Постанова

від 23.06.2021 по справі 914/2016/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа №914/2016/20

М.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддів:Бонк Т.Б.

Зварич О.В.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

За участю представників сторін від:

від позивача: Смілка В.І.;

від відповідача: Чепенко М.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн», м. Львів б/н від 30.10.2020)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 12.10.2020 (суддя О.Ю. Бортник)

у справі №914/2016/20

за позовомМіністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн», м. Львів

про стягнення 140 329, 26 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулось Міністерство оборони України з позовом до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» про стягнення пені у сумі 140 329, 26 грн за порушення умов договору від 31.10.2019р. №286/1/19/37 про постачання для державних потреб мастильних засобів для техніки спеціального призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, в частині прострочення терміну постачання продукції. З огляду на що, враховуючи п.7.3.2. договору, з відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 140 329,26 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/2016/20 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «НВП «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» на користь Міністерства оборони України 121 272, 17 грн пені та 1 819, 08 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо термінів доставки мастильних засобів для державних потреб.

Рішення суду в частині відмови у стягненні 19 057, 09 грн пені обґрунтоване тим, що при обрахунку пені по акті приймання-передачі № 205, судом встановлено, що поставка продукції по ньому здійснена відповідачем 11.12.2019. Той факт, що позивач до 20.12.2019 здійснював приймання товару не свідчить про поставку відповідачем продукції 20.12.2019. З огляду на зазначене, на думку суду першої інстанції, періодом нарахування пені по зазначеному акту є часовий проміжок з 03.12.2019 по 11.12.2019.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «НВП «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що судом першої інстанції пеню нараховано на усю суму вартості договору без врахування часткових поставок, та до 31.12.2019, коли зобов`язання вже було фактично виконане. Вважає, що прострочення термінів доставки сталося з вини позивача, оскільки останнім не приймався товар у тарі 0,8 мм (договором передбачено 1,2 мм), хоча, з огляду на це, відповідач пропонував зменшення ціни на продукцію. Зазначає, що інші військові частини приймали продукцію в аналогічній тарі без жодних зауважень.

Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, сторонами подано не було.

У судових засіданнях представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 286/1/19/37 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні та трансмісійні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п.п.1.1., 2.2., 3.1., 5.1., 5.5., 7.3.2., 10.1. договору, відповідач зобов`язувався постачати у 2019 році мастильні засоби, а саме: масло моторне «Fastroil» М-10Г2к (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а позивач забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно із специфікацією.

Згідно із специфікацією, відповідач зобов`язувався поставити продукцію у кількості 180 тон вартістю 4 838 940 грн до 02.12.2019. Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази), Центри забезпечення пальним, згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідачем продукція постачається на умовах DDP до складу позивача, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.

Договір вважається виконаним при умові постачання 100% продукції.

Умовами договору передбачено, що за порушення строків постачання продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 02.12.2019, відповідачем поставка продукції не здійснювалася. У період з 03.12.2019 до 31.12.2019, на виконання умов договору, відповідачем було здійснено п`ять поставок продукції у кількості 41, 86 тон на суму 1 125 322, 4 грн.

Так, згідно акту приймання-передачі № 205, відповідачем передано, а Військовою частиною НОМЕР_1 отримано, 1820 кг масла моторного «Fastroil» М-10Г2к 61-000-7035» на суму 48 927,06 грн.

У цьому акті зазначено, що видатковою накладною, яка засвідчує виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, є видаткова накладна № 286/1/19/37-01 від 11.12.2019, якою підтверджується факт поставки відповідачем 1820 кг продукції на суму 48 927,06 грн.

Видатковою накладною №286/1/19/37-07 від 13.12.2019 підтверджується поставка відповідачем позивачу ( згідно з його рознарядкою - Військовій частині НОМЕР_2 ) продукції в кількості 10, 01 т на загальну суму 269 098,84 грн.

Видатковою накладною №286/1/19/37-06 від 16.12.2019 підтверджується поставка відповідачем позивачу (Військовій частині НОМЕР_2 ) продукції в кількості 20,02 т на загальну суму 538 197,66 грн.

Видатковою накладною №286/1/19/37-08 від 16.12.2019 підтверджується поставка відповідачем позивачу (Військовій частині НОМЕР_3 ) продукції в кількості 10,01 т на загальну суму 269 098,84грн.

Зазначені військові частини включені Міністерством оборони України у рознарядку на постачання відповідачем масла моторного, яка в силу п.2.2. Договору № 286/1/19/37 від 31.10.2019, є його невід`ємною частиною.

З наведеного вище вбачається, що відповідач умов договору не виконав, у строк, встановлений договором, продукцію позивачу не поставив.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання відповідно до статті 174 Господарського кодексу Україну є господарський договір.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.173-174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку із зазначеним, доводи апелянта про порушення умов договору через суб`єктивні дії позивача, не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання щодо поставки продукції у строк, визначений договором.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторони погодили, що за порушення строків постачання продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи зазначене, місцевим господарським судом вірно встановлено, що вказані поставки продукції здійснено з порушенням умов договору, а тому позивачем правомірно нараховано пеню.

Водночас в частині розрахунку пені - конкретизації періодів та сум нарахування такої, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені, з врахуванням такого.

Так, відповідач зобов`язувався до 02.12.2019 поставити мастильні засоби у кількості 180 тон вартістю 4 838 940 грн для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації. Водночас свої зобов`язання за договором у строк не виконав, відтак з 03.12.2019 позивачем обгрунтовано нарахована пеня.

Апеляційний господарський суд зазначає, що позивач обмежився періодом нарахування пені лише на час дії договору.

При обрахунку пені, суд виходив із дат поставок та кількості поставленої продукції, вказаних у акті приймання-передачі № 205 від 11.12.2019 та у видаткових накладних №286/1/19/37-07 від 13.12.2019, №286/1/19/37-08 і № 286/1/19/37-06 від 16.12.2019.

При цьому, судом апеляційної інстанції не враховуються, як належні, доводи позивача про те, що пеня повинна нараховуватися згідно п. 5.5. договору на усю договірну суму поставки, що становить 4 838 940 грн, оскільки договір вважається виконаним за умови постачання 100% продукції.

У данному випадку апеляційним господарським судом береться до уваги зміст та умови настання відповідальності у вигляді пені, яка згідно з п.7.3.2. договору нараховується не на усю суму вартості поставки за договором, а на суму невиконаного зобов`язання в частині несвоєчасної поставки частини продукції.

З огляду на зазначене, пеня обраховується наступним чином:

1)За актом приймання передачі №205 від 11.12.2019 на суму 48 927, 06 грн (сума поставки):

період нарахування з 03.12.2019 по 10.12.2019 на суму 4 838 940 грн (заборгованість):

4 838 940 грн * 0,1 % * 8 днів = 38 711, 52 грн пені;

2)За видатковою накладною № 286/1/19/37-07 від 13.12.2019 на суму 269 098, 84 грн (сума поставки):

період нарахування з 11.12.2019 по 12.12.2019 на суму 4 790 012, 94 грн:

4 790 012, 94 грн * 0,1 % * 1 день = 4 790, 01 грн пені;

3)За видатковими накладними №286/1/19/37-08 і № 286/1/19/37-06 від 16.12.2019 на суму 807 296, 5 грн (сума поставки):

період нарахування з 13.12.2019 по 15.12.2019 на суму 4 520 914, 1 грн:

4 520 914, 1 грн * 0,1 % * 3 дні = 13 562, 74 грн пені;

4)Період нарахування з 16.12.2019 по 31.12.2019 (кінець дії договору) на суму 3 982 716, 44 грн:

3 713 617, 6 грн * 0,1 % * 16 дні = 59 417, 88 грн пені.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 116 482, 15 грн.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду в частині правомірності нарахування пені, однак суд погоджується з іншою частиною доводів апелянта щодо зміни суми пені та періодів такого нарахування. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн», м. Львів б/н від 30.10.2020) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/2016/20 змінити.

3.Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.

4.Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

«Позов Міністерства оборони України задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 42832830) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 116 482, 15 грн пені та 1 747, 1 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

5. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі залишити за апелянтом, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання постанови.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддяО.І.Матущак

Судді Т.Б. Бонк

О.В. Зварич