Постанова

від 29.06.2021 по справі 300/2540/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2540/19 пров. № А/857/5232/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Квітовської Ю.С.,

представників позивача Сторожука А.Л.,

Романіва М.І.,

представника Івано-Франківської міської ради Медицької С.В.,

представника третьої особи Абрам`юка А.І.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради та Громадської організації Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Громадська організація Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО про визнання протиправним і скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення - 14:03:44,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 18 січня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати п. 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; зобов`язати Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву та затвердити проект технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнати протиправним та скасувати пункт 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов`язати Відділ Держгеокадастру у місті Івано-Франківську відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 та анулювати відомості державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Івано-Франківська міська рада протиправно відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , площею 0,0771 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363). Вважає, що оскаржуване рішення від 25 квітня 2019 року № 91-25 не відповідає вимогам ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Також, протиправними є рішення від 07 червня 2019 року № 140-26 та від 18 грудня 2019 року № 404-34, оскільки інвентаризація земельної ділянки, якою користується позивач для обслуговування свого будинку, була проведена без згоди позивача і з порушенням чинного законодавства. В органу місцевого самоврядування були відсутні правові підстави для проведення інвентаризації даної земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор безпідставно і незаконно вніс зміни до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 в частині зміни її цільового призначення та її площі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363. Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363. Визнано протиправним та скасовано пункт 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 . Визнано протиправним та скасовано пункт 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363. Визнано протиправними дії Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому пункт 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки є протиправним. Також, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Крім того, Івано-Франківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, при прийнятті оскаржуваних рішень порушила норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, тому п. 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26 та п. 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 є протиправними. Дії Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо внесення змін до Державного земельного кадастру в частині зменшення площі земельної ділянки без достатніх правових підстав є протиправними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що фактично існує спір про право між позивачем та третьою особою, тому між сторонами виник спір з приводу володіння та користування земельною ділянкою, а даний позов не слід розглядати в порядку адміністративного судочинства та провадження слід закрити з підстав не підсудності розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також, судом першої інстанції протиправно поновлено строк звернення до адміністративного суду, оскільки позивач дізналася про існування оскаржуваного рішення 18 червня 2019 року. Жодним документом не підтверджено право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0878 га, а технічна документація не містить жодних інвентаризаційних матеріалів землекористування попереднього землекористувача на відповідну площу. При цьому, позивач не зверталася до міської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не виготовляла проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не погоджувала його в порядку визначеному ст. 186 Земельного кодексу України і відтак не зверталася до міської ради про його затвердження. Щодо порушення органом місцевого самоврядування норм ДБН Б.2.2-12:18 Планування і забудова територій , то такі норми ДБН затверджено наказом Мінрегіону № 100 від 23 квітня 2018 року, однак такий був визнаний нечинним 13 червня 2019 року, та на момент прийняття рішень від 07 червня 2019 року № 140-26 та від 18 грудня 2019 року № 404-34 вже не діяв.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач не зверталася до міської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не виготовляла проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не погоджувала його в порядку визначеному ст. 186 Земельного кодексу України і відтак не зверталася до міської ради про його затвердження. Повторно розглянути заяву ОСОБА_1 є неможливо, оскільки земельна ділянка 0,0771 га частково накладається на земельну ділянку, що була відведена ГО Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО та на яку зареєстровано речове право постійного користування за громадською організацією. Також, відділ Держгеокадастру в м. Івано-Франківську діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а запис № 009 від 07 жовтня 2019 року щодо площі 0,0367 га був занесений на підставі розробленої у встановленому порядку землевпорядної документації. Також, оскільки дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, то позивач мав право на збільшення позовних вимог не пізніше 5-ти днів до першого судового засідання, а подав таку заяву місяць після початку розгляду справи по суті.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що звертаючись до суду вона не порушує питання щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає їй в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. На день укладення договору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року жодного спору про неправильність формування чи реєстрації в Державному земельному кадастрі даної земельної ділянки площею 0,0878 га не було. Розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без рішення органу місцевого самоврядування власнику житлового будинку мало місце в даному випадку без порушень законодавства, що регулює спірні правовідносини. В результаті інвентаризації, згідно рішення від 07 червня 2019 року № 140-26, фактично було сформовано дві нові земельні ділянки, проте результатом інвентаризації не може бути поділ сформованої земельної ділянки. Щодо протиправності дій відділу Держгеокадастру в м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки, то такі є протиправними, оскільки зміни були внесено раніше ніж затверджувалась документація. Також, щодо пропущення строку оскарження рішення, то первинно позивач зверталась до окружного суду 16 грудня 2019 року в межах шестимісячного строку, однак така позовна заява була повернута ухвалою від 18 грудня 2019 року та 23 грудня 2019 року позивач вдруге подала позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційних скарг заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно Договору купівлі-продажу від 26 квітня 2016 року, укладеним з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,0878 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) (том 1 а.с.17-18, 32-44).

ОСОБА_2 було розроблено технічну документацію із земелеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0878 га по АДРЕСА_2 (том 1 а.с.11-31).

По договору купівлі-продажу житлового будинку до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою в межах 252,10 кв.м., яка належала попередньому землекористувачу - ОСОБА_2 , згідно інвентаризаційних матеріалів ОБТІ по кварталу № 230.1963 року.

31 березня 2016 року на підставі даної технічної документації Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_3 було внесено в Державний земельний кадастр інформацію про вказану земельну ділянку (її площу та кадастровий номер).

10 липня 2018 року з метою приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ ГЕКТАР ІФ для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 .

Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕКТАР ІФ було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,0771 га. (том 1 а.с.45-67).

Пунктом 35 Рішення Івано-Франківської міської ради Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки від 14 грудня 2018 року № 380-22 було відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ( в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 площею 0,0771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0363 з огляду на те, що не підтримано МВК (том 1 а.с.71).

Після відмови позивач повторно звернулась до Івано-Франківської міської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки вирішено відмовити ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 (довідка з МБК № 18431) (том 1 а.с.72).

Приймаюче оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування п. 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки , п. 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, п. 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , а також зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363). Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі є безпідставними.

Проте, колегія суддів частково погоджується з обгрунтованістю висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки яким відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктами 1, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 14 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Набуття права власності на земельну ділянку на, якій розташований житловий будинок регламентується Законом України Про землеустрій .

Частиною 8 ст. 55 Закону України Про землеустрій передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі: а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку; б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Згідно із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З матеріалів справи слідує, що спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Отже, громадяни України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в місті площею не більше 0,10 га із земель комунальної власності.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно із ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами 10 і 11 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказаний перелік підстав є вичерпним.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п. 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25 квітня 2019 року № 91-25 Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 є протиправним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та затвердити проект технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Згідно зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії , в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов`язання Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363.

Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 ; визнання протиправним та скасування пункт 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов`язання Відділу Держгеокадастру у місті Івано-Франківську відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та анулювати відомості державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи вказані позовні вимоги помилково керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно із п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6, ч. 7 та ч. 10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З наявного в матеріалах справи витягу з рішення Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2019 року № 302-32 слідує, що третій особі - Громадській організації Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО було затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельну ділянку в користування в районі АДРЕСА_2 площею 0,2870 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0441 (том 1 а.с.118).

Отже, Івано- Франківська міська рада реалізувала свої владно - управлінські функції відносно третьої особи по справі - Громадській організації Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

З позовної заяви слідує, що позивач звертається до суду з метою захисту свого права в отриманні земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, оскільки її право не було реалізовано внаслідок відмови Івано-Франківської міської ради в затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 площею 0,0771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0363.

Однак, згідно матеріалів справи вказана земельна ділянка частково охоплюється земельною ділянкою на АДРЕСА_2 площею 0,2870 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0441.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 190334618 від 26 листопада 2019 року згідно якого право постійного користування земельною ділянкою площею 0,287 га кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0441, зареєстроване за Громадською організацією Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , номер запису 34323641 (том 1 а.с.197).

Хоч позивач заявляє, що оскаржує рішення про надання дозволу на складання технічної документації та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та похідні протиправні дії Відділу Держгеокадастру у місті Івано-Франківську, однак провідним мотивом цих вимог є бажання отримати результат, який у кінцевому підсумку має призвести до виникнення права користування у позивача на одну й ту саму частину земельної ділянки щодо якої прийнято рішення міською радою відносно третьої особи, тобто фактично у даних правовідносинах має місце спір між позивачем і третьою особою стосовно права користування земельною ділянкою.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог наявний спір щодо прав на земельну ділянку між ОСОБА_1 та Громадською організацією Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО .

Отже, в даному випадку наявний спір про право, тобто спір є приватноправовим.

Не зважаючи на здійснення відповідачем у спірних правовідносинах у тому числі контролюючих владних управлінських функцій, у даному спорі наявні елементи спору про право цивільне між позивачем та третьою особою. Спірні рішення відповідача є похідними від твердження про наявність права постійного користування земельною ділянкою третьою особою, яку бажає одержати у власність позивач. Спільна оцінка цьому твердженню разом з правовою оцінкою дій відповідача адміністративним судом неможлива, оскільки при цьому мають застосовуватися принципи цивільного судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Оскаржувані ненормативні акти суб`єкта владних повноважень вичерпали свою дію у зв`язку з їх реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналізуючи вищевказані нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Також, колегія суддів зазначає, що спір у справі, що розглядається, стосується права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, тобто цивільного права.

Таким чином, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичної особою спірної земельної ділянки має вирішуватись не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Враховуючи те, що існує зареєстроване речове право за Громадською організацією Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО , то колегія суддів вважає, що даний спір в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 ; визнання протиправним та скасування пункт 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов`язання Відділу Держгеокадастру у місті Івано-Франківську відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та анулювати відомості державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), належить до цивільної юрисдикції, при цьому незалежно від редакції позовних вимог, позивач звертається до суду за захистом своїх цивільних прав, що зареєстровані за іншою особою на момент спору.

Крім того, скасування рішень про інвентаризацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити фактично спір між позивачем та третьою особою щодо права на земельну ділянку, а тому не виконується основне завдання судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16, від 21 серпня 2019 року по справі № 305/216/18 та від 09 жовтня 2019 року по справі № 605/567/17.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (частина перша статті 319 КАС України).

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 ; визнання протиправним та скасування пункту 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363); зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363), із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 238, ст. 239, ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради та Громадської організації Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 300/2540/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі АДРЕСА_2 ; визнання протиправним та скасування пункту 18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 404-34 Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:08:010:0363; визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363); зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363), а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 29 червня 2021 року.