Постанова

від 23.06.2021 по справі 2-5101/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4405/21 Справа № 2-5101/11 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктора Анатолійовича, де заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на таку частку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року до суду надійшло подання приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А., в якому ставиться питання про визначення частки боржника ОСОБА_1 в розмірі Ѕ частки в спільному майні, а саме: транспортного засобу марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , який на підставі договору укладеному в ТСЦ № 1242/2018/1071129 від 18 серпня 2018 року, зареєстрований за дружиною боржника гр. ОСОБА_2 , а також звернути стягнення на Ѕ частину транспортного засобу автомобіля марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , шляхом примусової реалізації автомобіля в цілому, Ѕ частина коштів від реалізації вищевказаного транспортного засобу буде зарахована для задоволення вимог виконавчого листа за № 2-5101/11, що виданий 24.01.2020 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості за кредитним договором №014/103808/3168/73 від 21.07.2006 у розмірі 84 036,16 гривень, а Ѕ частина коштів від реалізації вищевказаного транспортного засобу буде перерахована власнику ОСОБА_2 , що передбачено ст. 61 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2021 року подання приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А., де заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на таку частку - задоволено частково. Визначено, що ідеальна частка, яка належить ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на транспортний засіб - автомобіль марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , який на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ №1242/2018/1071129 від 18 серпня 2018 року, зареєстрований за ОСОБА_2 , становить Ѕ частку. В іншій частині подання - відмовлено. Судові витрати розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави (а.с.128-130).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість вказаної вище ухвали, ставить питання про її скасування та просить в задоволенні подання відмовити (а.с.135-138).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2011 року розглянуто цивільну справу №2-5101/11 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і ухвалено рішення, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором №014/103808/3168/73 від 21 липня 2006 року у розмірі 84 036 грн. 16 коп., а також судові витрати в розмірі 840,36 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2019 замінено стягувача ПАТ Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника ТОВ Вердикт Капітал з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.12.2011 у цивільній справі №2-5101/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020 видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року у цивільній справі №2-5101/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документу - виконавчого листа по виконанню рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у цивільній справі №2-5101/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. від 31.03.2020 відкрито виконавче провадження №61682864 з виконання виконавчого листа, дублікат якого виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 24.01.2020 на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №2-5101/11 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Судом також встановлено, що під час виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-5101/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості приватним виконавцем було з`ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2014 року, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб і не спростовано учасниками справи.

Автомобіль марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , який на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ №1242/2018/1071129 від 18 серпня 2018 року, зареєстрований за ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже належить кожному по Ѕ частці.

ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно та не довела, що спірний автомобіль придбано за її особисті кошти.

Суд першої інстанції задовольняючи подання приватного виконавця в частині визначення, що ідеальна частка, яка належить ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на транспортний засіб - автомобіль марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , який на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ №1242/2018/1071129 від 18 серпня 2018 року, зареєстрований за ОСОБА_2 , становить Ѕ частку, керувався вимогами ст. 443 ЦПК України, ст. 60,70 СК України та 370 ЦК України.

Відмовляючи в частині звернення стягнення на Ѕ частину транспортного засобу автомобіля марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , шляхом примусової реалізації автомобіля в цілому, Ѕ частина коштів від реалізації вищевказаного транспортного засобу буде зарахована для задоволення вимог виконавчого листа за № 2-5101/11, що виданий 24.01.2020 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості за кредитним договором №014/103808/3168/73 від 21.07.2006 у розмірі 84036,16 гривень, а Ѕ частина коштів від реалізації вищевказаного транспортного засобу буде перерахована власнику ОСОБА_2 , що передбачено ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , тому такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Законом України Про виконавче провадження та вимогами ст.440 ЦПК передбачено вирішення саме судом питання про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно зі ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється ст.371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Згідно із статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі статтею 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц (ЄДРСРУ № 87393444) зазначила, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

З урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою передумовою для продажу з електронних торгів частки у спільній сумісній власності є визначення такої частки.

Суд першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2014 року, а транспортний засіб автомобіль марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 , який на підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ №1242/2018/1071129 від 18 серпня 2018 року, зареєстрований за ОСОБА_2 , тобто під час шлюбу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та належить кожному з них по Ѕ частині.

Враховуючи, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності необхідно для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боржника боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подання виконавця в цій частині є обґрунтованим та відповідає вимогам ст.443 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, що не може визначатися частка майна боржника у майні, оскільки рішення за яким стягується заборгованість ухвалено 01.12.2011 року, а шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано в 2014 року, є безпідставними та не впливають на вирішення даного питання.

Доводи апеляційної скарги, що автомобіль марки BMW 318І, 2001 року випуску, номер кузова (шасі, рами) VIN НОМЕР_1 є особистою власністю ОСОБА_2 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сторони В. не спростували презумпцію спільності права власності подружжя на майно та не довели, що спірний автомобіль придбано за особисті кошти ОСОБА_2 .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи подання приватного виконавця, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді :