Постанова

від 17.06.2021 по справі 646/6362/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 646/6362/15-к

провадження № 51-1108км18

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

виправданого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220060001324, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сальниця Хмельницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК, а саме у співучасті у виді пособництва в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів та в співучасті у виді пособництва в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «АТП «Карусель», юридична адреса: м. Харків, вул. Наріманова, 4/6, код ЄДРПОУ 37765878, та виконуючи, згідно статуту підприємства та посадових інструкцій організаційно-розпорядчі функції, без оформлення у передбачений законодавством України спосіб правочину на перевезення людей, 19 лютого 2014року, в ранковий час, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді недопущення поширення інформації про події, які відбувались під час масових у АДРЕСА_1 , діючи у співучасті з невстановленими під час досудового розслідування особами у виді пособництва, надав транспортний засіб, а самеавтобус марки «БАЗ-Еталон», моделі «А079.14», зеленого кольору, з бортовим номером «1143», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_8 , у користування добре організованим та заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам у кількості більше чотирьох осіб, які мали при собі заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, та котрі у проміжок часу з 16 до 20 год., перебуваючи поблизу Академії внутрішніх військ МВС України за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3,здійснили напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які там перебували як журналісти телеканалу «СТБ», ПрАТ «ММЦ-СТБ», та завдали ОСОБА_10 більше двох ударів у різні частини тіла та по голові, тулубу та кінцівках, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження. Урезультаті чого журналісти програми «Вікна-Новини» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не здійснили покладені на них професійні обов`язки.

Виправдовуючи ОСОБА_7 за вищевикладеним обвинуваченням суд вказав, що органом досудового розслідування неповно та недостовірно були встановлені обставини нападу 19 лютого 2014 року на журналістів телеканалу «СТБ» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зокрема, з наданих прокурором доказів неможливо достовірно встановити осіб, які перешкоджали журналістам у їх діяльності, осіб-організаторів такого перешкоджання, а також коло осіб, які перевозились автобусом ТОВ «АТП Карусель», їх причетність та ступень участі у нападі на журналістів.

Крім того, суд послався наст. 62 Конституції України відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також суд указав у своїх висновках про презумпцію невинуватості у кримінальному судочинстві, яка має значення як правова гарантія встановлення істини у справі та діє як система нормативних правил, одним з яких є обов`язок прокурора доказати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму його вини, мотив та мету вчинення злочину, що передбачено уст. 91 КК.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК, а саме не доведений умисел обвинуваченого у пособництві добре організованим, заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам, так званим «тітушкам», в умисному перешкоджанні законної професійної діяльності журналістів та в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, що виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

На підставі досліджених у суді доказів і проведеного правового аналізу районний суд відповідно п. 3 ч.1ст. 373 КПКухвалив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 439 КПК при новому розгляді кримінального провадження не виконав вказівки Верховного Суду, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції. А саме: суд апеляційної інстанції при новому розгляді знову відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 з огляду на статті. 22, 23, 94, 95КПК не дав, що перешкодило суду повно та всебічно з`ясувати обставини кримінального провадження, встановити істину й ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, у порушення вимог ст. 419 КПК апеляційним судом не прийнято до уваги та не дано належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7 подала заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, а захисник та виправданий заперечували проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення та просили рішення апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змістуст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимогст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбаченихст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Також відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Однак наведених вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 недотримався.

Так, постановою Верховного Суду від 14 червня 2018 року за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 було скасовано і призначено новий розгляд усуді апеляційної інстанції з огляду на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ч. 3 ст. 404, ст. 419 КПК.

Призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, касаційний суд у мотивувальній частині зазначеної постанови від 14 червня 2018 року між іншим вказав, що судом апеляційної інстанції порушено право сторони обвинувачення на змагальність сторін та безпідставно відмовлено прокурору у додатковому допиті потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і певних свідків. Крім того, порушено вимоги ч. 3 ст. 404 КПК та безпідставно відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки апеляційному суду необхідно булобезпосередньо їх дослідити і дати власну оцінку обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 з огляду на статті 22 , 23 , 94, 95 КПК.

При новому розгляді провадження судом апеляційної інстанції було знову відмовлено у задоволені клопотання прокурора про додатковий допит потерпілих та свідків, у зв`язку з тим, що вони були допитані та висловили свою позицію в суді першої інстанції та у повторному дослідженні доказів, перелік яких наведено в апеляційній скарзі, з підстав того, що, як в апеляційній скарзі, так і під час розгляду даного клопотання в судовому засіданні апеляційного суду прокурором не наведено обґрунтування підстав їх повторного дослідження, які б узгоджувались з положенням ч. 3 ст. 404 КПК. При цьому зазначено, що вказане клопотання прокурора фактично обумовлено тим, що, на його переконання, суд першої інстанції, дослідивши повністю надані стороною обвинувачення докази, зробив їм невірну оцінку та прийшов до висновку про недоведення ними вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, тобто до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Однак колегія суддів вважає, що апеляційний суд вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, повною мірою не виконав. Зокрема, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про додатковий допит потерпілих і свідків та повторному дослідженні доказів, їх безпосередньо не допитав, не дослідив і власної оцінки обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 з огляду на статті. 22 , 23 , 94, 95 КПК не дав.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судом апеляційної інстанції не були допитані потерпілі, свідки та не досліджені докази, на які посилався прокурор у своїй апеляційній скарзі та доповненні, то цей суд порушив право на змагальність сторін і не виконав всі вказівки суду касаційної інстанції, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч.1 ст. 412 КПК), які відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора задоволенню частково.

Інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці і з`ясуванню апеляційним судом при новому розгляді.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню непідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3