Рішення

від 08.06.2021 по справі 523/17692/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/17692/17

Провадження №2-о/523/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду № 6 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі, Одеська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 та після смерті чоловіка відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що 05.06.1996 року шлюб між сторонами було розірвано, однак, через декілька днів, подружжя примирилось та продовжило проживати разом у фактичних шлюбних відносинах, вести спільне господарство, дбати один про одного та знову стали пов`язані спільним побутом до дня смерті чоловіка ОСОБА_2 . Заявниця здійснила поховання свого чоловіка, інших спадкоємців після його смерті немає, однак, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, з підстав того, що визнається лише той шлюб, який було укладено у державних органах реєстрації актів цивільного стану. На підставі викладеного просить встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по день смерті останнього, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката заявника Мевліда Дмитра Миколайовича залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2018 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової пати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2018 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.12.2020 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи в судове засідання.

Адвокат заявника Тонкошкура Валентина Леонідівна 03.02.2021 р. (вх. 2629) подала клопотання про залишення без розгляду частини заявлених вимог: щодо визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того адвокат подала клопотання про витребування доказів, витребування копії спадкової справи, та виклик свідків ( т. 2, а.с.1-8).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2021 року клопотання представника заявника про залишення частини вимог без розгляду задоволено, залишено без розгляду вимоги заяви щодо визнання спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

Також, ухвалою суду від 17.02.2021 року задоволено клопотання представника заявника, витребувано від Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 ( т. 2, а.с.13).

На виконання ухвали суду 19.03.2021 року (вх. № 7897) Суворовською державною нотаріальною конторою м. Одеси направлено суду копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 (т. 2, а.с.16-24).

В останнє судове засідання заявник ОСОБА_1 та адвокат заявника Тонкошкура Валентина Леонідівна не з`явились, При цьому, представник заявника звернулась до суду з заявою в якій зазначила, що заяву про встановлення факту підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити з підстав, що в ній викладені (т. 2, а.с.49).

Заінтересовані особи: Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі та Одеська міська рада до суду також не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, при цьому, на адресу суду надійшла заява за підписом завідувачої Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Дацкова Ф.А. про слухання справи у відсутність представника заявника (т. 2, а.с.45).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши докази на підтвердження обставин викладених в заяві в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки ОСОБА_1 посилається на те, що між нею та померлим ОСОБА_2 через подружню сварку було розірвано шлюб, однак, подружжя з часом примирилось та продовжило проживати разом, вести спільне господарство та жити як повноцінна сім`я. Заявник зазначає, що у квітні 2016 року її чоловік помер, після його смерті спадкоємців окрім неї не залишилось, та при цьому вона не може отримати спадщину, оскільки на час відкриття спадщини сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер у квітні 2016 року , актовий запис № 3820, свідоцтво про смерть про смерть видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 12.04.2016 року, серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с.19).

Також, судом встановлено, що Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради 30.09.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 171125 видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка була видана на праві спільної часткової власності, в рівних частках (т. 1а.с.20-21). Згідно відмітки Свідоцтво зареєстровано у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 11.11.2002 р.

Згідно розпорядження № 171125 від 30.09.2002 року на підставі заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири, яким дозволено і передано квартиру АДРЕСА_1 у спільну, часткову власність ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_1 (т. 1 а.с.22).

Згідно довідки Відділу реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції № 139/03-75 від 26.09.2002 року про те, що 14.11.1987 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Одеси було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 669. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також, у довідці зазначено, що 05.06.1996 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Одеси, зареєстровано розірвання шлюбу, актовий запис № 109 (т. 1, а.с.27).

Заявник зазначає, що після розірвання шлюбу сторони продовжили проживати однією сім`єю та зазначені обставини підтверджуються наступними доказами.

Згідно довідки (виписка з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 13.04.2017 року вих. № 383, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи: ОСОБА_2 з 25.10.2002 року - чоловік, та ОСОБА_1 з 25.10.2002 року - власник (т. 1, а.с.28).

При цьому, згідно копії паспорта ОСОБА_2 іншої адреси реєстрації окрім за адресою: АДРЕСА_1 не мав (т. 1, а.с.16-18).

Відповідно до Договору - замовлення на організацію та проведення поховання № 018330 від 12.04.2016 року, замовником зазначено: ОСОБА_1 , згідно рахунку - фактури № 26 від 13.04.2016 року ОСОБА_1 , здійснила розрахунок за проведення поховання у сумі: 6 485 грн. (т. 1, а.с.29-31).

Згідно копії спадкової справи, що заведена до майна померлого, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 (т. 2, а.с.16-24).

Відповідно до положення ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Так, згідно Повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, судом встановлено, що 14.11.1987 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 669. В подальшому, згідно змін в актовому записі, запис № 1 складно актовий запис № 190 від 05.06.1996 року - шлюб розірвано. Також, згідно даних Витягу, 07.06.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, актовий запис № 125. Разом з цим, згідно актового запису про розірвання шлюбу № 438 від 12.08.1997 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , розірвано, підстава: рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.1997 року про розірвання шлюбу (т. 1, а.с.221-234).

Таким чином, з досліджених Витягів про реєстрацію шлюбу та його розірвання, судом встановлено, що ОСОБА_2 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , в якому подружжя перебувало з 14.11.1987 року по 05.06.1996 року, тобто на протязі 9 років, та з ОСОБА_7 з 07.06.1996 року по 12.08.1997 року, в якому подружжя перебувало протягом одного року.

Згідно даних витягів, встановлено, що інших зареєстрованих шлюбів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Допитаний в судовому засіданні 22.04.2021 р. свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 2002 року по 2014 рік працював разом з заявницею на одному заводі, вона в той час працювала в бухгалтерії, та її чоловік після роботи кожного дня її зустрічав з роботи, протягом всього часу всі знали що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , є чоловіком та дружиною в повному розумінні цього поняття. У 2003 році їх сім`ї стали близько товаришувати та вони разом зустрічали свята, дні народження. Також, пояснив, що допомагав родині ОСОБА_1 робити в квартирі ремонт, йому особисто та достеменно відомо, що бюджет в родині був спільним, та їм, як друзям не було відомо того, що подружжя перебувало в розлученні.

Свідок ОСОБА_9 22.04.2021 р. суду пояснила, що із заявницею ОСОБА_1 особисто знайома з дитинства, а з ОСОБА_2 , знає з моменту їх шлюбу, тобто з 1987 року. Зазначила, що весь час вони проживали в одному будинку, оскільки їх будинок на 4 квартири, а тому всі знають один одного. ОСОБА_9 проживає у квартирі в„– 1 , а ОСОБА_1 до смерті ОСОБА_2 , разом проживали в квартирі в„– 2 , зараз, там проживає лише ОСОБА_1 . Також, свідок пояснила, що подружжя проживало, як звичайна родина, відвідували гостей та до них приходили гості, зазначила, що ОСОБА_2 був добрим, поважним, не ображав дружину, подружжя брало участь у проведенні в будинок водопостачання.

Свідок ОСОБА_12 , суду пояснив, що з ОСОБА_2 був знайомий раніше ніж з ОСОБА_1 , вони товаришували, знав, що вони чоловік та дружина, декілька разів приходив до них у гості, бачив, що ОСОБА_2 добре ставився до своєї дружини, з повагою. Зазначив, що похованням ОСОБА_2 займалась його дружина, тобто ОСОБА_1 , не знав та не бачив, щоб у них були інші відносини, весь час вони проживали як одна родина, спільно дбали про побут.

Також, за власною заявою про допит, як свідка, судом було допитано заявника. Свідок ОСОБА_1 пояснила, що з чоловіком одружилась 1987 року, їх знайомство відбулось у друзів на новий рік. Квартира, яка була ними приватизована є квартою її батьків. Зазначила, що ініціатором розлучення у 1996 році була вона, після сімейної сварки. Що чоловік уклав другий шлюб їй відомо не було, оскільки після 3-х місяців розлучення, вони примирились та знову почали жити разом. Зазначила, що чоловік поводив себе добре, зароблені гроші приносив до дому. Після розірвання шлюбу, чоловік, з особистих йому мотивів, розірвав всі їх спільні світлини, та після чого вони більше не фотографувались.

Також, судом досліджуються письмові докази, надані заявником на підтвердження спільного проживання з померлим на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Товарного чека № 002160 ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , 11.01.2010 року, зроблено замовлення на суму: 4 751 грн., 00 коп.,згідно талону від 20.11.2011 року, зроблено замовлення в ТС СТИНОЛ ,на суму: 4 399 грн., 00 коп., в 2012 році між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ТОВ ВИКРА укладено договір на встановлення дверей та вікон, згідно підписів на акті прийому-передачі 07.07.2012 року, замовники поставили власні підписи, відповідно до накладної від 18.10.2013 року ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , здійснили замовлення меблів на суму: 4 439 грн., згідно товарного чека № 018/14 від 15.03.2014 року ОСОБА_2 ,. здійснив замовлення телевізору ( т. 1, а.с.242-252).

Із досліджених доказів, вбачається, що заявник та ОСОБА_2 вели спільний побут, купували техніку для дому, робили ремонт тощо.

Надані суду документи на підтвердження сплати заявником житлово-комунальних послуг за вказаною вище адресою, судом не досліджуються, оскільки не мають прямого відношення до предмету заявлених вимог, предметом вимог є встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини з 2004 року по 2016 рік без реєстрації шлюбу, зазначені платіжні доручення не підтверджують та не спростовують даного факту.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України Про Всеукраїнський перепис населення від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 3 СК України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 74 Сімейного Кодексу України визначено, що якщо жінка і чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 256 ЦПК України передбачена можливість встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу.

Судом, шляхом дослідження письмових доказів та допиту свідків, встановлено, що сторони перебували у шлюбі, що підтверджується Витягом з актового запису, при цьому судом в ході розгляду справи встановлено, що сторони після розірвання шлюбу, примирились та знову почали проживати разом, за однією адресою, як чоловік та дружина, допитані в судому засіданні свідки суду пояснили, що подружжя проживало разом, їх відвідували гості, вони мали спільний бюджет, вели спільний побут, спільно приймали участь в проведенні в будинок водопостачання, робили ремонт та купували техніку, меблі. Інших відносин сторони не мали, наявність іншої реєстрації сторін, судом не встановлена.

Встановлення вищевказаного факту має юридичне значення для заявника, оскільки пов`язано з оформленням спадкових прав.

Таким чином, з урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по день смерті останнього, а саме до квітня 2016 року.

На підставі викладеного, та керуючись 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 293-294, 315, 318- 319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі, Одеська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, з 01.01.2004 року по день смерті останнього - квітень 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складно 14 червня 2021р.

Суддя: