Рішення

від 17.06.2021 по справі 755/15518/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/15518/16-ц

Провадження №2/755/2184/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення ціни позову та позовних вимог, просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : а) грошові кошти, передані їй в якості завдатку, у розмірі 25 000,00 грн; додаткову суму у розмірі завдатку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, 25 000,00 грн; суму отриману представником відповідача у позивача на виготовлення технічної документації на земельну ділянку у розмірі 2 700,00 грн; втрачені позивачем, у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у розмірі 20 379,28 грн; б) моральну шкоду у розмірі 70 480,00 грн; 2) включити до складу судових витрат суми сплаченого судового збору при подачі позовної заяви та уточнень до неї у розмірі 1 435,59 грн та суми сплачених при цьому комісій банку у розмірі 20,00 грн, які стягнути повністю з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 18.12.2013 року між нею та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про вчинення правочину, шляхом купівлі-продажу за суму 50 00,00 грн котельні, що за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач власноручно склала розписку про отримання частини коштів у розмірі 25 000,00 грн, а також у розписці зазначила, що загальна сума правочину становить 50 000,00 грн. Після отримання відповідачем суми завдатку у розмірі 25 000,00 грн, її представник за довіреністю, ОСОБА_5 , отримав від позивача під розписку кошти у розмірі 2 700,00 грн для вчинення дій щодо переоформлення будівлі, які він витратив на виготовлення ТОВ Терра-07 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під зазначеним об`єктом. Відповідачем у подальшому не було вчинено жодної дії, спрямованої на фактичне виконання правочину, тобто фактичну передачу у власність позивача вказаної котельні. Всі витрати, пов`язані з переоформленням та сплатою податків і зборів відповідно до норм чинного законодавства покладено на відповідача, будь-якої домовленості щодо їх сплати не було, про що свідчить розписка. Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню на її користь сума у розмірі 50 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена на адресу відповідача претензія від 10.03.2015 року з вимогою вчинити юридичні дії щодо переоформлення права власності на котельню або ж повернути завдаток і додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості, в іншому випадку повідомлялося про намір позивача звернутися до суду. Вказана претензія, що була отримана відповідачем 16.03.2015 року, а також вимога, що була отримана 07.05.2015 року, залишилися без будь-якого реагування з її боку. Як пояснив представник відповідача, ОСОБА_5 , жодних коштів на вчинення переоформлення права власності на вказаний об`єкт та права оренди на земельну ділянку, на якій він розташований, а також технічної документації як на об`єкт, так і на земельну ділянку відповідачем представнику надано не було, що в свою чергу не дає можливості виконання робіт щодо переоформлення таких документів. Позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, розрахований розмір компенсації матеріальних витрат від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів за період з 07.06.2015 по 28.02.2018 року, що становить 16 282,28 грн, та розмір 3% річних за вказаний період, що складає 4 097,00 грн. Протиправною поведінкою відповідача, що виразилась у неповерненні позивачу суми завдатку та уникнення нею виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона зазнала душевних хвилювань та інших незручностей, зокрема, у зв`язку з втраченою вигодою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2016 року відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.01.2017 року ухвалою суду, постановленою відповідно до вимог ч.4-5 ст. 209 ЦПК України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), прийнято заяву позивача про збільшення ціни позову та позовних вимог від 23.01.2017 року.

Ухвалою суду від 23.03.2017 року судом залишено без руху зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі, припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та майнової шкоди, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку. Позивачу за зустрічним позовом надано можливість виправити недоліки в строк до 29.03.2017 року, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

30.03.2017 року судом постановлено ухвалу про прийняття до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку, зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі, припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та майнової шкоди, та об`єднання їх в одне провадження.

Цього ж дня від позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , до суду надійшли заява про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

18.05.2017 року відповідачем за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , подано заперечення проти зустрічного позову.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року судом залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі, припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та майнової шкоди, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку.

Цього ж дня, ухвалою суду, постановленою відповідно до вимог ч.4-5 ст. 209 ЦПК України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), витребувані докази у ТОВ Терра-07 , а саме протокол про договірну ціну від 25 грудня 2013 року, укладений між ТОВ Терра-07 та ОСОБА_3 та договір №311/13 від 25 грудня 2013 року, укладений між ТОВ Терра-07 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.09.2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_6 , а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11.12.2017 року ухвалою суду, постановленою відповідно до вимог ч.4-5 ст. 209 ЦПК України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), прийнято заяву позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

31.01.2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , з доказами на його обґрунтування, у якому просить відмовити останній у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Так, у розписці, що була складена відповідачем, не було зазначено дати, в яку мав бути укладений договір купівлі-продажу, отже звинувачення відповідача у непроведені дій, спрямованих на фактичне виконання правочину, тобто фактичну передачу у власність позивача зазначеного об`єкту (котельні) є безпідставним та необґрунтованим. Щодо представника відповідача, ОСОБА_5 , який є сином позивача та якому саме вона запропонувала довірити підготовку всіх необхідних документів для договору купівлі-продажу котельні, то відповідач дійсно надала йому довіреність на представництво її інтересів, а також передала оригінали документів на котельну. Однак, відповідно до довіреності, ОСОБА_5 , як представник відповідача, не був уповноважений на отримання від позивача грошових коштів у сумі 2 700,00 грн на ім`я відповідача. Після звернення представником відповідача до відділу Держгеокадастру у Згурівському р-ні Київської області, 18.12.2017 року відповідач отримала належним чином завірений Проект із землеустрою виготовлений ТОВ Терра-7 відповідно до умов договору № 311/13 від 23.12.2013 р. та який був готовий ще у лютому 2014 року. Про готовність вказаного Проекту ні ОСОБА_5 , ні ТОВ Терра-7 відповідачу не повідомляли, хоча рішенням шостого скликання Аркадівської сільської ради було надано місячний строк на укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано котельну. Позивач при укладенні договору купівлі земельної ділянки та об`єкта нерухомості знехтувала вимогами ст. 657 ЦК України щодо його письмової форми та необхідності нотаріального посвідчення, а також не дотрималась вимог ст. 635 ЦК України щодо попереднього договору купівлі-продажу майна. Інформація щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, що становить істотні умови договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти, була зазначена у договорі купівлі-продажу з Аркадіївською сільською радою від 18.06.2010 року, за яким відповідач набула право власності на даний об`єкт нерухомості, що давало змогу сторонам укласти попередній договір купівлі-продажу. Після взаємодії з позивачем та її сином, відповідач змушена була відновлювати документи на котельну. З огляду на вказане, сторона відповідача вважає, що дії позивача були спрямовані на ухилення від укладення договору купівлі-продажу котельні з ознаками шахрайства, у зв`язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 571 ЦК України, оскільки порушення сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Ухвалою суду від 31.01.2018 року провадження по справі у частині зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі, припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та майнової шкоди, закрито, у зв`язку з поданням представником позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 заяви про відмову від зустрічного позову.

05.02.2018 року до суду надійшла відповідь позивача, ОСОБА_1 , на відзив відповідача на позовну заяву, в якій з позицією сторони відповідача не погоджується, та вважає, що дані щодо строку укладення договору купівлі-продажу не були обов`язковою умовою для розписки від 18.12.2013 року, окрім того, на той час у відповідача була відсутня технічна документація на земельну ділянку. Оскільки строк виготовлення такої документації не був відомий, то і строк укладення договору-купівлі продажу зазначити у розписці не було можливо. Крім того, на момент складання розписки ОСОБА_3 не мала права укласти договір купівлі-продажу в силу вимог ч. 6 ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, якими передбачено, що істотними умовами для таких договорів є кадастровий номер та площа (розмір) земельної ділянки, на якій розташована зазначена нерухомість, у зв`язку з чим неможливо було дотриматись і умов ст. 657 ЦК України. Якщо продавець будинку чи іншої споруди не має документа про право власності на землю, то і продати він її не може. Отже твердження відповідача щодо достатності інформації, зазначеної у договорі з Аркадіївською сільською радою, для укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна суперечить нормам чинного законодавства. ОСОБА_3 особисто домовлялася з ОСОБА_5 про проведення певних робіт по виготовленню технічної документації, а позивач не була ініціатором щодо цього та не спонукала її до вчинення таких дій. Відповідною довіреністю ОСОБА_5 був уповноважений представляти інтереси відповідача і мав право сплачувати вартість по слуг за оформлення документів та подавати від її імені заяви для реалізації наданих йому повноважень, у зв`язку з чим він звернувся до позивача з усною заявою про отримання коштів для реалізації наданих йому повноважень щодо оформлення технічної документації на земельну ділянку. Про виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку ще у лютому 2014 року позивач дізналася з відзиву відповідача, оскільки про його виготовлення ні ТОВ Терра-7 , ні ОСОБА_5 позивачу не повідомляли. Відповідачем при укладенні попереднього усного договору була висунута умова щодо отримання завдатку в розмірі половини від повної вартості об`єкту нерухомого майна. Не відповідають дійсності твердження відповідача щодо ухилення позивачем від укладення договору купівлі-продажу котельні, що спростовується текстом претензії від 10.03.2015 року та вимоги від 28.04.2015 року, що містять вимоги вчинити юридичні дії з приводу переоформлення права власності на такий об`єкт або ж відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

28.02.2018 року до суду надійшла заява позивача про збільшення цини позову та позовних вимог, яка цього ж дня була прийнята ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання.

Цього ж дня представником відповідача завлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 28.02.2018 року закінчено підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку, призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі. В судове засідання викликано сторони по справі та свідка ОСОБА_5 . У зв`язку з прийняттям судом заяви позивача про збільшення ціни позову та позовних вимог сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи щодо вказаної заяви та встановлено відповідні строки.

13.04.2018 року, 07.05.2018 року та 30.01.2019 року на виконання ухвали суду від 28.02.2018 року надійшли аналогічного змісту листи ТОВ Терра-07 , код ЄДРПОУ 39328762, в якому повідомляється про неможливість надати витребувані документи, оскільки договір та протокол ціни укладалися між гр. ОСОБА_3 та ТОВ Терра-07 , код ЄДРПОУ 35171009, оскільки ТОВ Терра-07 , код ЄДРПОУ 39328762, не є правонаступником ТОВ Терра-07 , код ЄДРПОУ 35171009.

20.05.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про виклик та допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яке було задоволено 05.09.2019 року ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання.

Заяви, подані сторонами з метою мирного врегулювання спору, судом до уваги не приймаються, оскільки у подальшому 05.09.2019 року останні у судовому засіданні заявили, що не бажають продовжувати процедуру мирного врегулювання спору.

Ухвалами суду від 09.10.2019 року, 12.11.2019 року та 18.02.2020 року постановлено застосувати привід, як захід процесуального примусу відносно свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7

15.02.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відмова від виклику свідка ОСОБА_7 .

Цього ж дня судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Доручено Згурівському районному суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цього ж суду та участь у ній представника позивача ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції 14.04.2021 року. Роз`яснено представнику позивача ОСОБА_2 та свідку ОСОБА_8 про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Інших заяв по суті справи не надходило.

У судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав заявлений позов, з підстав викладених у ньому, та просив повністю задовольнити, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог. Зазначив що від відповідача була пропозиція продажу приміщення, яка зацікавила позивача, та під час зустріч відповідач повідомила, що перешкод для переоформлення немає. Коли сторони звернулися до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, їм було відмовлено через відсутність технічної документації та експертної оцінки. Відповідач запевнила позивача, що недоліки будуть усунуті, приміщення продасть за 50 000,00 грн та попросила завдаток у розмірі 25 000,00 грн, про отримання якого склала розписку. Через деякий час ОСОБА_5 зв`язався з позивачем від імені відповідача та позичив 2 700,00 грн для пришвидшення оформлення документів. В подальшому позивач звернулася до представника відповідача, однак той повідомив, що відповідач не виходить з ним на контакт, а через деякий час він повідомив, що ОСОБА_3 з ним не розрахувалася та попросила повернути документи. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогами або укласти договір, або повернути гроші, однак відповіді не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти позову, посилаючись на підстави, що викладені у відзиві на позовну заяву. Дійсно сторони досягли згоди про продаж приміщення котельні за 50 000,00 грн та відповідач отримала від позивача 25 000,00 грн, про що склала розписку. Для оформлення і пришвидшення укладення договору відповідач уповноважила сина позивача, ОСОБА_5 , на оформлення документів, для чого передала йому правовстановлюючі документи, він мав все владнати. У 2015 році від позивача почали надходити претензії, тому вона намагалася врегулювати це з ОСОБА_5 , однак він на дзвінки не відповідав. Відповідач спілкувалася з позивачем та була готова повернути їй гроші в обмін на оригінали документів. Коли представник відповідача вступила у справу, то виявила, що документи були готові ще 17.02.2014 року, при цьому ОСОБА_5 все підписував, не зазначаючи своє прізвище. Він зобов`язувався забрати документи самостійно, однак не виконав цього. Наразі позивач відмовляється укласти договір. Відповідно до довіреності ОСОБА_5 не мав права отримувати гроші. Крім того, за даними прибуткового касового ордера ТОВ Терра-7 платником є ОСОБА_9 .

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Свідок ОСОБА_5 допитаний у судовому засіданні показав, що позивач, ОСОБА_1 , є його матір`ю, а відповідача, ОСОБА_3 , він знає з 2013 року та мав з нею ділові робочі стосунки, у зв`язку з купівлею-продажем котельні. Від сільського голови свідку стало відомо про продаж котельні, про що він повідомив матері, якій необхідно було приміщення для зберігання автомобіля та запчастин, і вона зацікавилася пропозицією, оскільки займалася вантажними перевезеннями. По телефону зі свідком зв`язався чоловік на ім`я, ОСОБА_10 , який назвався власником котельні, вони вели переговори щодо купівлі. Згодом з`ясувалося, що власником є ОСОБА_3 . Всі разом зустрілися у нотаріуса для оформлення договору, однак виявилося, що земля не оформлена. Відповідач усно запропонувала свідку зайнятися оформленням землі і котельні за винагороду, була оформлена довіреність, відповідно до якої свідок мав вчиняти всі дії по оформленню землі та котельні, без обмежень. Відповідач передала свідку технічну документацію на землю, витяг з земельного кадастру, експертну оцінку будівництва і на землю. На оформлення документів пішов майже рік. Договір з ТОВ Терра-7 був укладений свідком від імені ОСОБА_3 . Свідок оформив землю за гроші, надані ОСОБА_1 , потім виник конфлікт, після чого ОСОБА_5 особисто повернув відповідачу всі документи, у тому числі і рішення сільської ради. Відповідач повідомила, що надалі вони будуть самостійно оформлювати документи. Щодо оплати відповідач сказала, що її не буде, оскільки свідок не доробив роботу, він погодився. Позивач запідозрила, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, та попросила свідка скласти розписку про отримані кошти у розмірі 2 700,00 грн на оформлення документів. Коли саме документи були оформлені ТОВ Тера-7 свідку не відомо, конфлікт на той момент вже почався. За проведену роботу щодо оформлення землі та котельні відповідач зі свідком не розрахувалася, щодо цього з ним не зв`язувалася. Свідку зателефонував ОСОБА_10 з вимогою повернути документи, на що ОСОБА_5 повідомив, що повернув документи відповідачу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працювала оператором комп`ютерного набору у ТОВ Терра-7 та до її обов`язків входив набір проектних документів на комп`ютері. З 07.10.2020 року вона звільнилася з роботи. ОСОБА_5 звернувся щодо виготовлення технічної документації і проведення топографічних робіт, у зв`язку з чим був укладений договір і виписаний прибутковий касовий ордер. ОСОБА_5 особисто сплачував 2 700,00 грн за прибутковим касовим ордером, однак в ордері вказана ОСОБА_3 , оскільки вона уповноважила його дорученням, та з цих же причин її дані зазначені у договорі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, вислухавши покази свідків, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.06.2010 року укладеним з Аркадіївською сільською радою та посвідченим Саркісян О.М., державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Київською області за реєстровим 3 1797, згідно рішення сесії Аркадіївської сільської ради п`ятого скликання № 316-32-У від 18.05.2010 року про продаж нежитлового приміщення - котельні, прийняла у власність придатне для використання за призначенням нежитлове приміщення - котельню, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,4636 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3221980301:01:004:0110 (т. 1 а.с. 48-49).

Право приватної власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомості також підтверджується Інформаційною довідкою № 83541014 від 27.03.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1 а.с. 96).

18.12.2013 року ОСОБА_3 власноручно була складена розписка про те, що остання отримала від ОСОБА_1 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн в рахунок часткової сплати за котельню, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна сума продажу складає 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. Решта грошей у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн буде передана у момент укладення договору купівлі-продажу котельні (т.1 а.с. 4).

Довіреністю від 18.12.2013 року, що була посвідчена Ківло І.В., приватним нотаріусом Згурівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 3524, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності, в т.ч. в органах бюро технічної інвентаризації, реєстраційній службі Згурівського районного управління юстиції в Київській області, у відділі Держземагентства Згурівського району Київської області, в органах нотаріату з питання підготування документів для продажу нежитлового приміщення - котельні, що розташоване по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до розписки ОСОБА_5 від 20.12.2013 року останній, як представник ОСОБА_3 за довіреністю від 12.12.2013 року, отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 2 700,00 грн для вчинення дій з переоформлення котельні, зокрема на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під котельню, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які необхідні для сплати ТОВ Терра-07 для виконання робіт по виготовленню проекту з землеустрою під зазначеним об`єктом. Згідно з наданою ОСОБА_5 ОСОБА_3 інформації сума вказаних коштів буде врахована при виплаті невиплаченої частини коштів від ціни продажу котельні, що залишилася після передачі завдатку (т. 1 а.с. 12).

25.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Терра-07 , в особі директора ОСОБА_7 який діє на підставі Статуту, і ОСОБА_3 укладено Договір № 311/13 про проведення у зумовлений строк топографо-геодезичних, проектно-вишукувальних, камеральних та інших робіт по виготовленню, у встановленому порядку, документів на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування котельні. Строк виготовлення документів відповідно до пп. 2.1.1 Договору становить 1 рік (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до Протоколу про договірну ціну від 25.12.2013 року до Договору № 311/13 від 25.12.2013 року, за підписом виконавця - ТОВ Терра-07 та замовника - ОСОБА_3 , договірна ціна за виконання геодезичних, землевпорядних та камеральних робіт становить 2 700,00 грн, що були сплачені ОСОБА_3 за прибутковим касовим ордером № 1889 від 27.01.2014 року (т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 108).

ТОВ Терра-07 був виготовлений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для обслуговування нежитлового приміщення (котельні), яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 47-81).

10.03.2015 року ОСОБА_1 склала претензію на ім`я ОСОБА_3 з вимогою або негайно вчинити юридичну дію з приводу переоформлення права власності на котельню яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу за суму 50 000,00 грн, при цьому всі платежі та податки пов`язані з переоформленням, у тому числі і з сумою послуг оцінювача та необхідних податків, що виникнуть при оцінюванні, повністю покладаються на ОСОБА_3 , або ж відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості, тобто загальна сума такого платежу становитиме 50 00,00 грн. В іншому випадку ОСОБА_1 буде змушена звернутися до суду про стягнення цієї суми з ОСОБА_3 . Вказана претензія була вручена відповідачу 16.03.2015 року (т. 1 а.с. 5, 6).

27.04.2015 року, у зв`язку з ненадходженням відповіді ОСОБА_3 на претензію від 10.03.2015 року, позивач склала на ім`я ОСОБА_3 вимогу, в якій повністю підтримує вимоги, що були зазначені у претензії, та вимагає надати письмову відповідь, в інакшому випадку буде змушена звернутися до суду. Вказана вимога була вручена відповідачу 07.05.2015 року (т. 1 а.с. 7, 8).

Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми завдатку у розмірі 25 000,00 грн, додаткової сплатити кредитором суми у розмірі завдатку, стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов`язання суми у розмірі 2 700,00 грн переданої позивачем представнику відповідача, а також - спричиненої позивачу внаслідок невиконання зобов`язання моральної шкоди.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що розписка від 18.12.2013 року була власноручно складена відповідачем та вказаний документ містить підтвердження щодо отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 25 000,00 грн в рахунок часткової сплати за об`єкт нерухомості - котельню, загальна сума продажу якої становить 50 000 грн, решта від якої у розмірі 25 000 грн буде передана у момент укладення договору купівлі-продажу котельні.

Відповідачем визнається як факт складання розписки від 18.12.2013 року, так і отримання нею від позивача суми коштів у розмірі 25 000,00 грн, а також не заперечується, що сторони у майбутньому мали намір укласти договорі купівлі-продажу котельні за загальну вартість 50 000,00 грн.

Таким чином, розписка від 18.12.2013 року є одностороннім правочином ОСОБА_3 , що зафіксований у письмовій формі, що спрямований на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - котельні.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За нормою ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За текстом розписки від 18.12.2013 року убачається, що відповідне застереження щодо терміну, в який має бути укладений договір купівлі-продажу котельні, відсутнє. Однак, оскільки станом на 10.03.2015 року між позивачем та відповідачем відповідно до умов розписки від 18.12.2013 року не було укладено договору купівлі-продажу котельні, то 10.03.2015 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 претензію щодо взятого зобов`язання по укладенню договору купівлі-продажу з вимогами укласти договір купівлі-продажу або повернути їй суму завдатку у розмірі 25 000,00 грн та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, що разом становить 50 000,00 грн. Крім того, аналогічного змісту вимогу було направлено 07.05.2015 року, де зазначено про обов`язок відповідача надати відповідь у строк, встановлений ст. 20 Закону України Про звернення громадян .

Поняття завдатку міститься у ст. 571 ЦК України.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до правової позиції, що викладена Верховним Судом у Постанові від 01.10.2020 року по справі 361/8331/18, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до правовідносин, що склалися між сторонами, убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Згідно з частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За правилом ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відтак судом встановлено, що розписка від 18.12.2013 року не містить всіх необхідних умов, визначених законом для попереднього договору-купівлі продажу нежитлового приміщення, зокрема вона складена у простій письмовій формі, не посвідчена нотаріально, не містить строку укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу.

З огляду на вказане, суд доходить переконання, що позивач у рахунок попередньої оплати вартості нерухомого майна - котельні передала відповідачу кошти у розмірі 25 000,00 грн, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкта нерухомого майна, загальною вартістю продажу у сумі 50 000,00 грн, однак договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений і після заявленої позивачем претензії від 10.03.2015 року та вимоги від 07.05.2015 року. За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення на користь боржника завдатку у розмірі 25 000,00 грн та додатково стягнення суми у розмірі завдатку. При цьому, у зв`язку з порушенням відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань за розпискою з неї на користь позивача підлягає стягненню внесений позивачем аванс у розмірі 25 000,00 грн.

Щодо суми коштів у розмірі 2 700,00 грн, переданих позивачем представнику відповідачу, ОСОБА_5 , відповідно до розписки від 20.12.2013 року, то суд не вбачає підстав для стягнення цих коштів з ОСОБА_3 , оскільки відповідні повноваження на отримання будь-яких коштів, в тому числі представником від ОСОБА_1 , довіреністю від 18.12.2013 року ОСОБА_3 ОСОБА_5 , як представнику, не надавались.

Вирішуючи позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.09.2020 року по справі № 918/631/19 сформувала наступну правову позицію, що підлягає застосуванню судом до цих правовідносин в силу ст. 263 ЦПК України.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням останньою грошового зобов`язання.

Оскільки вимогою від 27.04.2015 року, що була отримана відповідачем 07.05.2015 року, позивач вимагала у ОСОБА_3 надати письмову відповідь у термін не більше одного місяця, що відповідачем не було виконано, то датою виникнення заборгованості є 06.06.2015 року, а датою розрахунку слід вважати 28.02.2018 року - подання позивачем заяви про збільшення ціни позову та позовних вимог.

Відтак, відповідно до проведених судом розрахунків з відповідача на користь позивача за період з 06.06.2015 року по 28.02.2018 року підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 8 439,41 грн та 3% річних в сумі 2 049,00 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак позивач, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона зазнала душевних страждань, жодних доказів на підтвердження цього суду не надала, не вказала, у чому саме вони полягали, не підтвердили їх обсяг та тривалість, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 70 480,00 грн відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу в розмірі 25 000,00 грн, інфляційних втрат в сумі 8 439,00 грн та 3% річних в сумі 2 049,00 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 550, 612, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про стягнення суми завдатку - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 25 000 гривень, 3% річних в сумі 2 049 гривень, інфляційні втрати в сумі 8 439 гривень 41 копійку та судовий збір в сумі 551 гривня 20 копійок, а всього 36 039 (тридцять шість тисяч тридцять дев`ять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст судового рішення складений 29.06.2021 року.

Суддя: