Постанова

від 25.06.2021 по справі 757/39100/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 757/39100/18-ц

провадження № 61-14377св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українські новини , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В., від 25 червня 2019 року, та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Писанця В. А., від 09 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В., від 25 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українські новини (далі - ТОВ Інформаційне агентство Українські новини , ОСОБА_2 про захист честі, гідності та спростування поширеної недостовірної інформації.

В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_2 на офіційній інтернет-сторінці ТОВ Інформаційне агентство Українські новини о 17 год. 51 хв. було розміщено інформацію у вигляді статті під назвою (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказував , що автор статті зазначає, що начебто за вказівкою позивача було здійснено незаконне привласнення майна обслуговуючого кооперативу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке раніше було передано організації Отчий дім , та що (мовою оригіналу): рейдерская атака на базу отдыха Гринфилд детям Отчего Дома . Тогда ОСОБА_1 и направил своих людей на базу отдыха.. .

Зазначав, що на підтвердження вказаного автор статті не наводить жодних переконливих доказів, а Інформаційним агентством Українські новини перед публікацією цієї статті не було виконано обов`язок щодо перевірки достовірності інформації.

Крім того, відповідачі у вказаній статті зазначають, що саме дії позивача (мовою оригіналу) направлены чтобы уничтожить двадцатилетнее честное имя Ювелирного Дома Zarina . Позивач зазначає, що такого суб`єкта господарської діяльності, як ювелірний дім Zarina не існує.

Використані відповідачами висловлювання (мовою оригіналу): господину ОСОБА_1 мало той земли, которую он заграбастал возле Днепра , рейдерская атака на базу отдыха , направил своих людей на базу отдыха , он направляет все свои усилия, чтобы уничтожить не є оціночними судженнями та мали б бути документально підтверджені.

Оприлюднена інформація не має зв`язку між позивачем, кооперативом та Ювелирным домом Zarina . Кооператив, про який йде мова в поширеній статті, ніколи не був учасником тендерних торгів щодо оздоровлення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а відповідно до державного реєстру юридичних осіб основним видом діяльності кооперативу є організація відпочинку дітей членів кооперативу. Посилання відповідачів на те, що саме позивач рейдерським шляхом захопив табір для дітей-сиріт є ганебним твердженням, та таким, що порочить позивача та його сина, який є публічною особою.

За таких обставин позивач просив:

- визнати такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною) інформацію, яка була опублікована ТОВ Інформаційне агентство Українські новини о 17 год. 51 хв. ОСОБА_2 на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 (режим доступу в інтернет-мережі - ІНФОРМАЦІЯ_1

- зобов`язати ТОВ Інформаційне агентство Українські новини вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно захватил базу отдыха для сирот Гринфилд , - ОСОБА_2 та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі;

- зобов`язати ОСОБА_2 публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену неправдиву та недостовірну інформацію;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану шкоду (компенсацію) в розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Печерського районного суду міста Києва у складі судді Писанця В. А. від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною) інформацію, яка була опублікована ТОВ Інформаційне агентство Українські новини о 17 год. 51 хв. ОСОБА_2 на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 (режим доступу в Інтернет мережі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Зобов`язано ТОВ Інформаційне агентство Українські новини вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ТОВ Інформаційне агентство Українські новини на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна інформація містить саме недостовірні дані відносно позивача, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночне суб`єктивне судження відносно позивача, не особисте відношення автора до неї, а стверджується щодо об`єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними і на підтвердження достовірності яких відповідачі не зазначили доказів як у самій спірній публікації, так і у запереченнях до позову. З урахуванням змісту та характеру поширеної недостовірної інформації, встановлених судом порушень прав та законних інтересів позивача з вини ОСОБА_2 , що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_2 суму відшкодування моральної шкоди, яку суд визначив у розмірі 5 000 грн. Вимога про зобов`язання відповідача публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену інформацію задоволенню не підлягає, оскільки цей спосіб спростування інформації не відповідає способу її поширення.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн та 704,80 грн судових витрат і ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 завданої шкоди (компенсації).

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,20 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Залишаючи без змін судове рішення в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності факту розповсюдження спірної інформації, пред`явлення позову до належних відповідачів, зокрема до юридичної особи, на веб-сайті якої поширено вказану інформацію, та до особи, на яку остання посилалась як на джерело інформації - ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною), зобов`язання відповідача ТОВ Інформаційне агентство Українські новини вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі та відмови в задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену неправдиву та недостовірну інформацію, сторони по справі не оскаржували і доводів незаконності оскаржуваного рішення в цій частині апеляційна скарга ОСОБА_2 не містила, тому колегія суддів перевіряла законність оскаржуваного рішення лише в межах доводів апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача шкоди, суд апеляційної інстанції зазначав, що у справі відсутні докази належного сповіщення ОСОБА_2 або її представника про розгляд справи районним судом, а тому з огляду на положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення по суті заявленого позову. Позивачем не вмотивовано і не доведено факт заподіяння йому ОСОБА_2 шкоди, а тому відсутні правові підстави для її стягнення.

Крім того, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, суд першої інстанції у порушення вимог статті 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, які полягають у стягненні 200 000 грн шкоди (компенсації), проте без зазначення якої саме шкоди: моральної чи майнової.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду та уточненій у вересні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у зв`язку із неповідомленням ОСОБА_2 про розгляд справи місцевим судом є проявом формального застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки це порушення не призвело до ухвалення неправильного судового рішення. Судом першої інстанції було встановлене безспірне порушення прав позивача зі сторони ОСОБА_2 , а тому стягнення з останньої на користь позивача моральної шкоди є обґрунтованим. Разом із тим, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди виконане відповідачем до апеляційного розгляду справи.

У касаційній скарзі , поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду та уточненій у вересні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також змінити постанову апеляційного суду у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини тотожності поширеної ОСОБА_2 недостовірної інформації на прес-конференції ОСОБА_2 та інформації, опублікованої ТОВ Інформаційне агентство Українські новини на офіційній інтернет-сторінці. ОСОБА_2 висловлювала своє критичне ставлення до позивача у спосіб, що не дає можливості витлумачити фактичні дані, не робила заяв, про які йдеться у статті, про спростування якої заявлено позов, та не може відповідати за дії автора цієї статті щодо його власної інтерпретації її слів. Оціночні судження ОСОБА_2 не підлягають спростуванню. Позивачем не доведено, що поширена ОСОБА_2 інформація про його зв`язок із ОСОБА_10 не відповідає дійсності.

Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат, не врахувавши доплачену ОСОБА_2 суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 2 642,99 грн.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 серпня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Відзивів на касаційні скарги не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на офіційній інтернет-сторінці ТОВ Інформаційне агентство Українські новини о 17 год. 51 хв. було розміщено статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням в інтернет-мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , - ОСОБА_2 міститься інформація, що стосується безпосередньо особи позивача ОСОБА_1 , зокрема, зазначено (мовою оригіналу): Отец народного депутата ОСОБА_5 незаконно захватил базу отдыха Гринфилд , которая ранее была передана основательницей Дома Zarina ОСОБА_2 для сирот организации Отчий Дом , Я знаю, что это рейдерский захват, что это инициатива одного неадекватного человека, ОСОБА_1 , отца народного депутата ОСОБА_5 , Я считаю, что господину ОСОБА_1 мало той земли, которую он заграбастал возле Днепра, так он рейдерскими захватами хочет отвоевать себе и детскую базу отдыха для сирот , кампания против ювелирного дома началась именного тогда, когда она передала все права на базу отдыха Гринфилд детям Отчего Дома . Тогда ОСОБА_1 и направил своих людей на базу отдыха , параллельно он направляет все свои усилия, чтобы уничтожить двадцатилетнее честное имя Ювелирного Дома Zarina .

До матеріалів справи доданий диск та в Інтернет-мережі ( ІНФОРМАЦІЯ_4 наявний відеозапис виступу на прес-конференції ОСОБА_2, за змістом яких ОСОБА_2 поширила таку інформацію: Я знаю, що все це рейдерський захват, що це все ініціатива одного неадекватного, як вважаю, ОСОБА_1 , батька народного депутата ОСОБА_5 … Найняті тітушки ОСОБА_2 бігають за волонтером дитячого будинку з топорами, коли вони стріляють, там де діти знаходяться з мамами, їх пугають… У нас зібрані підробні документи, які створив ОСОБА_1 це і підробні нотаріальні доручення, це підробні рішення суду, це незаконне введення в реєстр підставних осіб ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 )

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов висновку про те, що відповідач ТОВ Інформаційне агентство Українські новини з посиланням на джерело інформації ( ОСОБА_2 ) поширив недостовірну інформацію відносно позивача, звинувачуючи його у вчиненні протиправних дій, чим порушив особисті немайнові права останнього на честь, гідність та ділову репутацію, а тому відповідно до вимог статті 277 ЦК України має її спростувати.

Оскільки зміст і характер поширюваної інформації призвів до порушення прав і законних інтересів позивача, що призвели до моральних страждань, суд стягнув із ОСОБА_2 ) на користь позивача 5 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) подала апеляційну скаргу, в якій не погоджувалась із ним в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, вказувала на порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Рішення місцевого суду в частині задоволення позову про визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною), зобов`язання відповідача ТОВ Інформаційне агентство Українські новини вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі та відмови в задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену неправдиву та недостовірну інформацію ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не оскаржувала і доводів незаконності оскаржуваного рішення в зазначеній частині апеляційна скарга не містила.

Інші доводи апеляційної скарги стосувались не критики висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини стосовно нетотожності поширеної ОСОБА_2 та опублікованою інформацією, а також щодо достовірності поширеної ОСОБА_2 інформації на прес-конференції від ІНФОРМАЦІЯ_5 і дійшов помилкових висновків є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції правильно переглядав судове рішення першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

При цьому підстав для виходу за межі доводів та вимог скарги, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 367 ЦПК України, не встановлено, тому апеляційним судом правильно перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині вирішення вимог про стягнення шкоди та судових витрат.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Оскільки в інших частинах рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду, колегія суддів, переглядаючи у касаційному порядку рішення Печерського районного суду міста Києва в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду апеляційним судом частини рішення суду першої інстанції.

Доводам апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_2 про дату та час розгляду справи суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку, вказавши, що таке порушення процесуальних норм згідно із вимогами статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині, що оскаржується, та ухвалив рішення про відмову у стягненні моральної шкоди, змінивши розподіл судових витрат.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про неправильний розподіл апеляційним судом судових витрат у справі.

Так, суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні однієї майнової вимоги про стягнення з ОСОБА_2 шкоди, що була частково задоволена судом першої інстанції, в порядку статті 141 ЦПК України стягнув з позивача на користь неї сплачений за апеляційний перегляд справи судовий збір. Відмовивши у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишивши без змін рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання останньої публічно вибачитись перед позивачем, суд апеляційної інстанції підставно стягнув із неї на користь позивача судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині відшкодування шкоди, виходячи із такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не вмотивовано і не доведено факт заподіяння йому ОСОБА_2 шкоди, а тому відсутні правові підстави для її стягнення.

Крім того, позивач не заявляв вимог про стягнення моральної шкоди, тому суд першої інстанції задовольняючи таку вимогу, порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, урахувавши наведені вище норми права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної або майнової шкоди. При цьому суд підставно констатував, що позивач не лише не надав відповідних доказів завдання йому такої шкоди, а й не навів відповідних обґрунтувань та мотивувань на підтвердження своїх вимог.

Установивши, що позивач не заявляв вимоги про стягнення моральної шкоди, а суд першої інстанції її вирішив, апеляційний суд підставно скасував рішення місцевого суду у цій частині, обґрунтовано вказавши про порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого статтею 13 ЦПК України.

Таким чином доводи касаційних скарг про порушення судами (першої інстанції - у нескасованій частині) норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційних скарг були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваних судових рішень (рішення суду першої інстанції - у нескасованій частині) не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права (рішення суду першої інстанції - у нескасованій судом апеляційної інстанції частині), з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року (у нескасованій частині) та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара