Рішення

від 14.06.2021 по справі 540/879/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/879/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Шестаковій А.В.,

за участю:

представника позивача - Ковальчук І.М.,

представника відповідача - Лапушко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивачі посилаються на те, що рішенням V сесії Великоолександрівської селищної ради восьмого скликання № 331 та № 332 від 25 лютого 2021 року їм було відмовлено у затвердженні проектів землеустрою з наступних, абсолютно не вмотивованих, підстав:

- дозвіл на розробку цих проектів землеустрою Великоолександрівська селищна рада не надавала гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою приватизації саме цих земельних ділянок;

- проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять інформацію про те, що земельні ділянки відводяться за рахунок земель державної власності..

Як вбачається зі змісту рішень сесії жодних претензій до невідповідності проектів землеустрою вимогам чинного законодавства у відповідача не має.

Позивачі вважають рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 31 серпня 2020 року № 9033-СГ та від 28 серпня 2020 року позивачам надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність.

Позивачами розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 отримала позитивний висновок держаного реєстратора ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області Витвицької Марії Михайлівни про розгляд документації із землеустрою за № 6925/82-20.

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримала позитивний висновок держаного реєстратора ГУ Держгеокадастру у Одеській області Шабро Вікторії Вікторівни про розгляд документації із землеустрою за №25401/82-20. Даними висновками підтверджено, що проекти землеустрою надані позивачами відповідають всім вимогам чинного законодавства.

Також, 19 січня 2021 року відділом у Великоолександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проведено державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих на підставі вищевказаних проектів землеустрою та присвоєно кадастрові номери новоствореним земельним ділянкам.

01 лютого 2021 року позивачами на адресу відповідача було направлено заяви про затвердження проектів землеустрою, в додатках до яких містилися оригінали проектів землеустрою та оригінали витягів ДЗК.

Позивачі просять суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення V сесії восьмого скликання Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області від 25 лютого 2021 року № 331 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та № 332 "Про розгляд заяви ОСОБА_2 " щодо відмов у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 1,9999 га кожному із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області;

- зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Великоолександрівського району Херсонської області затвердити погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,9999 га (кадастровий номер 6520984500:02:001:0040) та ОСОБА_2 площею 1,9999 га (кадастровий номер 6520984500:02:001:0041), із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області;

- стягнути з Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області на користь громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1816,00 гривень та витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 10000 гривень;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою від 16.03.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 05.04.2021 року.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року вирішено дану адміністративну справу розглядати в режимі відеоконференції.

05.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що надання селищною радою дозволу на затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площами 1,9999 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення обмежувало б права інших жителів громади щодо отримання земельних ділянок, що виділяються громадянам для ведення особистого селянського господарства (Положенням визначено - не більше 0,5000 га, а не 1,9999 га як ставлять вимогу позивачі). Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що представником позивача не виконано вимоги ст. 134 КАС України, не надано договору, який укладено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання правничої допомоги та не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних ним та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.04.2021 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.05.2021 року та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

26.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 31 серпня 2020 року № 9033-СГ та від 28 серпня 2020 року позивачам надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність. Позивачами розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 отримала позитивний висновок держаного реєстратора ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області Витвицької Марії Михайлівни про розгляд документації із землеустрою за № 6925/82-20.

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримала позитивний висновок держаного реєстратора ГУ Держгеокадастру у Одеській області Шабро Вікторії Вікторівни про розгляд документації із землеустрою за № 25401/82-20.

19 січня 2021 року відділом у Великоолександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проведено державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих на підстав вищевказаних проектів землеустрою та присвоєно кадастрові номери новоствореним земельним ділянкам.

01 лютого 2021 року до Великоолександрівської селищної ради було направлено заяви позивачів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастровими номерами 6520984500:02:001:0040, 6520984500:02:001:0041 у власність для ведення особистого селянського господарства площами 1,9999 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

02 лютого 2021 року на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2020 року за № 485, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області підписало акт з Великоолександрівською селищною радою, акт прийому-передачі земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок, щодо яких позивачі розробили проекти землеустрою.

Відповідно до рішення Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області восьмого скликання "Про початок реорганізації Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області шляхом приєднання до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області" від 24 грудня 2020 року № 19, Великоолександрівська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Трифонівської сільської ради.

Рішенням V сесії Великоолександрівської селищної ради восьмого скликання № 331 від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9999 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської ради, у зв`язку з тим, що:

- дозвіл на розробку цього проекту землеустрою Великоолександрівська селищна рада не надавала гр. ОСОБА_1 з метою приватизації саме цих земельних ділянок;

- проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 містять інформацію про те, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної власності (зокрема, у висновку про погодження цього проекту та у витягу із ДЗК зазначено, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної, а не комунальної власності).

Рішенням V сесії Великоолександрівської селищної ради восьмого скликання № 332 від 25 лютого 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9999 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської ради, у зв`язку з тим, що:

- дозвіл на розробку цього проекту землеустрою Великоолександрівська селищна рада не надавала гр. ОСОБА_2 з метою приватизації саме цих земельних ділянок;

- проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_2 містять інформацію про те, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної власності (зокрема, у висновку про погодження цього проекту та у витягу із ДЗК зазначено, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної, а не комунальної власності).

Застосувавши відповідні норми права, суд надає таку правову оцінку спірним правовідносинам.

Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 9. ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Указом Президента України № 449/2020 від 15 жовтня 2020 року, а саме п. 3 ч. 1 Указу постановлено Кабінету Міністрів України "вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою".

На виконання вказаного Указу 16 листопада 2020 року за № 1113 Кабінет Міністрів приймає Постанову "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" в якій, окрім іншого, постановлює Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити "4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України).

П. 1 ч. 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2020 року за №485, визначено "3) передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, якщо до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України".

Згідно з частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Суд наголошує, що органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою 27 жовтня 2020 року у справі № 480/313/19.

Щодо зобов`язання відповідача затвердити погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Суд вважає за доцільне зазначити, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії лише у випадку коли закон встановлює повноваження в імперативній формі, тобто коли його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд керується принципом верховенства права, як інструментом протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи, мають обмежуватися законом. Повноваження відповідача, які є предметом оскаржування в даному спорі, не є дискреційними. Особливістю дискреційних повноважень, яка випливає із рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 є право адміністративного органу на власний розсуд прийняти одне з кількох можливих рішень, в залежності від певних обставин. Право діяти на власний розсуд чітко пов`язано з можливістю прийняття одного рішення із декількох, а не із двох можливих.

Таким чином відповідач зобов`язаний прийняти, фактично, єдине рішення - затвердити погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом № 8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Також, Верховний Суд, постановою від 22 березня 2018 року №823/795/17 висловив наступну позицію щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень. Враховуючи положення ч. 3 ст. 105, ч. 2 ст. 162 КАС (у редакції, діючий до 15 грудня 2017 року), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11 вересня 20018 року по справі №825/487/17 та в Постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі №821/925/18.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2044381678.1 від 10.03.2021 року. ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2044380158.1 від 10.03.2021 року.

Таким чином, сплачений позивачами судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі по 908,00 грн. кожному.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 04.03.2021 року, укладений між адвокатом Ковальчук І.М. та ОСОБА_2 , договір про надання правової допомоги від 04.03.2021 року, укладений між адвокатом Ковальчук І.М. та Коваленко В.С., ордер серія ВТ № 1009870, ордер серії ВТ № 1009871, розрахунок суми гонорару до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 року клієнту ОСОБА_2 від 09.03.2021 року, розрахунок суми гонорару до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 року клієнту ОСОБА_1 від 09.03.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 04.03.2021 року на суму 5000 грн., прийнятих від ОСОБА_2 , квитанцію до прибуткового касового ордера від 04.03.2021 року на суму 5000 грн., прийнятих від ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до п. 3.1 договорів про надання правової допомоги від 04.03.2021 року за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату попередньо обумовлену винагороду під час підписання Договору, в повному обсязі.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 року клієнту ОСОБА_2 загальна сума наданих адвокатом Ковальчук І.М. послуг складає 5000,00 грн., а саме:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (1год.) - 1500 грн.;

- підготовка процесуальних документів, в тому числі позовної заяви (2 год.) - 3000 грн.;

- оформлення пакету документів з відповідною кількістю копій та направлення до суду (0,5 год.) - 500 грн.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 року клієнту ОСОБА_1 загальна сума наданих адвокатом Ковальчук І.М. послуг складає 5000,00 грн., а саме:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (1год.) - 1500 грн.;

- підготовка процесуальних документів, в тому числі позовної заяви (2 год.) - 3000 грн.;

- оформлення пакету документів з відповідною кількістю копій та направлення до суду (0,5 год.) - 500 грн.

Доводи відповідача про те, що представником позивачів не виконано вимоги ст. 134 КАС України, не надано договору, який укладено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання правничої допомоги та не надано детального опису робіт (наданих) послуг є хибними, оскільки докази на підтвердження наданої правничої допомоги долучені до позовної заяви.

Дослідивши розрахунки суми гонорару від 09.03.2021 року, які містять перелік наданої правової допомоги (послуг), її вартість та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд робить висновок, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 5000 грн. кожному позивачу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивачі мають право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачами не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 9, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення V сесії восьмого скликання Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області від 25 лютого 2021 року № 331 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та № 332 "Про розгляд заяви ОСОБА_2 " щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 1,9999 га кожному із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) площею 1,9999 га (кадастровий номер 6520984500:02:001:0040) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Зобов`язати Великоолександрівську селищну раду Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) площею 1,9999 га (кадастровий номер 6520984500:02:001:0041) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348568, вул. Свободи, 161, смт. Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2021 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 109020100