у справі № 1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі № 824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19) та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18 (провадження № К/9901/8967/19), від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19 (провадження № К/9901/35741/19).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

З аналізу викладеного, встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу тощо.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач на підтвердження позовної вимоги, щодо встановлення факту перебування у трудових відносин із відповідачем надав суду копію договору №35 про закупівлю послуг пов`язаних з охороною, додаток до договору №35 від 12.04.2019 року та додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору №35 від 12.04.2019 року, які не приймаються судом, так як не є конфіденційними, а - публічними. Інформацію про замовників послуг та виконавців, процедуру, предмет закупівлі, різноманітна кваліфікаційна та тендерна документація, підписаний договір з усіма додатковими угодами та додатками розміщені на сайті: https://prozorro.gov.ua (системна реформа тендерного процесу в електронних публічних закупівлях в Україні), та є доступною через зручні модулі аналітики для широкого загалу.

З листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.06.1010 року №15-Я-760/03-13-6243 направленого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що фахівцями ГУ було здійснено позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ТОВ АБ ЗЕВС , та встановлено таке.

Дослідженням документів ТОВ АБ ЗЕВС , що стосуються організації плати та оплати праці, факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством не встановлено.

Також, керівник ТОВ АБ ЗЕВС надав письмове пояснення, де зазначив: За весь час роботи підприємства трудові, цивільно-правові договори (тощо) із паном ОСОБА_1 не укладались .

Суд зазначає, що з копії журналу передачі змін чергових гуртожитку №4 за (а.с.157-159) не вбачається, що позивач у період з 11.10.2019 року по 25.10.2019 року працював охоронником на вказаному об`єкті. В той же час суд оцінює критично графік чергувань, наданий позивачем (а.с.12-15) оскільки із зазначеного графіку неможливо встановити факт трудових відносин з відповідачем.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, не доведено, що він починаючи з 11.10.2019 року по теперішній час перебував в трудових відносинах з ТОВ АБ ЗЕВС та займав посаду охоронника, та оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позовні вимоги про встановлення факту перебування його у трудових відносинах між ТОВ АБ ЗЕВС та робітником на посаді охоронника ОСОБА_1 , починаючи з 11.10.2019 року по теперішній час, задоволенню не підлягають.

З приводу інших вимог про визнання незаконним відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків охоронника ТОВ АБ ЗЕВС , починаючи з 06.02.2020 року та по теперішній час, про стягнення з ТОВ АБ ЗЕВС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.02.2020 року по день ухвалення рішення, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності, розміщеному на офіційному інтернет-ресурсі ГУ статистики в Одеській області, слід зазначити, що данні вимоги є похідними від позовної вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Зокрема, ч. 1 ст. 188 ЦПК України закріплено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Отже, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство безпеки ЗЕВС (ЄДРПОУ: 40770370, адреса: м.Одеса, вул. В.Арнаутська, 93), третя особа: Одеський національний медичний університет (ЄДРПОУ 02010801, м.Одеса, прв. Валіховський, 2), про встановлення факту перебування у трудових відносинах, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 18.06.2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова

Дата ухвалення рішення08.06.2021
Оприлюднено23.06.2021

Судовий реєстр по справі —522/13871/20

Ухвала від 21.09.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сегеда С. М.

Рішення від 08.06.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Рішення від 08.06.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Ухвала від 22.04.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Ухвала від 10.03.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Ухвала від 11.12.2020

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Ухвала від 11.12.2020

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

Ухвала від 25.08.2020

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Кузнецова В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні