Постанова

від 08.06.2021 по справі 910/10524/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа№ 910/10524/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Лосік Ю.В.

від відповідача: Григораш К.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року (повний текст рішення складено 17.12.2020 року)

у справі № 910/10524/20 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Клименко Ольги Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 668 895,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Клименко Ольга Василівна (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 2 668 895,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані частковою оплатою відповідачем наданих послуг за договорами про надання послуг №№ 01.03.2017-1 від 01.03.2017 року та № 01.04.2017-2 від 01.04.2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 позов Фізичної особи - підприємця Клименко Ольги Василівни задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" на користь Фізичної особи - підприємця Клименко Ольги Василівни 2035379 грн. боргу, 452093,44 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 181423,44 грн. три проценти річних з простроченої суми, 40033,44 грн. витрат по оплаті судового збору, 20735,13 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

При цьому, скаржник наголосив, що ані позивачкою, ані відповідачем не проводилося жодних дій на виконання договору №01.03.2017-1 від 01.03.2017 року, що в свою чергу свідчить про відсутність правовідносин за ним, а тому такі позовні вимоги, а також вимоги про стягнення штрафних санкцій за його невиконання є безпідставними та задоволені судом у результаті неповного з`ясування всіх обставин справи.

Водночас, скаржник зазначив, що оскільки договір №01.03.2017-1 від 01.03.2017 року, додаток № 1 до нього та акт наданих послуг по цьому договору від 15.07.2017 року підписала невідома особа, у відповідача було відсутнє волевиявлення на укладання такого договору, а оскільки він сторонами не виконувався, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/10524/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі №910/10524/20 своєю ухвалою від 09.02.2021 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

16.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що доводи апелянта, що ним здійснено платежі, які обов`язково мали бути враховані на вчинення оплати за договором №01.04.2017-2 від 01.04.2017 року, є необґрунтованим, базуються на даних, що вводять в оману щодо начебто вчинення певних дій з боку відповідача (апелянта).

Також, за твердженням позивача, матеріалами справи підтверджується реальність надання послуг позивачем відповідачу, а також факт використання відповідачем (апелянтом) результатів послуг в своїй господарській діяльності. Тобто, посилання відповідача на недійсність правочину та неотримання послуг, відсутність підтвердження вчинення та виконання такого правочину є безпідставними, не підтвердженими ані матеріальним правом, ані об`єктивними обставинами.

25.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній, зокрема зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в проведенні експертизи, відповідно не було з`ясовано чи проставлена на документах оригінальна печатка відповідача, адже на сьогоднішній день, виготовлення печатки не потребує жодної дозвільної документації та фактично може бути виготовлено будь-якою особою.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10524/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

01.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача до апеляційної скарги, відповідно до яких останній, зокрема зазначив, що всі дії апелянта наразі зводяться до зловживання та використання результатів неналежного виконання власних обов`язків - оскільки виключно посилаючись на ту обставину, що в правочині начебто міститься не підпис директора, що є зоною відповідальності саме відповідача, останній без будь-якого доказового обґрунтування та постійно змінюючи позицію, стверджує, що начебто угода не укладалась, а навіть якщо і схвалювалась, то результати точно не приймались.

Крім того, представник позивача зазначив, що посилання на шлюбні відносини між директором позивача та відповідачем, а також на те, що в наслідок таких відносин позивач мала необмежений доступ до будь-яких даних відповідач, є маніпулюванням, направленим на формування хибного уявлення про господарські взаємовідносини саме між позивачем та відповідачем та не доводить факт того, що послуги не надавались та договір не укладався і не схвалювався.

13.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/20661/20 від 19.04.2021 року.

Представник скаржника в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 08.06.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої скасувати та прийняти нове рішення, яки в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

08.06.2021 року представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Фізичною особою - підприємцем Клименко Ольгою Василівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 01.03.2017-1 від 01.03.2017 року (далі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги послуги з організації та забезпечення знімального процесу національного художнього фільму, під попередньою назвою "Позитивний "Бандерас" на виїзних зйомках, зокрема, забезпечувати проживання знімальної групи, художньо-виробничого персоналу та акторів на період виїзних зйомок, забезпечувати добові витрати знімальної групи, художньо-виробничого персоналу та акторів на період виїзних зйомок, забезпечувати потреби, необхідні для безперебійної роботи знімального майданчику, у т.ч. іншій послуги за вимогою замовника зазначені в додатках до цього договору, а останній - оплачувати надані послуги на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2., 3.1. договору обсяги надання послуг, строки та місце їх надання, особливості застереження, вартість, визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

Згідно додатку №1 від 01.05.2017 року до договору сторони узгодили надання послуг протягом 8 травня - 15 липня 2017 року, зокрема: забезпечення проживання, оплата номерів - в кількості 50 номерів протягом періоду 55 днів вартістю 1031250 грн.; забезпечення добових витрат - з розрахунку 75 чоловік протягом 55 днів вартістю 1375000 грн.; забезпечення знімального майданчика - в обсязі 37 змін вартістю 151039 грн., а загальною вартістю 2557289 грн. Місце надання послуг визначено - села Єгорівка, Єремеєвка та Світлогорське Одеської області, село Тягинка Херсонської області та місто Київ.

Крім того, 01.04.2017 року, між Фізичною особою - підприємцем Клименко Ольгою Василівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 01.04.2017-2 (далі - договір про надання послуг), відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги бекстейдж на період знімального процесу національного художнього фільму, під попередньою (робочою) назвою "Позитивний "Бандерас" на виїзних зйомках, а останній - оплачувати надані послуги на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2., 3.1. договору про надання послуг обсяги надання послуг, строки та місце їх надання, особливості застереження, вартість, визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

Згідно додатку №1 від 01.04.2017 року до договору сторони узгодили надання послуг бекстейджу протягом 26 квітня - 15 липня 2017 року вартістю 243090 грн. Місце надання послуг визначено - села Єгорівка, Єремеєвка та Світлогорське Одеської області, село Тягинка Херсонської області та місто Київ.

Відповідно до умов п. 4.3. указаних договорів №№ 01.03.2017-1 від 1 березня 2017 р. та № 01.04.2017-2 від 1 квітня 2017 р. оплата послуг за кожним з додатків здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих за додатком послуг.

Строк дії договорів №№ 01.03.2017-1 від 01.003.2017 року та № 01.04.2017-2 від 01.04.2017 року встановлений з дати їх укладення сторонами до 31.07.2017 року.

Твердження скаржника, що спірний договір від імені його товариства підписаний не уповноваженою особою та у зв`язку з чим є недійсним є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 доказів не визнання цього договору (звернення до правоохоронних органів, тощо), який у силу вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Водночас, колегія суддів відзначає, що з наявних у матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача за період 01.02.2017- 26.02.2020 років вбачається, що відповідачем на виконання цього договору було сплачено 1729000 грн, що свідчить про схвалення відповідачем цього договору, дійсність якого ним ставиться під сумнів.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зі змісту норми ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину (чим спростовуються протилежні доводи апеляційної скарги про те, що орган управління позивача не схвалював спірний правочин і не вчиняв дій на його схвалення). Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 910/2541/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, враховуючи наведені норми та встановлені судом першої інстанції обставини, які знайшли своє підтвердження і у суді апеляційної інстанції, а саме: отримання відповідачем відповідних послуг, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.07.2017 року про надання позивачем відповідачу протягом 8 травня-15 липня 2017 року послуг за договором № 01.03.2017-1 від 1 березня 2017 р. вартістю 2557289 грн, а також протягом 26 квітня -15 липня 2017 року послуг за договором № 01.04.2017-2 від 1 квітня 2017 р вартістю 243090 грн, а загалом вартістю 2800379 грн, спростовує твердження скаржника що договір №01.03.2017-1 від 01.03.2017 року, додаток № 1 до нього та акт наданих послуг по цьому договору від 15.07.2017 року підписала невідома особа, у відповідача було відсутнє волевиявлення на укладання такого договору і він сторонами не виконувався.

Крім того, про факт надання послуг за спірними договорами також свідчить та обставина, що фільм "Позитивний "Бандерас" був знятий та випущений в прокат, що підтверджується повідомленням Державного агентства України з питань кіно на офіційному веб-сайті 08.10.2018 року про початок прокату цього художнього фільму за посиланням:

- http://dergkino.gov.ua/ua/news/show/1692/u_prokat_vihodit_hudozhniy_film_pozivniy_banderas.html , оприлюдненням фільму "Позитивний "Бандерас" на сторінці вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%81.

Щодо твердження скаржника, що частина платежів від 12, 26 травня та 23 червня 2017 року стосується оплати послуг за другим договором № 01.04.2017-2 від 01.04.2017 року і тому за цим договором відсутня заборгованість, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, платежі від 12.05.2017 року, 26.05.2017 року та 23.06.2017 року за призначенням прямо пов`язані з договором №01.03.2017-1 від 01.03.2017 року, оскільки мають спільний предмет надання послуг (згідно п. 1.1. договору) - надання послуг з організації та забезпечення знімального процесу національного художнього фільму під попередньою (робочою) назвою Позивний Бандерас , зокрема, щодо: забезпечення проживання знімальної групи, художньо-виробничого персоналу, акторів на період виїздних зйомок; забезпечення добових витрат знімальної групи, художньо- виробничого персоналу, акторів на період виїздних зйомок; забезпечення потреб, необхідних для безперебійної роботи знімального майданчику та ін. послуг та вказані в позовній заві у відповідній таблиці;

З урахуванням викладеного, посилання на зазначені платежі як на такі, що вчинені відповідачем на виконання договору №01.04.2017-2 від 01.04.2017 року є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оціню твердження скаржника, що ані позивачкою, ані відповідачем не проводилося жодних дій на виконання договору №01.03.2017-1 від 01.03.2017 року, як безпідставне та таке, що не спростовує висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 2035379,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума інфляційних втрат підлягає стягненню в сумі 452093,44 грн, а 3% річних в сумі 181423,44 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідача витрат за правничу допомогу в розмірі 20735,13 грн, з огляду на наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, Фізичною особою - підприємцем Клименко Ольгою Василівною на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія ордеру серія КВ №738048 від 27.05.2020 року, копія договору про надання правничої (правової) допомоги №Ф-113 від 26.05.2020 року, копія додатку № 1 від 26.05.2020 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №ф-113 від 26.05.2020 року, копія рахунку на оплату №10 від 27.05.2020 року, копії платіжних доручень та квитанцій.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За приписами ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт від ; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому ..числі впливом вирішення справи на репутаію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом враховано, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати відповідають критеріям реальності та розумності.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.

З огляду на доведення Фізичною особою - підприємцем Клименко Ольгою Василівною понесення витрат на правничу допомогу для розгляду справи у суді першої інстанції, останній правомірно стягнув з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 20735,13 грн.

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи, колегія суддів відзначає наступне.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів враховує, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки предмет дослідження почеркознавчої експертизи не стосується предмету спору (предметом спору є не встановлення дійсності/недійсності угоди, а саме наявність/відсутність заборгованості за відповідним правочином), суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої та економічної експертизи.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Я-Да Продакшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі № 910/10524/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі №910/10524/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10524/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 29.06.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.