Рішення

від 22.06.2021 по справі 499/683/20

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/683/20

Провадження № 2/499/28/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 червня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , комунального некомерційного підприємства Іванівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Іванівської районної ради Одеської області про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви в новій редакції від 30.11.2020 року позивач просив суд стягнути з КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області солідарно з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ту обставину, що він, ОСОБА_1 протягом певного періоду часу хворіє на бронхіальну астму, цукровий діабет 2-го типу, у зв`язку з чим є інвалідом 2-ї групи довічно. 22.06.2020 року позивачем відчув симптоми простудного захворювання, та звернувся до поліклініки Іванівської ЦРЛ. В лікарні йому зробили флюорографію, після чого зібрався консиліум лікарів за вказівкою яких цього ж дня йому зробили тест на Ковід-19 та направили його в с. Знам`янка до сімейного лікаря ОСОБА_2 для амбулаторного лікування пневмонії. Наступного дня близько 13:00 год. до нього зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що результат тесту на Ковід-19 позитивний. На що позивач відповів що не віре, що у нього лише бронхіальна астма. Трохи згодом йому зателефонував голова ОТГ ОСОБА_4 та посилаючись на рекомендації ОСОБА_2 запропонував йому поїхати в м. Одесу на обстеження з приводу Ковід-19, на що він погодився. Таким чином, позивач вважає, що повідомивши голові ОТГ ОСОБА_4 , тобто сторонній особі інформацію про стан його здоров`я, яка є конфіденційною інформацією та охороняється законом, ОСОБА_2 порушила його особисті права. Надалі 23.06.2020 року приблизно о 16:00 до його дому під`їхала карета Швидкої допомоги , троє медичних працівників та водій були у захисних костюмах ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані особи помістили його до карети швидкої та з сиренами та проблисковими маячками провезли через все село до м. Одеси, при цьому все це відбувалося на очах членів моєї сім`ї, знайомих та сусідів. Позивач відзначив, що він відома в Іванівському районі особа, підприємець, депутат сільської та районної ради, таким чином інформація про стан його здоров`я, в тому числі ймовірне захворювання на Ковід-19 швидко розійшлися по всьому району.

23.06.2020 року ввечері його привезли в м. Одеса до лікарні Водників , де помістили в палату з хворими на Ковід-19 сторонніми особами, де утримували його протягом 10-ти днів, лікували його невідомо від чого. 03.07.2020 року позивачу повідомили, що він здоровий, що захворювання на Ковід-19 у нього немає, у зв`язку з чим виписали з лікарні.

Таким чином, позивач вважає, що з вигаданих, безпідставних, перестраховочних висновків консиліуму лікарів та сліпого виконання цих висновків сімейним лікарем ОСОБА_2 , його незаконно помістили до лікарні Водників , де лікують хворих на Ковід-19. На фоні цих подій у його дружини ОСОБА_5 стався нервовий стрес, різко піднявся рівень цукру в крові, у зв`язку з чим вона змушена була лікуватися. Тому своїми протиправними діями відповідач ОСОБА_2 спричинила позивачу матеріальну та моральну шкоду, пов`язану з розповсюдженням конфіденційної інформації, яку позивач оцінює у розмірі 50000,00 грн.

Крім цього 22.06.2020 року без проведення будь-яких досліджень та не маючи на той час відповіді про результати тесту на Ковід-19 з Вірусологічної лабораторії, які надійшли лише 23.06.2020 року, головний лікар КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області Гречана Л.О. та лікар ОСОБА_6 , яка не є його сімейним лікарем, склали завідомо неправдиву довідку. Окрім даного, 16.07.2020 року відбулася позачергова сесія районної ради, на яку його не запросили, посилаючись на ніби-то перенесену позивачем хворобу на Ковід-19, що в свою чергу принизило його честь, ділову репутацію та завдало додаткових моральних страждань.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволені позову наполягали в повному обсязі, також додатково представник позивача вказав, що у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 , які полягали у розголошені конфіденційної інформації та складання завідомо неправдивої довідки головним лікарем КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області призвело до того, що позивач змушений був звертатися до правоохоронних органів, органів охорони здоров`я вищого рівня. Також відзначив, що довідка від 22.06.2020 року на яку є посилання в позовній заяві є недійсною через те, що у ОСОБА_1 22.06.2020 року кров для проведення експрес тесту не відбиралася, тому відомостей про його захворювання на Ковід-19 станом на 22.06.2020 року у лікарів бути не могло, вони передчасно встановили діагноз. Також відзначив, що предметом даного позову є конфіденційна інформація про стан здоров`я позивача, яку незаконно розголосила відповідач ОСОБА_2 , також представник позивача вказав, що при виборі способу захисту порушених прав позивача окрім вказаного в позовній заяві, необхідно керуватися ст.5 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, відзиву на позовну заяву в новій редакції не надала, надала пояснення у судовому засіданні, відповідно до яких відзначила, що вона працює сімейним лікарем КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області в с. Знам`янка Одеської області, дійсно 22.06.2020 року до неї звернувся позивач ОСОБА_1 задля проходження амбулаторного лікування, надалі 23.06.2020 року їй зателефонувала ОСОБА_7 , яка працює в санепідемстанції в смт. Іванівка та повідомила, що прийшов результат ПЦР тесту на Ковід-19 ОСОБА_1 та він є позитивним, надала їй вказівку щодо необхідності самоізоляції хворого та його оточення. Відповідач, знаючи, що позивач знаходиться в групі ризику щодо Ковід-19, оскільки має супутні захворювання у виді цукрового діабету, бронхіальної астми та раніше переніс інфаркт, розуміла, що вона не мала права лікувати його амбулаторно та ОСОБА_1 потребує негайної госпіталізації, при цьому нею було вчинено всіх дій щодо забезпечення доставки хворого в опорну лікарню в м. Одеса, яка спеціалізується на лікуванні хворих на Ковід-19. Жодних протиправних дій щодо ОСОБА_1 вона не вчиняла, діяла в межах своїх повноважень, вчинила всі необхідні дії щодо врятування життя позивача, оскільки він був в групі ризику. Щодо розголошення конфіденційної інформації, то відповідач відзначила, що жодній особі не повідомляла про стан здоров`я позивача, окрім головного лікаря опорної лікарні, де здійснюється лікування хворих на Ковід-19 та координатора швидкої допомоги, що необхідно було для забезпечення госпіталізації ОСОБА_1 . При цьому відзначила, що дійсно 23.06.2020 року їй зателефонував тодішній сільський голова ОСОБА_4 та запитав, чи дійсно з с. Знам`янки відправляють хворого на Ковід-19 на лікування в м. Одеса, що нею було підтверджено, однак про особу хворого жодних відомостей нею повідомлено не було.

Представник відповідача КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду телефонограму про слухання справи у її відсутність, через зайнятість на роботі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, покази свідків, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази та встановлені відповідно до них обставини:

Згідно копії результату аналізу №2006222278 від 23.06.2020 року молекулярно-генетичного дослідження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 22.06.2020 року з біоматеріалу носоглоточних змивів результат тесту на РНК вірусу Covid-19 позитивний.

Згідно копії результату аналізу №2006302316 від 01.07.2020 року молекулярно-генетичного дослідження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 30.06.2020 року з біоматеріалу носоглоточних змивів результат тесту на РНК вірусу Covid-19 негативний.

Відповідно до копії довідки, оригінал якої було досліджено у судовому засіданні, довідка видана ОСОБА_8 в тому, що він пройшов експрес-тест на Covid-19 22.06.2020 року позитивний, довідка підписана сімейним лікарем ОСОБА_6 та наявна її печатка та головним лікарем ОСОБА_9 .

Згідно оригіналу виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1493, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП ООКМЦ Одеської обласної ради з діагнозом Covid-19, двостороння негоспітальна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг, цукровий діабет 2 типу, важкий перебіг, у зв`язку з негативним результатом на Covid-19 виписаний з відділення 03.07.2020 року для нагляду сімейним лікарем. Дані обставини також підтверджуються витребуваними медичними документами позивача ОСОБА_1 з КНП ООКМЦ Одеської обласної ради.

Судом були заслухані покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_4 , будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення показав суду, що в червні 2020 року, він обіймав посаду сільського голови Знам`янської сільської ради, точну дату не пам`ятає, але це може бути 23.06.2020 року, йому зателефонувала сімейний лікар Знам`янської амбулаторії ОСОБА_2 та повідомила, що у позивача ОСОБА_1 виявлено коронавірус, однак він відмовляється від госпіталізації. Після чого, через хвилин 10 він перетелефонував ОСОБА_1 і повідомив його про необхідність госпіталізації, оскільки це дуже серйозне захворювання та йому необхідно поїхати в лікарню, на що ОСОБА_1 погодився. Дану інформацію про стан здоров`я ОСОБА_1 він більше нікому не повідомляв.

Свідок ОСОБА_10 , який являється сімейним лікарем КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області в с. Знам`янка Одеської області, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення показав суду що не чув жодного разу, щоб ОСОБА_2 розповсюджувала інформацію про стан здоров`я позивача ОСОБА_1 .

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28). Статтями 297, 299 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації. Гідність, честь чи ділова репутація - є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до ст.6 Європейської хартії пацієнтів, кожен має право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів..

Відповідно до ч.1 ст.286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Закону України Про інформацію , інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч.2 ст.21 ЗУ Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення ст. 3, 23, 31, 47, 48 Закону України Про інформацію та ст. 12 Закону України Про прокуратуру (справа К. Г. Устименка) від 30.10.1997 р., визначено, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, передбачених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації належить свідчення про особу, в тому числі про стан здоров`я.

Предметом даного позову, як відзначив представник позивача є розголошення конфіденційної інформації, що потягло за собою порушення немайнових прав позивача.

Так, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт розголошення конфіденційної інформації про стан здоров`я позивача ОСОБА_1 сімейним лікарем ОСОБА_2 а саме повідомлення про наявність у нього захворювання на Ковід-19 тодішньому сільському голові ОСОБА_4 , що ним було безпосередньо підтверджено.

Разом з тим, суд відзначає, що по-перше дані дії відповідача ОСОБА_2 не призвели до порушення особистих немайнових прав позивача та дослідженими доказами не підтверджено, що розголошення зазначеної інформації якимось чином принизило честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки як відзначив свідок та не заперечувалося позивачем та його представником, ОСОБА_4 дану інформацію іншим особам не передавав та не розголошував, по-друге дії ОСОБА_2 були направлені на забезпечення госпіталізації ОСОБА_11 та запобіганню поширення Ковід-19, що в умовах пандемії має значення для забезпечення прав та свобод інших людей. При цьому факт наявності інфекційного захворювання на Ковід-19 позивачем та його представником у судовому засіданні не спростовувалося та підтверджено медичними документами, вказаними вище.

Суд визнає недоведеними та голослівними посилання позивача на ті обставини, що була порушена його честь, гідність та ділова репутація у зв`язку з поміщенням його до карети швидкої допомоги особами в захисних скафандрах , транспортування його через село де він проживає в кареті швидкої допомоги, отриманням на фоні цих подій стресу його дружиною та погіршення стану її здоров`я, не запрошення його на сесію районної ради за станом здоров`я через Ковід-19, безпідставне лікування у лікарні в м. Одесі жодними належними та допустимими доказами не доведено, у судовому засіданні не встановлено. Позивачем та його представником не вказано, яким саме чином дані обставини призвели на порушення його особистих немайнових прав та у який спосіб, позовна заява взагалі не містить вимог про захист честі, гідності та ділової репутації позивач шляхом вчинення відповідних дій відповідачами. При цьому посилання представника позивача на ст.5 ЦПК України, відповідно до якої, якщо у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки порядок захисту особистих немайнових прав особи регламентований ст.275 ЦК України, тобто чітко визначений законом.

Що стосується посилання позивача та його представника на неправомірність довідки, яка була ніби-то видана ОСОБА_8 в тому, що він пройшов експрес-тест на Covid-19 22.06.2020 року позитивний, довідка підписана сімейним лікарем ОСОБА_6 та наявна її печатка та головним лікарем ОСОБА_9 , однак отримана лише шляхом звернення до органів вищого рівня, які координують заклади охорони здоров`я, то суд вказує, що у судовому засіданні не було встановлено належність даної довідки до подій, на які посилався позивач та його представник, що призвели до порушення його особистих немайнових прав, оскільки як вказував відповідач та не заперечувалося стороною позивача, рішення про госпіталізацію ОСОБА_1 було прийнято після отримання позитивного ПЦР-тесту, правдивість якого не оспорювалася. Не надано доказів стороною позивача, що наявність даної довідки призвело до звернення позивача до органів охорони здоров`я вищого рівня та правоохоронних органів. Вимоги щодо визнання довідки недійсною чи дій неправомірними відповідача КНП КНП Іванівський РЦПМСД Іванівської районної ради Одеської області не заявлено. Отже, судом встановлено, що відсутня необхідність визначення правової природи довідки, у зв`язку з її неналежністю до предмету доказування, виходячи з позовних вимог позивача.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів щодо стягнення завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт завдання позивачу моральної шкоди у заявленому розмірі внаслідок будь-яких дій відповідачів, яка полягає для позивача у принижені його честі, гідності, підірвані його ділової репутації, ускладнення для нього реалізації своїх планів, порушення звичного укладу життя, завдання моральних страждань позивачу та членам його сім`ї, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає за можливе у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачу відмовити.

Застосовуючи норми процесуального права, суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_2 ), комунального некомерційного підприємства Іванівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Іванівської районної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 38096553, місцезнаходження - вул. Центральна 121, смт. Іванівка Березівського району Одеської області) про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.

СуддяІ. В. Погорєлов