Постанова

від 23.06.2021 по справі 758/13019/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7629/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 758/13019/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - обслуговуючий кооператив Садове товариство Івушка ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Макарівського районного суду Київської області, постановлену 15 березня 2021 року в приміщенні суду під головуванням судді Тандира О.В., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2021 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що підставами для подачі позову послугував укладений між сторонами договір 09.07.2018, яким врегульовано відносини щодо забезпечення електричною енергією об`єктів споживача в межах договору, а не на підставі статуту товариства, як помилково вважав суд. Таким чином, сторони врегулювали свої відносини поза межами корпоративних відносин.

Суд помилково охарактеризував вказані відносини між сторонами, як корпоративні, не врахувавши практики щодо аналогічних правовідносин стосовно цього ж відповідача (постанова Північного апеляційного господарського суду у справі №911/675/19).

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просили ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися за законом належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір є корпоративним, і стосується створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник такої юридичної особи.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Як вбачається, позивач ОСОБА_1 є членом Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Івушка та на праві приватної власності їй належить земельна ділянка в межах садового товариства, якій присвоєно №167 (державний акт на право приватної власності на землю - а.с. 6, Витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку - а.с.7).

На вказаній земельні ділянці зведено садовий будинок (Свідоцтво про право власності - а.с. 10), який приєднано до мережі електропостачання Макарівського РЕМ ПАТ Київобленерго через мережі на території Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Івушка .

Між відповідачем та енергопостачальною компанією 08.11.2010 року укладено договір про постачання електричної енергії № КС/220017378, згідно якого постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 250 кВт, а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами договору (а.с. 104-113).

19.05.2019 року відповідачем винесено Припис за №17 за такі порушення позивача: невиконання рішення Загальних зборів, не винесено лічильник на стовп; пошкодження або знищення номерної пломби на лічильнику електроенергії, самовільне підключення до електромережі OK СТ Івушка , який було направлено позивачу засобами поштового зв`язку (а.с. 151-152).

Відповідно до Акту №11 від 04.06.2019 року ОК СТ Івушка позивача було відключено від електромережі за вказані вище порушення (а.с. 153).

При винесені припису та відключенні позивача від електромережі відповідач керувався п. 5.5.9 Статуту товариства, рішенням загальних зборів від 18.08.2018 року, протоколом правління №7 від 13.10.2018 року та № 8 від 27.10.2018 року, які додані до відзиву (а.с. 89-101, 125-143).

Предметом позову у вказаній справі є вимоги про визнання дій Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Івушка" щодо відключення позивача від мережі електропостачання протиправними, зобов`язання Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Івушка" відновити підключення земельної ділянки до мережі електропостачання.

Відповідно пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Встановлено, що позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частиною 3 статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 55 ГК України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 3 ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на наведені положення статей 167, 55 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

За змістом ч. 1 ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Статтею 1 Закону України Про господарські товариства визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Частиною 1 ст. 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно з п. 1.1., 1.2., 1.7. Статуту Садівничого товариства Івушка садівниче товариство (далі - Товариство ) є добровільним об`єднанням громадян України. Товариство у своїй діяльності керується Конституцією, Законами України нормативними актами Президента України, відповідних органів влади, цим Статутом, юридичною особою, діє на основі самостійності, самоуправління і самофінансування. Основним завдання Товариства є організація колективного саду, використання його членами виділених ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільгосппродукції, створення умов для оздоровлення та відпочинку членів товариства та їх родин.

Отже, із статутних положень вбачається, що відповідач - Садівницьке товариство Івушка не є господарською організацією, яка здійснює господарську діяльність спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також слід зазначити, що статутом Садівницького товариства Івушка розмір статутного капіталу, а також частку членів товариства у статутному капіталі (майні) товариства не визначено.

Таким чином, члени Садівницького товариства Івушка не є носіями корпоративних прав, а відносини між членами садівницького товариства та Садівницького товариства Івушка не є корпоративними.

Відповідно, спір у вказаній справі між фізичною особою - членом споживчого товариства та Садівницького товариства Івушка не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на те, що спір у вказаній справі не є корпоративним, не є спором, що виник з господарських правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а виник з цивільних правовідносин між фізичною особою - членом споживчого товариства та Садівницького товариства Івушка , позивач у справі не є суб`єктом господарювання в розумінні частини 2 статті 55 ГК України, а суб`єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, то розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнято з порушенням норм процесуального права з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 15 березня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 24 червня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: