Постанова

від 23.06.2021 по справі 752/15911/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м. Київ

справа № 752/15911/15

провадження № 22-ц/824/6615/2021

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі - Ярмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у складі судді Слободянюк А.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство ОТП Банк , Державне підприємство СЕТАМ ,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця мотивуючи тим, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2015 року у цивільній справі № 752/15911/15 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором №ML-006/1608/2007 від 23.08.2007 року у розмірі 86 930,09 CHF, що за офіційним курсом НБУ становить 1 991 890, 96 грн., стягнуто витрати по відшкодування судового збору у розмірі 29 878,36 грн.

14.01.2021 року із сайту ДП СЕТАМ скаржниці стало відомо про те, що 27.01.2021 року в межах виконавчого провадження № 59799946, відкритого 13.08.2019 року приватним виконавцем Корольовим В.В., мають відбутись прилюдні торги з примусової реалізації предмета іпотеки, зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ ОТП Банк Договору іпотеки № PCL-006/1608/2007 від 05.09.2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ ОТП Банк за Кредитним договором №ML-006/1608/2007 від 23.08.2007 року.

Скаржниця вважає, що передача на примусову реалізацію належної їй спірної квартири є неправомірною, оскільки свою згоду на її відчуження вона не давала, вона відноситься до переліку осіб, на яких поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Зокрема, кредитний договір між заявницею та банком укладався в іноземній валюті на споживчі потреби, загальна площа квартири складає 55,10 кв.м., що не перевищує встановлену вказаним законом площу, заявниця зареєстрована в іпотечній квартирі, іншого нерухомого майна не має.

Отже, на підставі викладених обставин, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В., які полягають у поданні заявки на примусову реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі його ДП Сетам , а саме іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зупинити реалізацію арештованого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що проводиться на веб-сайті реалізації майна організатора електронних торгів ДП Сетам в мережі інтернет за адресою: www.setam.ua, який переданий на реалізацію приватним виконавцем Корольовим В.В. в межах виконавчого провадження № 59799946 (лот № 460548); заборонити приватному виконавцю Корольову В.В. на період чинності Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті здійснювати примусове стягнення на вказану квартиру.

У письмових поясненнях ДП Сетам просив відмовити у задоволені скарги з тих підстав, що відповідно до законодавства ДП Сетам є організатором електронних торгів, який вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці виконавця, перевірка змісту заявки не відповідність вимогам законодавства підприємством не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність та повноту інформації, зазначеної у заявці, відповідає приватний виконавець.

Приватний виконавець Корольов В.В. подав заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначив, що скаржниця є керівником, засновником і представником

Приватного підприємства Ньюгрупсервіс , та відповідно є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважений на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Отже дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті не поширюється на скаржника, оскільки вона є суб`єктом Закону України Про запобігання корупції .

Стягувач АТ ОТП Банк також подав до суду першої інстанції свої заперечення на скаргу, в яких посилався на непоширення на скаржника дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Дії приватного виконавця з подання до ДП Сетам заявки на реалізацію майна боржника, на думку стягувача, повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того банк зазначав, що скаржником було пропущено строк на звернення до суду, оскільки майно було передано на реалізацію 28.12.2020 року, а до суду ОСОБА_1 звернулась лише 15.01.2021 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно з норм Закону України Про запобігання корупції вона не є суб`єктом декларування, не обмежена у праві сумісництва та суміщенні професії, на неї не поширюють дію обмеження після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, не поширює дію заборона спільної роботи з родичами, зобов`язання з врегулювання конфлікту інтересів, вона не зобов`язана передати в управління іншій особі належні їй підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Отже, враховуючи надання особам, визначеним у п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції статусу суб`єкта лише в окремих випадках визначених цим Законом, а не в цілому, вважає, що обмеження у застосуванні Закону України Про мораторій... , визначене у п. 6, на які посилається приватний виконавець, не стосуються осіб, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією.

У відзиві на скаргу, приватний виконавець, дії якого оскаржуються, заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян… містить пряме посилання на весь Закон України Про запобігання корупції , який в свою чергу поширює свою дію на всіх суб`єктів, що передбачені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті поширюється на заявника ОСОБА_1 , а тому її доводи щодо неправомірності дій приватного виконавця щодо передачі на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження іпотечної квартири суд відхиляє, як помилкові.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2015 року у цивільній справі № 752/15911/15-ц ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором №ML-006/1608/2007 від 23.08.2007 року у розмірі 86 930,09 CHF, що за офіційним курсом НБУ становить 1 991 890, 96 грн., стягнуто витрати по відшкодування судового збору у розмірі 29 878,36 грн.

На підставі виконавчого листа 24.11.2015 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим В.В. 13.08.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59799946 з примусового виконання виконавчого листа № 752/15911/15-ц, виданого 24.11.2015 року Голосіївським районним судом м. Києва.

Матеріали справи містять копію супровідного листа від 13.08.2019 року приватного виконавця Корольова В.В. про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2019 року, проте доказів її отримання та/або неотримання боржником до матеріалів не долучено.

Постановою приватного виконавця Корольова В.В. від 13.08.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення.

Постановою приватного виконавця Корольова В.В. від 06.11.2019 року означене майно було описано.

Постановою приватного виконавця Корольова В.В. від 20.10.2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю Євроексперт Груп , яким 20.11.2020 року надано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 . Вказаний звіт 24.12.2020 року приватним виконавцем надіслано на адресу боржника та стягувача.

24.12.2020 р. приватним виконавцем було направлено повідомлення про проведення оцінки майна з копією звіту про оцінку майна від 20.11.2020 р.

28.12.2020 р. приватним виконавцем було сформовано заявку № 2332 на публікацію в ДП СЕТАМ нерухомого майна та внесені відповідні відомості та скан копії документів в Систему для формування лота, а також внесені відповідні відомості про передачу майна на реалізацію в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Наявні в матеріалах виконавчого провадження докази свідчать про те, що боржник ОСОБА_1 є співзасновником Приватного підприємства Ньюгрупсервіс (ЄДРПОУ 35380902).

Відповідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань скаржниця є співзасновником, керівником та представником ПП Ньюгрупсервіс , та, відповідно, є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважений на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

За змістом статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначала про порушення приватним виконавцем чинного законодавства, зокрема, положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини 7 статті 51 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України Про іпотеку до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація відповідно до частини 1 статті 48 Закону України Про виконавче провадження , яка допускає звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Разом з тим, відповідно до положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.

Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Для застосування цієї державної гарантії захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті, обов`язковою є сукупність зазначених вище обставин, оскільки вказаний закон не підлягає застосуванню до будь-яких правовідносин, що випливають із договору іпотеки.

Відповідно до п. 6 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України Про запобігання корупції .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Відповідно до ст. 80, 81, 83, 97 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

На зазначених осіб поширюються положення ст. 22 Закону України Про запобігання корупції , що стосуються заборони використання свого становища та пов`язаних з цим можливостей, а також положення ст. 60, які забороняють відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є співзасновником Приватного підприємства Ньюгрупсервіс (ЄДРПОУ 35380902), а тому на неї не поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки остання є суб`єктом Закону України Про запобігання корупції .

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №755/17990/19 (провадження №61-7240св20).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 25.06.2021 року

Головуючий:

Судді: