Рішення

від 24.06.2021 по справі 922/816/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа № 922/816/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова до 1) Харківської міської ради , 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , 3) Фізичної особи-підприємця Савченко Лариси Володимирівни, м. Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна за участю представників сторін:

прокуратури - Здор Т.О. (посвідчення № 057664 дійсне до 22.10.2025)

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідачів - не з`явився

3-го відповідача - Терещенкова О.А. (ордер серія ПТ № 036223 від 12.04.21)

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі за текстом - прокурор, позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Харківської міської ради (далі за текстом - 1-й відповідач), 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі за текстом - 2-й відповідач) 3) Фізичної особи-підприємця Савченко Лариси Володимирівни, м. Харків (далі за текстом - 3-й відповідач) в якій просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати п.55 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» № 412/16 від 26.10.2016;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель № 5421-В-С від 16.12.2016, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2909;

3) зобов`язати ФОП Савченко Ларису Володимирівну (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути об`єднаній територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради інженерну споруду галерею загальною площею 299,3 кв. м., розташовану у будівлі літ. «А 1 -1» за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) зобов`язати Харківську міську раду (ЄДРПОУ 04059243) прийняти інженерну споруду галерею загальною площею 299,3 кв. м., розташовану у будівлі літ. «А 1 -1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлений позов обґрунтовано прокурором з посиланням на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та в подальшому в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.04.2021.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської від 12.04.2021 підготовче засідання відкладено на 29.04.2021.

Ухвалою господарського суду Харківської від 29.04.2021 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 24.05.2021.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.. № 8322 від 13.04.2021) про залишення позовної заяви без розгляду.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження 1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 7607 від 05.04.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги 1-й відповідач обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення ним дотримано визначений законом спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, яка є правомочною, вказане питання включене в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, за результатами якого більшістю голосів присутніх депутатів прийнято рішення. 1-й відповідач зазначає, що ним, як уповноваженим органом також дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлового приміщення, а саму приватизацію проведено в порядку, визначеному ст. 345 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 4-5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, тощо. 1-й відповідач зазначає, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути підставами для визнання приватизаційного договору недійсним, та подальшого позбавлення майна особи, яка набула його на підставі такого договору, оскільки зазначене суперечить частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, на думку 1-го відповідача, прокурором при зверненні до суду з позовом по даній справі не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави. Крім того, 1-й відповідач вважає, що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності, що в даному випадку також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Прокурор надав суду відповідь на відзив 1-го відповідача (вх. № 8043 від 08.04.2021) в якому спростовує доводи останнього, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема прокурор зазначає, що відповідно до системного аналізу ст. 345 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 4-5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме правління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж же бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, що орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, зазначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак, як зазначає прокурор, 3-м відповідачем поліпшень орендованого майна не здійснено, в зв`язку з чим, 1-й відповідачем було невірно обрано спосіб приватизації майна шляхом його викупу 3-м відповідачем.

3-й відповідач надав суду заяву (вх. № 8171 від 12.04.2021) про застосування строку позовної давності. В даній заяві 3-й відповідач вказує, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, що в даному випадку є підставою для відмови в задоволенні його позову.

2-й відповідач звернувся до господарського суду з заявою (вх. № 8323 від 13.04.2021) про застосування строку позовної давності у справі № 922/816/21. В даній заяві 2-й відповідач також вказує, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, що на його думку, є підставою для відмови в задоволенні його позову.

Також 2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 8324 від 13.04.2021) в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні заявленого позову. В даному відзиві 2-й відповідач зокрема зазначає, що 1-м відповідачем, як уповноваженим органом, дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлового приміщення, а саму приватизацію проведено в порядку, визначеному ст. 345 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 4-5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, тощо. Також 2-й відповідач зазначає, що прокурором в позовній заяві взагалі не зазначено, чим саме та чиї права порушено при укладанні спірного договору купівлі-продажу, тощо.

Прокурор надав суду заперечення на заяву 3-го відповідача про застосування строку позовної давності (вх. № 11867 від 24.05.2021). В даних запереченнях прокурор вважає помилковими доводи 3-го відповідача про пропуск ним при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2021.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2021 розгляд справи по суті відкладено на 24.06.2021.

На судове засідання 24.06.2021 прибув прокурор, та представник 3-го відповідача.

Прокурор підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник 3-го відповідача проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

1-й та 2-й відповідачі на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про причини неприбуття представників суд не повідомили.

Оскільки неявка на судове засідання представників 1-го та 2-го відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена справа, як зазначає прокурор, вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.

Матеріали справи також свідчать про те, що між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною, як орендарем, укладено договір оренди № 1363 від 17.10.2016, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування інженерну споруду галерею загальною площею 299,3 кв. м. (згідно з технічним паспортом КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації інвентаризаційна справа № 75292 від 25.05.2016), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс» .

Згідно з п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою використання: розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню..

Відповідно до п. 3.1 договору оренди вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 239442 грн. без врахування ПДВ станом на 01.09.2016.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар зобов`язаний здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з. управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

За змістом п. 5.3 договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Згідно з пунктом 5.6. договору оренди, орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно п. 10.1 договору оренди останній діє з 07.10.2016 до 07.09.2019.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, Фізична особа - підприємець Савченко Лариса Володимирівна звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом від 10.10.2016, в якому просила дозволити приватизацію орендованих приміщень (договір оренди № 1363 від 07.10.2016) загальною площею 299,3 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2 , які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та які є предметом оренди за вказаним договором.

Як зазначає прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

Відповідно до п. 55 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016 № 412/16, Харківська міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною.

Фізична особа - підприємець Савченко Лариса Володимирівна звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою № 19418 від 31.10.2016 в якій, з метою приватизації вказаного майна просила провести його оцінку, а проведення оцінки доручити суб`єкту оціночної діяльності фізичній особі-підприємцю Буйницькому М.М.

Управління комунального майна звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Буйницького М..М. з проханням провести оцінку вказаного нежитлового приміщення з метою визначення вартості

ФОП Буйницький М..М. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, який затверджено Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.10.2016 без ПДВ складає 239500 грн.

В подальшому, 16.12.2016 між Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною, як покупцем, та Управлінням комунального майна, як продавцем, укладено договір купівлі - продажу № 5421-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти інженерну споруду галерею літ. А1-1 загальною площею 299,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , орендовану Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною згідно з договором оренди № 1363 від 07.10.2016.

Згідно з п. 2 договору, оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована в висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 22.11.2016, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економки та комунального майна Харківської міської ради 25.11.2016, і складає 239500 грн.

Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень та складає 47900 грн.

Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі 1 становить 287400 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 287400 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

В подальшому, рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33584997 від 26.01.2017 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на інженерну споруду галерею загальною площею 299,3 кв.м., розташовану у будівлі літ. А1-1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з позовом в межах даної справи прокурор зазначає, що Харківська міська рада, всупереч вимогам Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада на підставі вказаних вище законодавчих актів має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

У даному випадку, на думку прокурора, Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною не здійснено жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві поданій Фізичною особою-підприємцем Савченко Ларисою Володимирівною з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Також прокурор зазначає, що згідно з умовами договору оренди, станом на 01.09.2016 ринкова вартість орендованих об`єктів нерухомого майна без ПДВ складала 239442 грн., а станом на момент приватизації - 239500 грн. без ПДВ.

Прокурор вказує, що до моменту подачі заяви до міської ради про викуп об`єкт нерухомого майна перебував в оренді у ФОП Савченко Л.В. лише 3 дні. Вказане , на думку прокурора додатково свідчить про те, що ніяких поліпшень орендованого майна, а тим більше на 25 відсотків, ФОП Савченко Л.В. не проводилось.

З огляду на викладене, оскільки ФОП Савченко Л.В. до органу приватизації не подавала документи, передбачені п. 2.2. Порядку, які б містили інформацію стосовно невід`ємних поліпшень здійснених за час оренди, зазначене на думку прокурора свідчить, що ФОП Савченко Л.В. не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

Таким чином, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.

За таких обставин, рішення міської ради, на думку прокурора, є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним.

З цих підстав прокурором заявлено позов який розглядається в межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено: територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч. 1 ст. 59).

Тобто, вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Частиною 2 ст. 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» .

Відповідно до ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж є об`єктами малої приватизації.

Згідно з частиною 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у т.ч. разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремо індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (станом на час виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Положеннями ст. 10 цього Закону встановлено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніше як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону, приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Суд констатує, що спірні приміщення, які Харківська міська рада рішенням від 26.10.2016 № 412/16 вирішила відчужити шляхом викупу Фізичної особі - підприємцю Савченко Л.В., про що зазначено у п. 55 додатку до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.11.2011 № 565/11 (далі - програма приватизації).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), що полягає, зокрема, у встановленні ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

В ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» вказано, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до ст. 289 ГК України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Пункт 5.6 укладеного між ФОП Савченко Л.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору оренди № 5006 від 08.09.2010 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок).

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З огляду на наведене помилковими є доводи відповідачів про те, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано будь-яких доказів стосовно того, що Фізична особа-підприємець Савченко Л.В., отримавши в оренду приміщення за договором оренди № 1363 від 07.10.2016 до моменту винесення Харківською міською радою спірного рішення від 26.10.2016 № 412/16 за рахунок власних коштів здійснила поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, і таке поліпшення неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди. Більше того, згідно з умовами вказаного договору оренди вартість орендованого майна станом на 01.09.2016 складала 239442 грн без врахування ПДВ, тоді як станом на момент приватизації згідно з висновком про вартість майна його вартість становила 239500 грн. без ПДВ, тобто вартість майна збільшилася лише на 58 грн. До того ж, до моменту подачі заяви до міської ради про викуп об`єкт нерухомого майна перебував в оренді у ФОП Савченко Л.В. лише 3 дні. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень орендованого майна, а тим більше на 25 відсотків, орендарем не проводилось.

Зазначені обставини та вимоги чинного законодавства України безпідставно не були враховані при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 26.10.2016 № 412/16 в частині п. 55 додатку до нього.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 26.10.2016 № 412/16 в частині п. 55, та як наслідок, і при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.12.2016 № 5421-В-С, що за певних обставин, могло б бути підставою для задоволення заявленого позову.

Однак, як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Якщо відновлення порушеного суб`єктивного права не досягнуто в оперативно претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб`єктивне право або юридичний обов`язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб`єктивному праві можливостей і задовольнити інтереси управомоченого.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 по справі № 914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Європейський суд з прав людини у справі Dacia S.R.L. проти Молдови від 18 березня 2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав лини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

В цій постанові суд також дійшов висновку що позовна давність є строком пред`явлення безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 7 та 14 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц та № 1617/16 відповідно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

В даному випадку Оскаржуваним прокурором рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Відповідно до п. 55 додатку до рішення інженерна споруда галереї площею 299,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул.. Гвардійців-Широнінців, 45, літ А1-1 підлягає приватизації шляхом викупу ФОП Савченко Л.В.

Відповідно до ч. 17 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування України сесії зади проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.

Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 01.11.2016.

Так чином, прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 26.10.2016, або в день його публікації - 01.11.2016.

Далі, прокурор в позовній заяві зазначає, що він дізнався про наявність відповідних порушень в ході досудового розслідування за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, процесуальне керівництво по якому проводиться Харківською місцевою прокуратурою № 2, а саме, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Мар`їнська, 15.

Суд зазначає, що зі змістом оскаржуваного договору купівлі-продажу від 16.12.2016 № 5421-В-С прокурор міг довідатися лише з моменту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки цей договір в вільному доступі відсутній.

Однак, враховуючи, що в силу положень ст. 6 Закону України Про прокуратуру органи прокуратури України, становлять єдину централізовану систему, вищевказане підтверджує про факт обізнаності прокурора знати про наявність можливого порушення прав при укладанні вказаного договору купівлі-продажу також, починаючи з 04.01.2017.

Зокрема, прокурор в ході досудового розслідування за № 42017221080000002 від 04.01.2017, ще з моменту відкриття зазначеного кримінального провадження 04.01.2017 мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав лише через 2 роки - в лютому 2019 року, а з позовом в межах даної справи звернувся зі сплином більше ніж 2 років з моменту винесення ухвали від 06.02.2019 по справі № 639/687/19 (а саме, 12.03.2021), та зі сплином більше ніж через 4 років з моменту відкриття кримінального провадження.

Зазначене свідчить про пропуск прокурором при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності. При цьому, з матеріалів справи також не вбачається наявність обґрунтованих підстав, які б заважали прокурору подати позов в межах встановленого законом строку позовної давності.

Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а також ФОП Савченко Л.В. подали до суду заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмови в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" червня 2021 р.

Суддя О.І. Байбак