Постанова

від 16.06.2021 по справі 756/10531/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року місто Київ

справа № 756/10531/20

провадження № 22-ц/824/5793/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державна науково-технічна бібліотека України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної науково-технічної бібліотеки України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення та підстави припинення трудового договору, стягнення невиплаченої заробітної плати, заборгованості за час вимушеного простою та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки

за апеляційною скаргою Державної науково-технічної бібліотеки України, подану адвокатом Вальком Ігорем Вікторовичем,

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року , ухвалене у складі судді Жук М.В., та ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 9 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Жук М.В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення та підставу припинення трудового договору, стягнення невиплаченої заробітної плати, заборгованості за час вимушеного простою та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Позов обґрунтовано тим, що він пропрацював на посаді бібліотекара 1-ої категорії Державної науково-технічної бібліотеки України 11 років 10 місяців, в тому числі у відділі інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем 1 січня 2017 року.

7 липня 2020 року у нього виник конфлікт з адміністрацією ДНТБ України щодо його зовнішнього вигляду, а саме носіння повно-лицьової захисної маски в період карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19. В процесі конфлікту йому було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням або перейти на роботу на контракт з виконанням інших обов`язків, ніж передбачає посада бібліотекара. Запропоновані керівництвом ДНТБУ трудові відносини передбачали перехід на підприємницькі, що порушувало вимоги ст.31 КЗпП України. Крім того, на період карантину, керівництво бібліотеки порушило вимоги ст.153 КЗпП України створення безпечних і нешкідливих умов праці .

Вважаючи, що адміністрацією порушені вимоги трудового законодавства в частині неприпустимості ставлення працівникові вимог про виконання роботи не обумовленої трудовим договором, а також обов`язку роботодавця створити безпечні та нешкідливі умови праці, 8 липня 2020 року він подав заяву про його звільнення на підставі п.4 ст.36 КЗпП України та надання йому відпустки перед звільненням.

Його заяви 8 липня 2020 року в ДНТБУ не зареєстровані. .

Листом ДНТБ України від 14 липня 2020 року йому відмовлено у наданні відпустки перед звільненням на підставі того, що він за графіком мав піти у відпустку у серпні 2020 року.

Наказом № 140-К від 27 липня 2020 року його було звільнено з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України - прогул без поважних причин.

Вважає звільнення незаконним, оскільки він чітко в заяві від 8 липня 2020 року обумовив свій невихід на роботу (порушення охорони праці) та повідомив керівництво ДНТБУ про бажання звільнитися та використати відпустку перед звільненням.

Порушення трудового договору полягає в в оплаті праці, нарахуванні заробітної плати здійснювалося з посадового окладу, що менше за мінімальну заробітну плату, керівництво ДНТБУ примушувало його працювати в небезпечних для життя умовах - без індивідуальних засобів захисту на період карантину, в порушення ст.153 КЗпП України.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано пункти 1 та 2 наказу Державної науково-технічної бібліотеки України від 27 липня 2020 року за № 140-К Про звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконними.

Змінено зазначену у п.3 наказу Державної науково-технічної бібліотеки України від 27 липня 2020 року за № 140-К Про звільнення з роботи ОСОБА_1 формулювання причин звільнення з роботи ОСОБА_1 з п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причн`на ст.38 КЗпП України, а саме за власним бажанням , вказавши дату звільнення 31 липня 2020 року замість 27 липня 2020 року).

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 9 лютого 2021 року у прийнятті додаткового рішення за заявою Державної науково-технічної бібліотеки України відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішенням, представник Державної науково-технічної бібліотеки України адвокат Валько І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у цій частині позивачу відмовити, а також скасувати ухвалу та здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно тлумачив закон, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, посилається на те, що висновок суду про начебто бажання позивача звільнитися за власним бажанням є лише його необґрунтованим припущенням, яке ніяк не пов`язано з фактичною заявою про звільнення та дійсними намірами позивача звільнитися через порушення умов трудового договору. Під час розгляду справи у суді першої інстанції була підтверджена позиція відповідача про відсутність підстав для звільнення позивача за порушення умов трудового договору, а іншої заяви про звільнення за іншими підставами до ДНТБ України не надходило.

Крім того, так як ДНТБ України не змінювала власника, не реорганізовувалася та чисельність працівників або штату не скорочувала, підстав, передбачених ч.4 ст.36 КЗпП України, для задоволення заяви позивача не було. Апелянт вважає, що як позивач, так і суд першої інстанції неправильно визначили норму права, яку необхідно було застосувати.

Також вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні відпустки, оскільки позивача було звільнено за порушення трудової дисципліни.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. ОСОБА_1 просив повністю скасувати наказ про звільнення та змінити підставу звільнення на порушення умов трудового договору роботодавцем, у свою чергу суд перевищив надані йому повноваження та на власний розсуд вийшов за межі позовних вимог, скасувавши лише частину наказу про звільнення, а підставу звільнення визначив на власний розсуд, що не відповідало інтересам позивача та фактичним обставинам справи.

Ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового рішення є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив рішення та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники Державної науково-технічної бібліотеки України адвокат Валько І.В., а також представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що з 16 вересня 2008 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ДНТБ України, а з 1 січня 2017 року працював на посаді бібліотекаря першої категорії відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем.

Наказом ДНТБ України від 21 травня 2020 року № 22 продовдено на території ДНТБ України режим карантину до 22 червня 2020 року, відновлено звичайний режим роботи працівникам зазначеним у додатку № 1 до цього наказу, серед яких є і ОСОБА_1 , з 1 червня 2020 року, відновлено прийом відвідувачів з 10 червня 2020 року.

Відповідно до доповідної записки завідувача відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем ОСОБА_5 від 7 липня 2020 року бібліотекар першої категорії цього відділу ОСОБА_1 7 липня 2020 року з 8,30 год до 12.30 год був відсутній на робочому місці.

Крім того, 7 липня 2020 року о 15.00 год. Помічником директора з кадрових питань ДНТБ України Коршак В.Є., юрисконсультом ОСОБА_2 та головним бібліотекарем сектору фонду науково-технічної літератури та періодики ОСОБА_4 складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 7 липня 2020 року у період з 8.30 год до 12.30год (4 години). Згідно відмітки ОСОБА_1 від 8 липня 2020 року він не згоден з актом, був присутній на роботі, на робочому місці знаходився у захисній масці.

8 липня 2020 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з роботи за п.4 ст.36 КЗпП України, а також заяву про надання відпустки перед звільненням.

Указані заяви направлені ОСОБА_1 до ДНТБ України поштою, що підтверджується його заявою про досудове врегулювання та чеком відділення поштового зв`язку від 8 липня 2020 року про відправлення про оплату поштового відправлення.

Разом з цим, 8 липня 2020 року завідувач відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем ОСОБА_5 вніс в.о. директору ДНТБ Україні Жаріновій А.Г. про притягнення ОСОБА_1 до дисципланірної відповідальності за прогул без поважної причини у виді догани.

Відповідно до акту, складеному 9 липня 2020 року о 13 год. помічником директора з кадрових питань ДНТБ України Коршак В.Є., юрисконсультом ОСОБА_2 та головним бібліотекарем сектору фонду науково-технічної літератури та періодики ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не вийшов на роботу та був відсутнім 9 липня 2020 року з 8.30 год. До 12.30 год. (4 години). Цей акт на ознайомлення ОСОБА_1 не надавався.

Відповідно до акту, складеному 13 липня 2020 року о 17 год.15 хв. помічником директора з кадрових питань ДНТБ України Коршак В.Є., юрисконсультом ОСОБА_2 та головним бібліотекарем сектору фонду науково-технічної літератури та періодики ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не вийшов на роботу та був відсутнім 13 липня 2020 року з 8.30 год. До 17.15 год. (4години).

Аналогічні акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі складались 13,14,17, 20 липня 2020 року.

Наказом ДНТБ України від 14 липня 2020 року за № 126-К оголошено догану ОСОБА_1 бібліотекарю першої категорії відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем за відсутність на робочому місця без поважних причин (прогул) 7 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. до 12.30 год.

14 липня 2020 року ДНТБ України направлено ОСОБА_1 лист зі змісту якого вбачається, що йому відмовлено у наданні щорічної відпустки з 8 липня 2020 року по 30 липня 2020 року у зв`язку з тим, що згідно графіку відпусток її заплановано на серпень 2020 року. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про застосування до нього 13 липня 2020 року дисциплінарного стягнення у виді догани.

18 липня 2020 року ОСОБА_1 направлено ДНТБ України лист, який отримано ДНТБ України 21 липня 2020 року , зі змісту якого вбачається, що він не планує продовжувати трудові відносини з ДНТБ України, просить звільнити його з роботи, провівши остаточний розрахунок та надіслати трудову книжку поштою.

ДНТБ України від 27 липня 2020 року видано наказ № 140-К, пунктом 1 якого визнано причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 - бібліотекаря першої категорії відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем 9 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. До 12.30 год., 13 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. До 17.15 год, 14 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. До 17.15 год., а також з 21 липня 2020 року по 27 липня 2020 року включно не поважними.

Відповідно до п.2 цього наказу визнано причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 - бібліотекаря першої категорії відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем з 15 липня 2020 року по 20 липня 2020 року включно не з`ясованими.

Згідно з п.3 цього наказу звільнено з 27 липня 2020 року ОСОБА_1 бібліотекаря першої категорії відділу інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення бібліотечних систем за відсутність на робочому місці без поважних причин (прогул) 9 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. до 12.30 год., 13 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. до 17.15 год, 14 липня 2020 року в період часу з 8.30 год. до 17.15 год за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України - прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення, що оформлена листом від 14 липня 2020 року, адміністрацією ДНТБ України на положення п.4 ст.36 КЗпП України, яка є відсилочною та визначає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору, уваги не звернуто, та відмовлено у розірванні трудового договору з посиланням лише на неможливість звільнити позивача з роботи у зв`язку із скороченням, оскільки таке не проводиться, а також відсутність порушень роботодавцем умов трудового договору. При цьому у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо порушення адміністрацією ДНТБ України умов укладеного з ним трудового договору.

Адміністрація ДНТБ України, одержавши заяву ОСОБА_1 від 8 липня 2020 року про звільнення, в якій він повідомив роботодавця про розірвання укладеного з ним трудового договору, зобов`язана була видати наказ про його звільнення з цих підстав. За таких обставин не можна визнати обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам трудового законодавства подальше звільнення ОСОБА_1 з роботи з інших підстав, ніж звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що виходячи із положень ч.1 ст.3 Закону України Про відпустки , якою передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням, адміністрація ДНТБ України е мала підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 відпустки перед звільненням, оскільки така відпустка надається працівникові за його бажанням у разі його звільнення, в тому числі й за ст.38 КЗпП України незалежно від затвердженого графіка щорічних відпусток на підприємстві чи в установі.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з ОСОБА_1 проведений повний розрахунок при звільненні за фактично відпрацьований ним час, в тому числі з урахуванням компенсації часу невикористаної щорічної відпустки. Вимога позивача про стягнення компенсації за час затримки у видачі трудової книжки не підлягає задоволенню, оскільки виплачена йому компенсація часу невикористаної щорічної відпустки з урахуванням зміненої судом дати його звільнення охоплює час видачі трудової книжки.

Крім того, суд дійшов висновку, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, клопотання сторін про стягнення на їх користь витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню. При цьому суд звернув увагу на те, що розмір заявлених сторонами витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтовано завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також предметом спору, що виник із трудових правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні заяви Державної науково-технічної бібліотеки України про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат учасників справи на професійну правничу допомогу, вирішено у рішенні суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам і вимогам матеріального закону.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу ( переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору ( ч.2 ст.38 КЗпП України).

Отже, стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в ч.1 ст.38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Установлено, що між працівником та роботодавцем виник конфлікт на грунті карантинних обмежень, запроваджених у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби, що стало підставою для подачі ОСОБА_1 заяви про звільнення з 31 липня 2020 року та заяви про надання основної відпустки перед звільненням на 23 дні.

Суд першої інстанції, встановивши такі обставини, дійшов правильного висновку про те, що адміністрація ДНТБ України, одержавши заяву ОСОБА_1 від 8 липня 2020 року про звільнення, в якій позивач повідомив роботодавця про розірвання укладеного з ним трудового договору, зобов`язана була звільнити його з цих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення ( крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Отже, відмова роботодавця у наданні відпустки працівникові, який бажає звільнитися, з тих підстав, що заява працівником подана менш ніж за три дні до початку відпустки, а також у зв`язку з тим, що працівник йде у відпустку, не у затверджений графік, не грунтується на нормах закону.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим. В даному випадку відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, вийшов за межі позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу розглянуто судом відповідно до вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та з урахуванням категорії спору.

Суд під час ухвалення оскаржуваного рішення правильно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню та вирішив спір з додержанням норм матеріального а процесуального права.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині оскарження ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення, то в цій частині такі доводи є безпідставними, оскільки питання розподілу судових витрат було вирішено судом при ухваленні рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної науково-технічної бібліотеки України, подану адвокатом Вальком Ігорем Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року та ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 9 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус