Постанова

від 24.06.2021 по справі 713/1625/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 713/1625/19

провадження № 61-17115св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Мигівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2019 року у складі судді Кибич І. А.

та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів:Лисак, І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Мигівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, про усунення перешкод у користуванні автомобільною дорогою, знесення самочинних будівель та споруд.

Позовна заява мотивована тим, що з 1993 року вона проживає

по АДРЕСА_1

у житловому будинку, який належав ОСОБА_4 , після смерті якої належав ОСОБА_5 , а тепер на праві власності належить їй. Житловий будинок побудований у 1958 році. З моменту побудови житлового будинку і до цього часу під`їзд до її житлового будинку здійснювався з АДРЕСА_1 повз домогосподарство ОСОБА_2 , яке розташоване на АДРЕСА_2 , що відображено у генеральному плані с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області. Але орієнтовно у 1985 році поза дорогою, яка пролягає АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 (на даний час помер), який був чоловіком ОСОБА_7 самовільно на земельній ділянці сільської ради, яка не надавалася йому у власність чи у користування, збудував підвал (на плані позначений

як Пд.), який майже не заважав пересуватися автомобільною дорогою, яка пролягала вулицею Чапаєва.

У 2010-2011 роках ОСОБА_7 добудувала, реконструювала вхід до підвалу таким чином, що підвал почав виступати на дорогу та заважати руху по дорозі. ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належала та належить сільській раді самовільно збудувала поза дорогою (поруч з підвалом) літню кухню літ. З, яка зайняла частину дороги ( АДРЕСА_1 ) та ускладнила проїзд нею. Надалі, орієнтовно у 2010-2011 роках ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належала та належить сільській раді, самовільно збудувала поза дорогою (поруч з літньою кухнею) гараж літ. Ж, який зайняв частину дороги ( АДРЕСА_1 ) та ускладнив проїзд нею. Також орієнтовно у 2010-2011 роках ОСОБА_2 самовільно здійснила реконструкцію будівлі, яка на плані позначена літ. Б Пдж, зокрема розширила цю будівлю у бік АДРЕСА_1 орієнтовно на 3,5 м, добудувала другий поверх. Орієнтовно у 2011-2012 роках ОСОБА_7 уздовж АДРЕСА_1

у напрямку від домогосподарства ОСОБА_8 до її домогосподарства збудувала огорожу, яка на декілька метрів розширила володіння ОСОБА_7 і частково пролягла вулицею Чапаєва. Зокрема, біля будинку літ. Б огорожа зміщена у бік АДРЕСА_1 на 2-3 м від огорожі, яка була до 2011-2012 року.

Факт самочинного будівництва вказаних будівель і споруд також підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення

за статтею 96 КУпАП, яка була закрита за нереабілітуючих підстав (скасування акта, який встановлював адміністративну відповідальність).

Оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення зберігаються в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області. Дані технічного паспорта щодо року побудови спірних будівель і споруд записані у технічний паспорт лише 15 вересня 2017 року (дата виготовлення технічного паспорта) зі слів замовника технічного паспорта і не відповідають дійсності. Також факт самочинного будівництва підтверджується даними плану забудови садиби, затвердженого архітектором Вижницького району 01 листопада 1973 року, актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, затвердженим архітектором Вижницького району 01 листопада 1973 року, які не відповідають даним технічного паспорта на житловий будинок ОСОБА_7 , який розташований на АДРЕСА_2 .

У грудні 2017 року - січні 2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_3 (син), ОСОБА_9 (невістка) самовільно, всупереч встановленому законодавством порядку, загородили їй та всім іншим людям проїзд та прохід вулицею Чапаєва

до її житлового будинку: поперек АДРЕСА_1 встановили металеву сітку, яка кріпиться до залізних стовпів, що закопані в землю, а поруч встановлено огорожу з бляхи, яка кріпиться до сітки та стовпів. У зв`язку

з перекриттям вул. Чапаєва позивач не може привезти до себе додому сіно, дрова, не може обробити земельну ділянку за допомогою сільгосптехніки. Перекриття унеможливлює під`їзд машини швидкої допомоги, що створює загрозу для її здоров`я та життя, оскільки вона є особою з інвалідністю III групи загального захворювання.

Самоправні дії відповідача завдають їй та її інтересам значної шкоди, яка полягає у порушенні її прав щодо користування дорогою загального користування, а саме АДРЕСА_1 , що, у свою чергу, порушує її житлові, соціальні права, право на належну своєчасну медичну допомогу тощо.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні автомобільною дорогоюна

АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно встановленої металевої огорожі (металічна сітка, яка кріпиться

до залізних стовпів, що закопані в землю, а поруч встановлено огорожу з бляхи, яка кріпиться до сітки та стовпів) та забезпечити вільний проїзд і прохід вулицею Чапаєва та зобов`язати ОСОБА_7 знести за свій рахунок самочинно збудовані житловий будинок літ. Б Пдж, підвал Пд, літню кухню літ. З, гараж літ. Ж, на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду

від 22 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні автомобільною дорогою ОСОБА_1 , яка пролягає по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно встановленої металевої огорожі. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, про часткове задоволення позову, у зв`язку із тим, що зведена огорожа (паркан) на проїзді вулицею Чапаєва обмежує ОСОБА_1 у праві вільного доступу до її земельної ділянки та житлового будинку, оскільки встановлений на ділянці загального користування паркан ускладнює прохід, проїзд до об`єктів нерухомості позивача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України, зазначивши, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі. Зазначали, що на час розгляду справи судами, власником домоволодіння

на АДРЕСА_2 , були ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Доводи інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки ОСОБА_3 знав про наявність позову, проте не скористався своїм процесуальним правом та не заявив клопотання про його залучення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 713/1625/19, витребувано її з Вижницького районного суду Чернівецької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 липня 2018 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року встановлені такі обставини: відсутність у ОСОБА_2 належним чином оформленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням Мигівської сільської ради 37 сесії 7 скликання № 827-37/19

від 20 вересня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , площею 0,2262 га, кадастровий номер 7320585000:01:004:0971, у зв`язку

з невідповідністю технічної документації із землеустрою, містобудівній документації (генеральному плану с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області).

Генеральним планом с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області передбачено проїзд (дорога) через земельну ділянку кадастровий номер 7320585000:01:004:0971, яка розташована в АДРЕСА_2 та до сусідніх земельних ділянок, до земельної ділянки кадастровий номер 7320585000:01:004:0257, є одна існуюча дорога, яка передбачена генеральним планом с. Мигове Вижницького район у Чернівецької області що підтверджується відповіддю Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 03 липня 2018 року № 63.

Комісією Мигівської сільської ради неодноразово було здійснено обстеження домогосподарства ОСОБА_2 та встановлено, що дорога на АДРЕСА_1 проходить біля господарства ОСОБА_2 , де будинок знаходиться з лівої сторони дороги, стоїть загорожа та ворота до будинку, а частина господарських будівель добудована через дорогу з правої сторони. Дорога до господарства громадянки ОСОБА_1 перегороджена ОСОБА_3 , який проживає

у житловому будинку ОСОБА_2 . Дана дорога являється єдиним під`їздом

до господарства ОСОБА_1 якою користувалися: мати її покійного чоловіка

та ОСОБА_1 з чоловіком, дата будівництва їхнього будинку 1958 рік,

що підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 11 грудня

2017 року, 03 квітня 2018 року, 20 вересня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту г частини першої статті 96, частини другої статті 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов`язані

не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а у випадку їх порушення - підлягають відновленню.

Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЗК України власники

та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати

їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Згідно статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням

та охороною земель самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі

(на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації.

Відповідно до статей 318, 319, 321, 391 ЦК України власник земельної ділянки

як власник нерухомого майна має право вимагати усунення перешкод

у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначені норми матеріального права визначають право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просив: зобов`язати ОСОБА_1 , зокрема, знести самовільно встановлену металеву огорожу,

що перешкоджає вільному проїзду по АДРЕСА_1 та забезпечити вільний проїзд і прохід

по АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в супереч закону позбавлена можливості проїзду автомобільним транспортом до належного їй будинку через ділянку, яка належить Мигівській сільській раді, та яка є основним під`їздом до її житлового будинку. Зазначені обставини відповідачем не спростовано. Факт встановлення огорожі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що права позивача через встановлення відповідачем металевої огорожі є порушеними, оскільки створюють триваючі перешкоди в користуванні дорогою до будинку позивача. Таке триваюче порушення є підставою для застосування статті 391 ЦК України.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо незалучення до участі

у справі як відповідача ОСОБА_3 , оскільки суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу

як співвідповідача саме за клопотанням позивача, проте ним не було подано такого клопотання до суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва лише одного із співвласників, не впливає на права ОСОБА_3 володіти, користуватися та розпоряджатися самочинно збудованою огорожею, оскільки таких прав він не набув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун