Ухвала

від 23.06.2021 по справі 383/907/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 червня 2021року

м. Київ

справа№ 383/907/16-ц

провадження № 61-4255св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерськегосподарство Регіон -Агро ,

третя особа - відділДержкомзему в Бобринецькомурайоні Кіровоградської області ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року в складі судді Адаменко І. М. та постанову Кропивницького апеляційногосуду від 25 січня 2019 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Регіон-Агро (далі - ФГ Регіон-Агро ) та з урахуванням неодноразових заяв про уточнення та зміну позовних вимог просила: розірвати договір оренди землі, укладений з ФГ Регіон-Агро 04 лютого 2013 року; стягнути з відповідача на її користь 53 571, 52 грн, з яких: 35 303, 87 грн - недоплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за 2013-2016 роки, 1 944, 91 грн - проценти, 13 024, 11 грн - інфляційні втрати, 3 298, 63 грн - пеня.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року , залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2019 року , позов ОСОБА_1 задоволеночастково.

Стягнуто з ФГ Регіон -Агро на користь ОСОБА_1 заборгованістьз орендної плати за 2013 рік за договором оренди землі від 04 лютого 2013 року в сумі 3 789 грн .

У задоволеніпозову в іншійчастині відмовлено . Вирішено питання розподілу судових витрат .

У березні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року і постанову Кропивницького апеляційногосуду від 25 січня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі.

УхвалоюВерховногоСудувід 12 квітня 2019 рокувідкритокасаційнепровадженняусправітавитребуваноїїматеріализБобринецькогорайонногосудуКіровоградськоїобласті .

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в справі, що переглядається, становить 79 341, 52 грн. Тобто справа № 383/907/16-цє малозначною у силу вимог закону.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії , що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) . У пп. 107-109 рішення у справі Коем та інші проти Бельгії Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом . У цій справі Суд зазначає, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову Апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом, що було підтверджено Урядом у його зауваженнях. Суд також зазначає, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду ухвалювати такого роду рішення. І, нарешті, Суд вважає, що загальні положення Конституції України 254к/96-ВР, на які посилався Уряд, не могли слугувати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень. Проте у даній справі Верховний Суд не надав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення Господарського процесуального кодексу і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду України. На думку Суду, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у Господарському процесуальному кодексі, Верховний Суд не може вважатися судом, встановленим законом у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04 та 29465/04, §. 24-28, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України статтями 19, 260, 389 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у цивільній справі № 383/907/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Регіон-Агро , третя особа - відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та інших виплат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов